Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Станіслав Косіор - виконавець Голодомору в Україні

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
9
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
1. Станіслав Вікентійович Косіор – біографія
2. Політична діяльність
3. Станіслав Косіор – виконавець Голодомору в Україні
Використана література
  
1. Станіслав Вікентійович Косіор – біографія
 
6 (18) листопада 1889 – 26 лютого 1939 – радянський політичний і державний діяч. Член РСДРП (б) з 1907 року. Член ВЦИК, ЦИК СРСР і його Президії. Депутат ВР СРСР із 1937 року. Поляк. Один з активних організаторів сталінських репресій, пізніше сам став їхньою жертвою.
Станіслав Косіор народився в 1889 році в місті Венгрув, Седлецька губернія, Російська імперія в родині фабричних робітників. У родині було 5 братів: Станіслав, Владислав, Йосип, Казимир, Михайло. Принаймні четверо з них (крім молодшого Михайла) стали революціонерами-підпільниками. Закінчивши в 1902 році заводське Сулинське початкове училище, Косіор влаштувався слюсарем на Сулинский завод. У листопаді 1905 року він брав участь у заводських страйках. В 1907 році вступив у РСДРП і з 1908 по 1911 роки очолював Сулинську організацію РСДРП. В 1910 році ним був створений гурток футболістів, що служив, прикриттям підпільної роботи який завоював популярність у масах. Чотири рази Косіора короткочасно заарештовували, а в 1911 році був адміністративно висланий в Екатеринославську губернію. З 1912 по 1914 роки перебував на нелегальній роботі в Харкові, Києві, Полтаві. Восени 1914 року був серед організаторів Київського комітету РСДРП (б), а після його провалу з 1915 року в Москві. В 1915 році його заслали на три роки в Іркутську губернію.
Після Лютневої революції переїхав у Петроград, де працював у партійній організації Нарвско-Петергофского району, потім був членом Петербурзького комітету більшовиків у Виконавчій комісії. У жовтні 1917 року – комісаром Петроградського ВРК. У період висновку Брестського миру примикав до «лівих комуністів».
Один з організаторів КП (б) України в 1918 році. З березня 1918 року народний секретар (нарком) фінансів України, із квітня член Оргбюро по скликанню I-го з'їзду КП (Б) У. У серпні 1918 року керував нелегальною партійною роботою на Україні, окупованої німецькими військами. З листопада 1918 по лютий 1919 року секретар підпільного Правобрежного (Київського) обласного комітету КП (б) У.
Із травня 1919 року по грудень 1920 року – секретар ЦК КП (б) України, у липні-грудні 1919 року очолював також Зафронтове бюро ЦК КП (б) У. В 1920 році – командуючий Кавтрудармією, керував виселенням терських козаків з Горянської АРСР. З 1922 року по 1925 секретар Сиббюро ЦК РКП (б). Член ЦК ВКП (б) з 1924 року (кандидат з 1923).
З 1925 по 1928 рік – член Оргбюро й секретар ЦК ВКП (б). З 1928 по 1938 рік – генеральний (з 1934 – перший) секретар ЦК КП (б) У. Був активним провідником сталінської політики на Україні. У той же час насаджував власний міні-культ особистості, зокрема, ім'я Косіора носила офіційна радіостанція Української РСР.
В 1930 році Косіор увійшов до складу Політбюро ЦК (кандидат з 1927). Член президії ЦИК СРСР. На початку 1938 року переведений у Москву на посаду заступника голови СНК, однак без конкретних обов'язків. 3 травня 1938 року Косіор був позбавлений всіх партійних постів й арештований. Його звинуватили в приналежності до так називаної «Польської Військової Організації». 26 лютого 1939 року він був засуджений до розстрілу. Реабілітований 14 березня 1956 року. На думку деяких українських істориків, Косіор є одним з головних винуватців Голоду на Україні 1932-1933 років.
Ім'я Косіора носять вулиці й проспекти в багатьох містах України та Росії: у Кривому Розі, Вознесенську, Дніпропетровську, Харкові, Грозному.
Нагороди:
Орден Леніна (1935).
 
2. Політична діяльність
 
Член РСДРП (б) з 1907 р., 1907-1918 – учасник більшовицького руху в Донбасі і на Дону.
Березень-квітень 1918 р. – входив до складу Народного Секретаріату, як народний секретар у справах фінансів.
Був одним з організаторів КП (б) У.
1922-1928 – займав керівні посади в органах РКП (б).
1928-1938 – генеральний (з 1934 р. – перший) секретар ЦК КП (б) У.
Депутат ВР СРСР з 1937 року.
У липні 1932 р. на III Всеукраїнській конференції КП (б) У, добре знаючи незадовільне становище з забезпеченням населення хлібом, активно підтримав вимогу Л. Кагановича і В. Молотова повністю виконати значно завищенні плани хлібоздачі в Україні. За його інціативою було створено колгоспні фонди (постанова ЦК КП (б) У від 18 листопада 1932 р.). Вилучення на початку 1933 р. цих фондів (включно з насінневими) за директивою Й. Сталіна і В. Молотова і при безпосередній підтримці Косіора, у залік виконання плану хлібозаготівель стало однією з головних причин голодомору 1932-33 в Україні.
Косіор – безпосередній організатор і виконавець політики фізичного і духовного геноциду українського народу, що виявився в ліквідації «українізації» і проведенні політики русифікації, організації штучного голодомору 1932-1933 в Україні, розгортанні антиукраїнського терору, фабрикуванні численних політичних процесів та масовому винищенні національної інтелігенції.
Твори:
Косіор С. В. Вибрані статті і промови [Текст] / С. В. Косіор; упоряд. : А. Д. Ярошенко та ін. – К. : Вид-во політ. літ. України, 1968.
Фото Капча