Стратегія розвитку економіки України: інтеграційний аспект

В Україні дедалі гострішими стають дискусії стосовно проблем, спричинених глобалізацією світової економіки. Отриманий статус ринкової економіки наприкінці 2005 року підштовхує державу до пошуку відповідей на безліч невирішених питань, одними з ключових серед яких є:

1. Чи потрібна глобалізація взагалі?

2. Які позитиви чи недоліки з цього для України?

Так, глобалізація – це факт, що уже здійснився. Для України справжньою проблемою у цій площині є пошук оптимального ритму й режиму адаптації українських політико-економічних реалій до світових інтеграційних процесів. Адже, чим раніше суспільство напрацює механізми пошуку компромісу щодо питань, що можуть породжувати соціально-економічні і політичні конфлікти, тим меншим є ризик, що глобалізація повернеться до нас своєю негативною стороною.

Головне завдання даної роботи полягає у визначені вибору стратегії розвитку української економіки на світовій багатовекторній «арені» ринку, апробації проблеми вибору напряму інтеграції за тих соціально-політичних умов, в яких знаходиться українська держава. Постає дилема: з одного боку, глобалізація – це безповоротній процес, що несе в собі могутній позитивний заряд, насамперед для інтенсифікації торговельних відносин, зниження торгових бар’єрів, створення валютного й митного союзів та підвищення економічного зростання. Країни, інтегровані у світову економіку, мають вищі темпи підвищення економіки. Зокрема за останнє десятиріччя Китай, Японія, Південна Корея подвоїли показники ВВП на душу населення, а орієнтовані на глобальні ринки держави збільшили темпи економічного зростання з 1% до 5%. З іншого боку, глобалізація здатна викликати й достатньо серйозні катаклізми. Питання вибору зовнішньоекономічної стратегії на сьогодні є одним із фундаментальних в Україні. До нього прикута увага значної кількості вітчизняних науковців (В. Д. Базилевич, В. С. Будкін, А. С. Філіпенко, А. О. Старостіна, О. В. Плотніков, В. О. Литвицький). Однак, питання остаточного вибору між євроінтеграцією та російським вектором в зовнішньоекономічних стосунках все ще лишається дискусійним та невирішеним.

Глобальна економіка переконливо демонструє якості єдиної цілісної системи і працює за єдиними законами. Саме тому, жодна держава, яка стала на шлях перебудови, не може ефективно функціонувати в умовах ізоляції, адже це неминуче призводить до втрати темпів економічного розвитку, а отже – до стагнації і бідності.

Дослідження фінансової стратегії розвитку економіки України, виявлення позитивного і негативного в інфраструктурі соціально-політичного розвитку в умовах трансформації та інтеграції, без сумніву – було, є і лишається досить актуальним питанням. Оцінюючи становище України на зовнішньому ринку, варто окреслити внутрішній стан справ, безпосередньо ті периферії, які призвели до заморожування і спаду соціально-бюджетних показників. Вітчизняні науковці виділяють такі ключові чинники сповільнення, що переросло в падіння економіки:

- погіршення інвестиційного клімату (мінлива позиція уряду щодо того, які сектори української економіки мають бути локомотивами майбутнього економічного зростання, призвела до зменшення внутрішнього інвестиційного попиту в таких важливих галузях, як, приміром, важка промисловість і будівництво) ;

- неефективне управління внутрішнім споживчим попитом, що розширився внаслідок зростання соціальних виплат;

- інфляцію витрат (наявне очікування підвищення цін на енергоносії змусило промвиробників піднімати ціни на свою продукцію).

Вітчизняну ситуацію зарубіжні держави розцінюють по-різному. Урядова криза в Україні привернула неоднозначну увагу до неї всього ЄС. ЄС за нинішніх обставин буде дуже обережним у вимогах до України з приводу її членства. Мусимо визнати: сьогодні чимало країн ще не готові підтримати вступ України в Європейський Союз. Україна переживає серйозні проблеми у взаєминах з іншими країнами Європи та країнами світу в плані торгівлі.

Наша держава в нинішньому трансформаційному періоді формує і формуватиме свою політику та стратегію, аби віднайти для себе найпривабливіше місце в мінливій світовій атмосфері з точки зору національної безпеки, ефективності економіки та фінансів, добробуту народу, політичної свободи зі справжнім демократичним ладом, соціальною справедливістю та внутрішнім миром. Хоча є офіційно проголошена політика України щодо інтеграції в Європейський Союз і в трансатлантичні структури, на практиці продовжуються коливання і певна дипломатична гра в так звану «багатовекторність».

Констатуємо факт: єдиний привабливий, хоча важкий для реалізації для України вибір – це інтеграція в Євросоюз. Успіх у цьому забезпечив би національну безпеку, структурні зміни в економіці та фінансах, політичні реформи, економічний добробут, якісну освіту, охорону здоров’я, збереження своєї культури, мови. Цей вибір можна реалізувати, проте він потребує послідовності у своїй закордонній політиці і реалізації відповідної внутрішньої економічної та соціальної політики. Тому, на нашу думку, завершити перехід до сучасної ринкової економіки, скоротити розрив у рівні доходів із західними та центральноєвропейськими країнами – це основні пріоритети, на які повинна орієнтуватися економічна політика України в галузі зовнішнього сектору. Це, в свою чергу, має істотно посилити конкурентну позицію країни в усе глобалізованішій економіці.

З нашої точки зору, єдина життєздатна торговельна політика – це зовнішньо орієнтована стратегія, спрямована на якомога ширшу інтеграцію економіки України з міжнародною торговельною спільнотою. В ідеалі така стратегія має включати скасування усіх ввізних та імпортних мит і податків, а також усунення всіх нетарифних бар’єрів. Окрім того, потрібно лібералізувати ринок капіталу, щоб забезпечити рівні умови діяльності як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. Шляхом повного використання своїх порівняльних переваг у такому лібералізованому середовищі Україна матиме максимальну користь від міжнародної торгівлі в короткостроковій та довгостроковій перспективі. Вступ до ЄС принесе значну користь економіці України, вигоди від членства включатимуть чисті бюджетні трансферти, чисті прибутки сільськогосподарського сектору завдяки участі в загальній європейській аграрній політиці. Україна повинна сформувати стратегію торговельної політики перед вступом до ЄС, яка на нашу думку, може ґрунтуватися на трьох наступних принципах:

1. крім негайного забезпечення легшого та стабільнішого доступу до ринків, членство у СОТ пропонує вельми необхідну юридичну базу для розвитку прозорих торговельних відносин із рештою світу.

2. потрібно вивчити шляхи поліпшення торгівельних відносин між Україною та ЄС. Водночас Україна має докладати зусиль до гармонізації своїх нормативних актів щодо стандартизації та сертифікації із законодавством; у найкоротший термін виробити стратегію щодо більш ефективного управління внутрішнім споживчим попитом; покращити інвестиційний клімат шляхом більш визначеної політико-економічної трансформації у світову інтеграцію.

3. Україна може вивчити шляхи, за якими стосунки в СНД чи між окремими країнами, які входять у цю співдружність, могли б розвинутися в більш позитивніший характер для її економічного розвитку.

Саме тому необхідним чинником та рушійним поштовхом для подальшого більш ефективного розвитку економіки України повинен бути курс на світову інтеграцію. Якщо з погляду політики тут, можливо, є підстави для паніки, з позиції ж економіки та фінансів – немає жодних суперечностей. Адже від вирішення питання створення вільного ринку залежить стратегічний вибір. На користь всіх напрямків – східного, західного, південного і північного. На користь будь-яких регіонів, де можна безперешкодно торгувати в умовах чесної конкуренції. Безперечно, інтеграція в Євросоюз – ось стратегічна мета розвитку України.

Європейський вибір для України – це передусім шлях розвитку в напрямі європейської цивілізованої моделі, йдучи яким можна досягнути прогресу в усіх сферах життєдіяльності суспільства і держави. Україна має достатній потенціал для прориву до нових технологій у промисловому виробництві, до сучасних відносин у сфері економіки та соціокультурної інтеграції в Європейське товариство. Позитиви від членства в ЄС очевидні:

- підвищиться рівень добробуту;

- українському експорту буде відкрито прямий доступ до створення єдиного гармонізованого ринку ЄС, де налічується 450 мільйонів споживачів;

- Україна отримає переваги від запровадження єдиних торгових правил, тарифів та адміністративних процедур.

Насамкінець зазначимо, що участь у різних міжнародних інтеграційних структурах означатиме формування в країні не просто ринкової економіки, а конкурентноспроможної ринкової економіки. Лише в разі успішного вирішення цього завдання Україна зможе подолати бар’єри на шляху до розвитку стабільної соціально-економічної політики.