Створення позитивного іміджу підприємства та передумови виховання, високої культури управління на ВАТ “ЛуАЗ”

Чимало прикладів участі бізнесменів у розв'язанні соціальних проблем можна навести і з вітчизняної практики. У минулому підтримка мистецтва, створення бібліотек, благодійність тощо посідали важливе місце в діяльності українських промисловців, банкірів, представників ділових кіл. І все ж до 50-х років XX століття такі вчинки були швидше винятком, дивацтвом. Бізнесмени переважно орієнтувалися на прибуток і задоволення інтересів власників. Широковідомий вислів американського залізничного магната Вільяма Вандервільда: «До біса народ! Я працюю на акціонерів», оприлюднений восени 1918 року газетами «Нью-Йорк Тайме» і «Нью-Йорк Геральд», відображав позицію переважної більшості бізнесменів і політиків. Уважно придивившись до нашого сьогодення, можна оцінити актуальність зазначеної вище тези для багатьох представників українського бізнесу і політики.

Висока соціальна відповідальність сприяє розвитку компаній, і навпаки – нехтування нею звужує можливості їх успіху. Це дало змогу сформулювати «залізний закон відповідальності», згідно з яким у довгостроковій перспективі ті, хто не використовує наявну владу з користю для суспільства, ризикують втратити її. Втім, деякі українські бізнесмени, не знаючи цього закону, доходять аналогічних висновків.

Підсумовуючи сказане, зазначимо, що соціальна відповідальність вносить чимало змін у менеджмент організації. По-перше, виникає потреба визначити відповідні пріоритети стосовно кожної базової сфери діяльності: виробництва, маркетингу, інформаційних зв'язків, корпоративної філософії тощо. По-друге, істотно змінюються основні функції менеджменту щодо планування, організації, комплектування штатів, мотивації, керівництва, комунікацій, контролю. По-третє, принципових змін зазнає сама філософія бізнесу, яка еволюціонує відповідно до інноваційних ідей та явищ постійно оновлюваного світового співтовариства.

 

 

Насамперед варто усвідомити, що загальній характеристиці професійної культури бізнесової діяльності має передувати коротка аналітична оцінка загалу вітчизняних підприємців. За своєрідним «соціальним походженням» сучасних вітчизняних підприємців можна поділити (умовно) на дві категорії – номенклатурні і люмпенізовані.

Представники номенклатурного бізнесу – це переважно колишні представники партійних і комсомольських органів, тобто апаратно-номенклатурні спеціалісти. Їм притаманні організаторські здібності, ділова хватка, широка мережа неформальних зв’язків, а також організаційних основ підприємництва. Люмпенізовані підприємці сформувались, в основному, з тих особистостей, які не спромоглися зробити професійної кар’єри й тому залишили попередні посади, а також з тих, хто з різних причин не має професії взагалі.

У більшості випадків обидві категорії бізнесменів з накопиченими “тіньовими” грошима прийшли у легальний бізнес, започаткували й офіційно зареєстрували власні фірми. Разом з тим як ті, так і інші не уявляють собі ні загальної суті, ні, тим більше, суті культури й етики сучасного бізнесу.

Як показали результати соціологічних досліджень, на першому місці серед сукупності особистих якостей наших бізнесменів міцно тримається професійна безкультурність. Багато хто значно більш дбає про власну кишеню, ніж про власну репутацію.

Особливу увагу підприємців мають привертати біржі праці, які формуються державою. В Україні ця інституція інфраструктури ринку отримала назву державної служби зайнятості. Важливо зазначити, що у службі зайнятості не відбуваються процеси безпосередньої торгівлі таким специфічним товаром, як робоча сила. Послуги, зв’язані із забезпеченням зайнятості населення, подаються державною службою безкоштовно. На ринку праці великого значення набуває також державний фонд зайнятості, який формується за рахунок асигнувань з бюджетів різного рівня, внесків суб’єктів підприємницької діяльності та добровільних пожертвувань громадських організацій, окремих фізичних осіб і т. ін. він використовується для фінансування таких заходів: проведення профорієнтації населення, професійного навчання вивільнених працівників і безробітних, сприяння їх працевлаштування, виплати тимчасової допомоги по безробіттю, створення додаткових робочих місць, фінансування інших витрат, пов’язаних із соціальним захистом прав громадян.

В законі України “Про підприємництво” сказано: ст. 9 і 10 держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів несуміжної конкуренції та монополізму, в будь-яких сферах підприємницької діяльності. Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати з громадянами договори про використання їх праці. При укладанні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов’язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату, не нижче встановленого в республіці мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства:

- конкуренція має здійснюватись чесно за встановленими правилами;

- необхідно, щоб техніка слугувала людині, а не навпаки;

- морально-етичні норми завжди мають перевагу перед економічними інтересами.

Висока культура підприємницької діяльності є неодмінною умовою досягнення великого господарсько-комерційного успіху, на багатьох підприємствах.

Відомі такі передумови виконання високої культури підприємництва:

- наявність позитивних прикладів;

- забезпечення молоді можливості ознайомлення з основами бізнесової діяльності, її привабливості і корисністю для всіх верств населення у період професійного навчання;

- створення системи навчання і виконання, яка б сприяла розвитку підприємницьких нахилів протягом усього періоді формування особистості.

Професійна репутація підприємця створюється