Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Структура природного середовища

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
12
Мова: 
Українська
Оцінка: 
1. Структура природного середовища
 
1.1 Поняття про природне середовище
 
Природне середовище – це мегаекзосфера постійних взаємодій і взаємопроникнення елементів і процесів чотирьох її складових екзосфер (приповерхневих оболонок, геосфер) : атмосфери, літосфери, гідросфери й біосфери – під впливом екзогенних (зокрема космічних) та ендогенних факторів і діяльності людини.
Кожна з екзосфер має свої складові елементи, структуру та особливості. Три з них – атмосфера, літосфера й гідросфера – утворені неживими речовинами і є ареалом функціонування живої речовини – біоти – головного компоненту четвертої складової довкілля – біосфери.
 
1.2 Уявлення давніх українців про природу
 
Найвиразніше анімістичними віруваннями позначена українська демонологія. Образи української демонології – це фантастичні аморфні, зооморфні чи антропоморфні істоти, які наділені людськими властивостями і можуть впливати на живу та неживу природу. Найпоширенішими серед них є духи природи (польовик, водяник, лісовик, русалка та ін.), хатні духи (домовик, або похатник, «хохлики», рарашки та ін.), духи-демони (чорт, перелесник та ін.). Впливом злих духів-демонів пояснювалися і деякі захворювання. Одухотворювалися також і природно-атмосферні явища – грім, блискавка, вихор тощо. Згодом ці демонологічні образи втратили свої релігійні риси і в фольклорних творах стали змальовуватися як художньо-фантастичні персонажі народної міфології. З поширенням християнства анімістичні уявлення не були витіснені цілком. В арсеналі офіційної християнської релігії також зустрічаємо елементи анімістичних вірувань (святий дух, нечиста сила).
Характерною рисою народних вірувань українців, як і інших народів, є фетишизм – віра у надприродні властивості самих предметів неживої природи. Фетишами – предметами релігійного поклоніння вважалися різноманітні амулети і талісмани. Зокрема, чудодійною силою народна уява наділяла певні види каміння, що нібито мають здатність лікувати від хвороб. Залишки фетишизму проявляються і в сучасному християнстві (культ хреста, ікон).
Немало українських народних казок, повір'їв, обрядів генетично пов'язані з тотемізмом – сукупністю релігійних уявлень і вірувань про існування надприродних зв'язків між певною родовою групою людей і певним видом рослин чи тварин. Елементи тотемізму можна виявити в обрядовій поезії та звичаях (зокрема, в обрядах «водіння кози» тощо).
 
1.3 Еволюція взаємовідносин людини і природного середовища
 
З появою на планеті Земля біологічного виду найвищої організації – людини, з її розвитком розмноженням, міграціями, адаптацією й небаченою активізацією діяльності в біосфері почали розвиватися процеси особливого, антропогенного характеру. Із самого початку поведінка людини в довкіллі стала відрізнятися від поведінки інших вищих істот агресивністю. Людина була не рівноправним співмешканцем у середовищі існування, а підкорювачем, насильником, жадібним споживачем, не здатним до самообмеження.
У далеку давнину, коли кількість людей на Землі була порівняно невеликою, а їхній інтелектуальний і технічний потенціал – дуже слабким, природа практично не відчувала на собі тиску людини: вона легко само – очищувалася й самовідновлювалася. Але минули тисячоліття, народонаселення почало зростати такими темпами, досягло таких адаптацій і поширення на планеті, яких не знала жодна інша популяція. З часом людська діяльність обернулася на могутню силу, здатну впливати на природу не лише в межах окремих районів і континентів, а й на планеті в цілому. Проте свого ставлення до природи, її ресурсів людина за тисячоліття не змінила, і це призвело до виникнення глобальних кризових екологічних ситуацій.
З розвитком землеробства й скотарства пов’язані перші локальні й регіональні екологічні кризи, спричинені різкою зміною мікроклімату, складу й стану флори, фауни, ґрунтів, зменшенням природних біологічних ресурсів. Приклад цього – пустелі Північної й Центральної Африки, Близького Сходу, центральної частини Північної Америки, що утворилися під впливом діяльності людини лише кілька тисяч років тому.
Наступний етап збільшення тиску людини на природу пов'язаний із розвитком промисловості в 15-17 ст., коли кількість населення перевищила 500 млн. чоловік і були досягнуті значні успіхи в будівництві, техніці, хімії, почалося вивчення й освоєння Світового океану.
Незважаючи на певні досягнення в природоохоронній діяльності в окремих країнах (Німеччина, США, Велика Британія, Китай, Японія, Нідерланди), на зростання занепокоєності людей станом природи своїх регіонів та біосфери в цілому, сьогодення характеризується поглибленням глобальної екологічної кризи, надзвичайно низьким рівнем екологічної освіти й свідомості більшості населення, дальшим нарощуванням промислових та сільськогосподарських потужностей, нещадною експлуатацією всіх видів природних ресурсів, збільшенням забруднень геосфер і накопиченням шкідливих відходів.
Екологічна криза другої половини 20 ст. в історії людства була найбільш глибокою й трагічною, і подолати її надзвичайно важко. Відбувається процес її активізації, що призводить до значних міграцій народів, провокує війни, інші соціальні потрясіння локального, регіонального й навіть глобального масштабу, передусім через дефіцит прісної питної води й енергоресурсів.
 
1.4 Структура природного середовища
 
Природне середовище – біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, що взаємозв'язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії.
Людина давно живе не в «природі», а мешкає в середовищі, антропогенно зміненому, трансформованому під впливом своєї діяльності. В життєвому циклі людина і навколишнє середовище утворюють постійно діючу систему «людина – довкілля».
 
2. Природні ресурси землі та їх класифікація: біологічні ресурси, мінеральні і енергетичні ресурси, кліматичні ресурси, життєвий простір, генетичний фонд
 
«Біологічні ресурси» включають генетичні ресурси, організми
Фото Капча