Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Стратегія правильної самоідентифікації

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
10
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
1. Стратегія правильної самоідентифікації
2. Зміст стратегії індивідуальної мобільності
3. Розуміння міжгрупової мобільності
Список використаної літератури
 
1. Стратегія правильної самоідентифікації
 
Єдиний процес диференціації (ідентифікації) приводить до формування соціальної ідентичності. За визначенням А. Тешфела, соціальна ідентичність – «це та частина Я-концепції індивіда, яка виникає з усвідомлення свого членства в соціальній групі (або групах) разом із ціннісним і емоційним значенням, яке надають цьому членству». У найбільш загальному змісті соціальна ідентичність є результатом процесу порівняння своєї групи з іншими соціальними общностями.
Етнічна ідентичність – складова частина соціальної ідентичності особистості, психологічна категорія, які відноситься до усвідомлення своєї приналежності до певної етнічної спільності. При цьому, по-перше, необхідно розмежовувати поняття етнічної ідентичності і етнічності – соціологічної категорії, яка відноситься до визначення етнічної приналежності за рядом об'єктивних ознак (етнічної приналежності батьків, місця народження, мові, культурі), і мати на увазі, що в реальному житті етнічна ідентичність далеко не завжди збігається з офіційної етнічністю. По-друге, варто пам'ятати, що етнічна ідентичність не зводиться і може не збігатися з декларованою ідентичністю (зарахуванням себе до етнічної спільності), що проявляється у самоназві.
Етнічна ідентичність – це, у першу чергу, результат когнітивно-емоційного процесу усвідомлення себе представником етносу, певна ступінь ототожнення себе з ним і відділення від інших етносів. Прийнято вважати, що зміст даного поняття добре відбиває термін, запропонований Г. Г. Шпетом (1996), який розглядав етнічну ідентичність як переживання своєї тотожності з однією етнічною спільністю і одночасне відділення від інших.
Вважаючи етнічну ідентичність складовою частиною соціальної ідентичності, сучасні дослідники в той же час вживають спроби виділити властиві тільки їй особливості. Так, американський етнолог Ж. Девос розглядає етнічну ідентичність як форму ідентичності, втілену в культурній традиції і звернену в минуле, на відміну від інших форм, орієнтованих на сьогодення або майбутнє. Ще однією особливістю етнічної ідентичності є міфологичність, тому що «її головна опора – ідея або міф про загальний культурі, походженні, історії».
У структурі етнічної ідентичності звичайно виділяють два основних компоненти – когнітивний (знання, уявлення про особливості власної групи і усвідомлення себе її членом на основі етнодиференційних ознак) і афективний (оцінка якостей власної групи, відношення до членства в ній, значимість цього членства). Деякі автори, розширюючи поняття етнічної ідентичності, виділяють ще й її поведінковий компонент, розуміючи його як реальний механізм не лише усвідомлення, але й прояву себе членом певної групи, «побудову системи відносин і дій у різних етноконтактних ситуаціях».
При небажаному міжгруповому порівнянні члени меншини, що відчуває дискримінацію, можуть вибрати правильну самоідентифікацію разом з негативною оцінкою групи. У цьому випадку формується негативна етнічна ідентичність, яка супроводжується відчуттям неповноцінності, ущемлення і, навіть, сорому за представників свого етносу («комплекс меншовартості»). Цей тип етнічної ідентичності є небажаним і несприятливим для міжгрупових відносин, оскільки супроводжується загостренням сприйняття дискримінації і збільшенням суб’єктивної культурної дистанції з групою більшості. Він є несприятливим і для особистісного зростання індивіда.
Але сприймаючи негативну ідентичність, людина може по-різному реагувати на негативні судження відносно власного етносу, а значить, відносно негативного власного образу, що склався у представників домінуючої більшості. і в цьому випадку у людини є можливість уникнути почуття неповноцінності і зберегти високу самооцінку. вона може відносити негативні судження до інших членів своєї групи, але не до самої себе, тобто встановлюючи психологічний кордон між групою і собою.
 
2. Зміст стратегії індивідуальної мобільності
 
У випадку небажаного міжгрупового порівняння індивід може обрати і стратегію індивідуальної мобільності, яка полягає у спробі змінити групу (існує висока імовірність того, що українці, які приймають рішення про виїзд за кордон, керуються цією стратегією у тому числі). Однак, як правило, у високостатусні групи ввійти складно – діє психологічне правило одночасного перебільшення людьми внутрішньогрупової подібності і міжгрупових відмінностей. Якщо розглядати етнос як біосоціальний організм, то він виявляється групою з нульовим рівнем міжгрупової мобільності: етнічність є спадковою якістю, ніхто не може обирати етнічну групу, до якої він хотів б належати. Однак у наш час невелика кількість дослідників дотримується такої «крайньої» позиції і не визначає етнос тільки по «крові». Більшість вчених вважає, що етнічність є якістю, яка скоріше приписується (вимагається) суспільством, ніж успадковується. Г. Г. Шпет підкреслював, що належність людини до народу визначається не біологічною спадковістю, а свідомим прилученням дойого культурних цінностей та святинь.
Отже, індивідуальна мобільність відбувається там і тоді, де і коли підвищується або знижується суспільна значимість цілого класу, стану, касти, рангу, категорії. Жовтнева революція призвела до піднесенню більшовиків, раніше не мали визнаного високого положення. Брахмани стали вищою кастою в результаті тривалої і наполегливої боротьби, а раніше вони знаходилися нарівні з кшатріямі. У Древній Греції після прийняття конституції більшість людей були звільнені від рабства і піднялися по социальной лестнице, а багато хто їхні колишні господарі опустилися.
Перехід від спадкової аристократії до плутократіі (аристократії на принципах багатства) мав ті ж наслідки. У 212 р. н. е.. майже все населення Римської імперії отримало статус римського громадянства. Завдяки цьому величезні маси людей, які раніше вважалися неполноправнимі, підвищили соціальний статус. Навала варварів (гунів, лобардов, готовий) порушило
Фото Капча