Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Структурно-топологічний аналіз систем

Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
4
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Тема 3. Структурно-топологічний аналіз систем
 
3.1. Поняття та класифікація структур систем
3.2. Особливості структурно-топологічного аналізу
 
3.1. Поняття та класифікація структур систем
 
Зв'язки мiж системами та мiж складовими всерединi системи-це взаємодiї, що характеризують рух eнeprii, речовини i iнформацii. Будемо розрiзняти джерело дii i об' єкт дii. Зв'язок-це формалiзоване до математичного вигляду вiдображення дii з боку джерела дiї на об'єкт. Джерелом дiї може бути як складова системи, так i зовнiшнiй вплив. Зв'язок у напрямку дii (пiдводу) вважа(ться прямим, а реакцii вiдповiдi-зворотнім. Реакцiя вiдповiдi залежить вiд типу об'єкту дii-якщооб' єкт неживий реагує негативною вiдповiддю згiдно до законiв механiки тобто протидiя за величиною дорiвню дii, то реакцiя живого об'єкту значно складніша.
Залежно вiд розташування джерела дii зв' язки бувають зовнiшнi, коли джерело знаходиться поза межами системи,   i  внутрiшнi.   Напрямок  руху  дiї  в   системi  може   бути   вертикальним,   тобто   мiжрiвневим,   i горизонтальним-на будь-якому piвні системи.
Поняття структури є одним з основних в системному аналізі. За ступенем зв'язку та розумінням будови чи сприйняття системи розрізняють форми, сукупності та структури.
Форма–це зовнішній вигляд об'єкта безвідносно до його суті.
Сукупність–це з'єднання або набір в одну множину безвідносно до форми чи порядку.
Структура–це множина частин або форм (елементів), які знаходяться у взаємодії та специфічному порядку у просторі і в часі елементів і зв'язків системи, необхідному для реалізації функцій. Отже, функція є первинною щодо структури.
Властивістю структури є можливість існування протягом певного часу за допомогою зв'язуючого пристосування для збереження елементів (частин) та їх відношень приблизно в одному й тому ж порядку, реагуючи при цьому на дії середовища.
Структура системи зберігається та збагачується через її функціональні трансформації, в той же час структура полегшує ці перетворення. В організаціях та в більш широкій соціальній структурі наявні зв'язуючі сили, що підтримують форму структури. З точки зору практики представлення структури бажано спростити, щоб ідентифікувати її елементи та взаємні зв'язки між ними. Структура системи може  бути  охарактеризована  за типами зв'язків, які в ній є або які в ній переважають. Найпростішими зв'язками є паралельне, послідовне з'єднання та обернений зв'язок. Обернений зв'язок виконує регулюючу роль у системі.
Можливості структури в достатньо повній мірі розкриваються її топологічними ознаками.
За топологією внутрішніх зв’язків розділяють такі структури: послідовні, паралельні, радіальні, кільцеподібні, типу повний граф, деревоподібні, незв’язані. (рис.3.1- 3.7) 
За управлінням структури  класифікують на:  централізовані,  децентралізовані,  централізовані-розподілені, ієрархічні.
Централізована структура передбачає реалізацію усіх процесів керування об’єктами в одному органі керування, який безпосередньо отримує інформацію про стани об’єктів і передає керуючі сигнали кожному з них. Важливою перевагою  такого  способу   керування   є   можливість   організації   глобально-оптимального управління. Недоліком цього методу є необхідність великих об’ємів засобів накопичення, високої продуктивності органів керування.
Децентралізована структура будується за умови незалежності об’єктів керування. Система з такою структурою складається з відносно незалежних між собою підсистем. Недоліком такої структури є неможливість організації глобально-оптимального управління. Особливістю централізованої розподіленої структури є те, що в ній зберігається основна перевага централізованого керування, а саме-передача керуючих  сигналів  на  основі аналізу інформації про стани всіх об’єктів. Але на відміну від централізованої структури орган керування є розподіленим. Недоліком цієї структури є складність інформаційної взаємодії між елементами розподіленого органу керування, а також складність синхронізації елементів органів управління. Проблема організації інформаційної взаємодії розподіленого органу управління розв’язується у ієрархічній структурі. Ієрархічна структура, це структура з підпорядкованістю, тобто з нерівноправними зв'язками.
Основним недоліком цієї структури є її “консервативність” (будь-яка зміна в структурі вимагає великої кількості зусиль).
Отже, структура є стійкими взаємними зв'язками між елементами системи, які забезпечують її цілісність. Структура є найконсервативнішою характеристикою системи: хоча стан системи змінюється, структура їїзберігається незмінною іноді дуже тривалий час. Якщо розглядати поняття«структура» у взаємному зв'язку з поняттям «мета», то під структурою слід розуміти спосіб досягнення мети.
 
3.2. Особливості структурно-топологічного аналізу
 
При аналізі структури важливим є її топологічний аналіз. Метою топологічного аналізу є відображення можливостей структури для реалізації функцій, виходячи з наявних елементів та відношень між ними, не вникаючи у їх змістовний опис. У випадку аналізу структури системи використовують 3 етапи опису зв’язків:
  • встановлення зв’язків, тобто чи є зв’язок, чи він відсутній;
  • встановлення напрямку;
  • встановлення характеру зв’язків (потоків).
Основні завдання, які розв’язуються на першому етапі:
  • визначення зв’язаності системи;
  • виділення ізольованих, тобто зв’язаних в собі підсистем;
  • виділення циклів;
  • визначення мінімальних та максимальних послідовностей елементів, що розділяють елементи один від одного.
На другому етапі розв’язують такі задачі:
  • визначення зв’язаності системи;
  • проводять топологічну декомпозицію з метою виділення структур підсистем;
  • аналіз та виділення входів та виходів;
  • визначення рівнів у структурі шляхом побудови порядкових функцій;
  • визначення мінімальних та максимальних шляхів;
  • розрахунок структурно-топологічних характеристик.
На останньому етапі визначають місцеві та загальні контури управління, проводять декомпозицію зв’язків, будують оператори з’єднання елементів структури із розщепленими зв’язками. Для кількісного аналізу формалізації структури використовують матричний спосіб.
 
Питання для самоконтролю
 
1. Що таке структура системи?
2. Дайте визначення поняттю «зв’язок».
3. Як поділяють структуру систем за топологією внутрішніх зв’язків.
4. Охарактеризуйте етапи структурно-топологічного аналізу системи.
 
Фото Капча