Структура військової організації України

Зняттю з військового обліку піддягають громадяни:

а) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби із зняттям з військового обліку;

б) які досягли граничного віку перебування в запасі;

в) призвані або прийняті на військову службу;

г) взяті на спеціальний облік МВС України у зв'язку з призначенням на посади рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ чи зарахуванням курсантами і слухачами вищих навчальних закладів МВС України;

д) які вибули на постійне місце проживання за межі

України;

е) померлі.

Військовозобов'язані та призовники в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси, освіти, місця роботи чи посади зобов'язані особисто у семиденний строк повідомити про це орган, де вони перебувають на військовому обліку (ст. 38 п. 7 Закону).

Керівники, інші посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та навчально-виховних закладів усіх форм власності й громадяни, винні в порушенні законодавства про загальний військовий обов'язок і військову службу, несуть установлену Законом відповідальність (ст. 42 Закону).

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також їхніх сімей (ст. 17 Конституції) - Забезпечення цього захисту покладається на державні органи влади й управління, органи місцевого самоуправління, суди, правоохоронні органи тощо. Соціальний правовий захист військовослужбовців є також обов'язком командирів (начальників). Неправомірні рішення і дії органів військового управління, командирів можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому Статутами ЗС України (ст. 117-129 Дисциплінарного статуту) або оскаржені в суд.

Юридична відповідальність військовослужбовців виражає відношення військовослужбовця до своїх обов'язків і прав, які закріплені в законах, статутах та в інших правових актах державних органів Вона настає за порушення правових норм, проявляється як реакція на протиправні дії,, як вплив держави на правопорушника.

Правова відповідальність виступає, по-перше, як наявність кола службових обов'язків, котрі несе перед державою громадянин-військовослужбовець, і, по-друге, як покарання за скоєне протиправне діяння чи бездіяльність. Основною ознакою юридичної відповідальності є безперервний зв'язок її з державою. Вона допустима тільки на основі (підставі) закону, інших правових норм, прийнятих компетентними державними органами.

За своїм змістом юридична відповідальність завжди є державним примусом до виконання вимог норм права. Фактичною основою юридичної відповідальності є скоєння правопорушення, винного, протиправного, суспільно-небезпечного діяння.

Отже, відповідальність військовослужбовців – це встановлені законом, військовими статутами заходи державного примусу до тієї частини військовиків, які скоїли правопорушення.

Усі військовослужбовці незалежно від військового звання та посади рівні перед законом і несуть відповідальність, встановлену для громадян України, із врахуванням характеру допущеного правопорушення та особливостей свого правового становища (статусу), зокрема:

дисциплінарну відповідальність військовослужбовці несуть за проступки, що пов'язані з порушенням військової дисципліни, норм моралі та військової честі, а також за порушення громадського порядку на основі і в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (розд. 3 Статуту).

Військовослужбовець, який не вважає себе винним, має право протягом 10 діб з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові (начальникові)  (ст. 92 Статуту). Оскарження не припиняє виконання дисциплінарного стягнення.

З метою громадського осуду порушників військової дисципліни й громадського порядку проступки військовослужбовців за рішенням командира (начальника) можуть обговорюватись на зборах особового складу окремо солдат, сержантів, прапорщиків чи офіцерів (ст. 47 Статуту) ;

адміністративну відповідальність військовослужбовці несуть на загальних підставах відповідно до законодавства про адміністративні порушення. При цьому до них не можуть бути застосовані адміністративні стягнення у вигляді штрафу, виправні роботи, адміністративний арешт та інші адміністративні стягнення, встановлені законодавством України (ст. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення) ;

цивільно-правову відповідальність військовослужбовці несуть за невиконання або неналежне виконання передбачених цивільним законодавством зобов'язань, за шкоду, заподіяну державі, юридичним особам, громадянам та в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 6, 32, 41-46, 105, 154, 178, 179, 203, 204 та інші Цивільного Кодексу України) ;

матеріальну відповідальність військовослужбовці несуть за матеріальну шкоду (збиток), заподіяну державі при виконанні обов'язків військової служби відповідно до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців (Постанова Верховної Ради України від 23 червня І995 р. № 243 (95-ВР)).

Відшкодування шкоди військовослужбовцями (призваними на збори військовозобов'язаними) провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якщо державі було заподіяно шкоду (ст. 5 Положення) ;

кримінальну відповідальність несуть військовослужбовці за скоєння злочину відповідно до законодавства України. За злочини проти встановленого порядку несення військової служби вони, а також військовозобов'язані під час проходження учбових або перевірочних зборів, несуть відповідальність згідно з главою XI Кримінального кодексу України (військові злочини).

Накладене на військовослужбовця дисциплінарне стягнення за вчинений злочин не звільняє його від кримінальної відповідальності (от. 48 Дисциплінарного статуту).

За скоєння правопорушення військовослужбовці притягуються, як правило, до одного виду відповідальності. При притягненні до відповідальності неприпустиме приниження честі та гідності військовослужбовців.

Конституційно-правове закріплення інституту національної безпеки і оборони відображає передусім головну мету військової політики України, суть якої – гарантування безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх та внутрішніх загроз, відвернення війни, підтримання міжнародного миру й безпеки.

Україна будує свої відносини з іншими державами на основі принципів рівноправності, взаємоповаги, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи та інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, зафіксованих, зокрема, у Статуті ООН, Хельсінському заключному акті та документах Наради з питань безпеки й співробітництва в Європі.

Здійснюючи свій зовнішньополітичний і військово-політичний курс згідно з національними інтересами, Україна дотримується позаблокового статусу, сприяє створенню надійних міжнародних механізмів та загальноєвропейської структури безпеки на двохсторонньому, регіональному і глобальному рівнях з метою зміцнення довір'я і партнерства на основі принципів взаєморозуміння і відкритості у військово-політичній діяльності.