Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Споживча кооперація в працях теоретиків

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
9
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
1. Соціально-економічна споживча кооперація в працях теоретиків
2. Міжгосподарська споживча кооперація
3. Еволюція історичних форм споживчої кооперації та виникнення перших кооперативів
 
1. Соціально-економічна споживча кооперація в працях теоретиків
 
Кооперативний рух в Україні має майже 150-літню історію. Його теоретичні засади та практичні рекомендації розроблені в працях видатних мислителів минулого Р. Оуена, А. де Сен-Симона, Ш. Фур’є, В. Кінга, Шульце-Делича, В. Райфайзена, Ш. Жіда, О. Чаянова. Вагомий внесок у становлення та розвиток споживчої кооперації в Україні у доколективізаційний період зробили українські вчені, передусім М. Туган-Барановський, М. Левитський, С. Бородаєвський, Б. Мартос. Проблемам відродження і розбудови кооперативного руху на сучасному етапі перетворень в Україні присвятили свої наукові праці вчені-економісти О. Крисальний, М. Малік, Л. Молдаван, В. Зіновчук, В. Гончаренко та інші. Однак підходи до поняття кооперації, її ролі та місця у визначенні напрямів розвитку та його структур є неоднозначними і потребують адаптації до умов кожного з етапів розвитку економіки.
Основною причиною невизначеності методологічних підходів є аморфність концепції споживчої кооперації. Наукові дослідження процесів і суті кооперації нині, як і раніше, не мають комплексного характеру. Тривалий час проблеми кооперації розглядались з позиції власності на засоби виробництва, що не можна вважати економічно коректним підходом, оскільки процеси зміни форми власності й розвитку кооперації є, в принципі, мимобіжними. Не витримує критики також штучний і необґрунтований поділ кооперації на соціалістичну і капіталістичну, оскільки суть і зміст кооперації є однаковими за будь-яких суспільно-економічного устрою та форми власності.
У низці праць авторитетних науковців з цього питання, в яких розкриваються співпраця і кооперування в різних галузях і напрямах, узагальнюється досвід розвитку кооперативних форм діяльності, увага акцентується, як правило, на організаційних аспектах цього явища. Причому має місце неоднозначне тлумачення поняття і суті кооперації. Зокрема, професор О. Чаянов вважав кооперацію «більшою мірою масовим соціальним рухом». З подальших його досліджень випливає, що термін «кооперація» пов’язаний з двома поняттями: «кооператив» і «кооперативний рух». На жаль, його праця «Короткий курс кооперації» орієнтує нас лише на її організаційну форму. Нині дуже важливо систематизувати і сформулювати методологічні основи відродження і розвитку кооперації в Україні, вирішення якої може забезпечити формування та реалізацію кооперативної політики на сучасному етапі й на перспективу.
Щоб зрозуміти суть терміну «споживча кооперація», потрібно розглянути форму і зміст цього поняття. Форма кооперації – це кооператив як первинна громадсько-господарська організація, добровільне об’єднання громадян зі спільним веденням будь-якої діяльності в різних галузях народного господарства у формі різних підприємств, заснованих на приватній власності їх членів. При цьому кооперативи можуть співробітничати з іншими залежно від потреб, мети та певних економічних і соціальних цілей. Головна суть такої співпраці – або спільна виробнича діяльність, або спільне надання послуг як виробничого, так і невиробничого характеру, одним із важливих результатів чого є вивільнення окремих працівників від невластивих їм функцій та їхня спеціалізація. Отже, щоб кооперуватися, необхідно вступити у виробничі відносини на певних засадах. В силу потреб виробництва виникає низка, а точніше система виробничих відносин, яка видозмінюється і самовідтворюється. А зміна форми виробничих відносин є не що інше, як явище. Кооперація як явище є динамічнішою категорією, порівняно з розумінням її як форми.
В сучасних умовах споживча кооперація з економічної точки зору розглядається як процес добровільного об’єднання зусиль і ресурсів суб’єктів, зацікавлених у досягненні певних соціально-економічних результатів, які можна отримати лише або швидше, або ефективніше за допомогою групових дій.
 
2. Міжгосподарська споживча кооперація
 
Суспільний поділ праці є загальним законом розвитку суспільного виробництва, властивим усім соціально-економічним формаціям. Водночас механізм реалізації цього закону, як й інших загальних об’єктивних економічних законів в окремих соціальних формаціях, модифікується. Ця модифікація обумовлена природою способу виробництва, рівнем розвитку продуктивних сил, особливістю тієї чи іншої галузі суспільного виробництва.
Утворені на засадах приватної власності нові організаційні форми виробництва в АПК країни мають низку істотних економічних переваг порівняно з колективними господарствами, проте рівень спеціалізації і концентрації в них та стан економічних взаємозв’язків з іншими суб’єктами господарювання потребує формування цілісних організаційно-виробничих структур на основі міжгосподарської кооперації.
Міжгосподарська кооперація – це спільна діяльність групи господарств, що об’єдналися. Суть міжгосподарської кооперації полягає в об’єднанні зусиль сільськогосподарських підприємств незалежно від їх організаційно-правового статусу з метою раціональнішого використання землі, трудових ресурсів і матеріально-технічних засобів для швидкого і систематичного зростання сільськогосподарського виробництва за мінімуму затрат на одиницю продукції. Міжгосподарська кооперація дає змогу підприємствам організувати виробництво на сучасній технічній основі із застосуванням індустріальних методів і прогресивних технологій, що часто не під силу окремим навіть великим і економічно потужним господарствам. Вона повною мірою відповідає сучасному етапові розвитку національної економіки і формує принципово нову організаційну структуру її аграрного сектора.
Вибір форм і методів розвитку процесу міжгосподарського кооперування в різних сферах сільськогосподарського виробництва визначається конкретними умовами різнобічного характеру, але в усіх випадках він має забезпечувати подальший суспільний поділ праці і ріст усуспільнення виробництва.
У процесі розвитку і функціонування підприємства кооперуються залежно від характеру і видів своїх економічних інтересів. Кооперативні зв’язки можуть бути горизонтальними і вертикальними.
Горизонтальна кооперація передбачає систему
Фото Капча