Стислий історичний огляд розвитку озброєння літаків та його бойового застосування

У 1933г. радянські конструктори Б. Г. Шпітальний і Н. А. Комаріцкий створили скорострільний авіаційний кулемет «ШКАС» (калібр 7, 62 мм, темп стрілянини 1800 вис/хв, вага 12 кг). В цей час такого скорострільного кулемета не мала жодна капіталістична країна. Ці кулемети успішно застосовувалися у ВОВ.

У зв'язку з підвищенням живучості повітряних цілей і вживання авіації проти механізованих військ встало питання про озброєння літаків великокаліберними кулеметами і гарматами.

У 1936г. Б. Г. Шпітальним та С. В. Владіміровим була створена авіаційна автоматична гармата «111вак» (калібр 20 мм, темп стрілянини 800 вис/хв, вага 42 кг). Ця гармата встановлювалася на літаку І-16.

У 1939г. конструктором М. С. Березіним був створений великокаліберний кулемет «УБ» (калібр 12, 7 мм, темп стрілянини 1000 вис/хв, вага – 21, 5кг). За своїми даними цей кулемет був кращим в перебігу всієї другої світової війни. Для літака Іл-2 була створена гармата «ВЯ-23» (Волков А. А. і Ярцев С. Я) темп стрільби 600 вис/хв, вага – 62 кг).

У 1942 р. була прийнята гармата «НС-37», яка встановлювалася на винищувачі ЯК-9Т.

Таким чином на початок ВОВ і в перші її роки радянська авіація мала літаки-бомбардувальники та літаки-винищувачі з високими льотно-технічними даними і першокласним озброєнням. Все це дозволило радянським льотчикам і штурманам внести гідний вклад до справи розгрому фашизму і японського мілітаризму.

Наші льотчики показали зразки бойового вживання авіаційного озброєння. Їх бойові успіхи свідчать про уміле використання досягнень вітчизняної науки і техніки.

Так, наприклад, тричі Герою Радянського Союза І. Н. Кожедуб знищив в повітряних боях 62 ворожих літака, а тричі Герою Радянського Союза А. І. Покришкин знищив 59 літаків.

Післявоєнний період характерний військово-стратегічною революцією у військовій справі. В області бомбометання ця революція знаходить свій прояв в поглибленні теорії бомбометання, вдосконаленні бомбардувальних засобів ураження, в спорядженні їх ядерними зарядами, у вступі на озброєння ракет класу «повітря-земля»

На базі гармати НС-37 була розроблена легша і скорострільна гармата Н-37.

З 1947 р. на вітчизняних винищувачах почала встановлюватися гармата Б-20 конструкції Березіна М. С.

З 1949 року вчинила на озброєння пушку НР-23 (конструкції Нудельмана і Ріхтера). Протягом ряду років ця гармата була основним знаряддям як на бомбардувальній, так і винищувальній авіації.

На її зміну прийшла гармата АМ-23 (Афанасьев, Макаров), більш скорострільна, яка стала основним оборонним озброєнням літаків-бомбардувальників.

З 1955 року на винищувачах і винищувачах-бомбардувальниках почала встановлюватися гармата НР-30.

Сучасні винищувачі і винищувачі-бомбардувальники, літаки бомбардувальники і літаки ВТА озброєні скорострільними гарматами ГШ-23 (конструктори Грязев і Шипунов).

Наша Батьківщина – Батьківщина ракетної зброї. 3 березня 1928 р. був проведений пуск першої в світі ракети на бездимному пороху – 82 мм реактивний снаряд РС-82, розроблений Н. І. Тіхоміровим та В. А. Артемьевим.

У 1932 р. був створений реактивний снаряд РС-132.

Після війни були створені реактивні снаряди калібру 57мм (С-5м С-5к), калібру 132 (С-зк) і калібру 240 мм (С-24).

В кінці 50-х років літаки почали озброюватися керованими ракетами типа РС-2У і РС-24С. Декілька пізніше на озброєння винищувачів була прийнята самонавідна ракета з тепловою голівкою самонаведення Р-ЗС.

В даний час основною зброєю на літаку є ракети класу «повітря-повітря» і «повітря-земля» і авіація стала ракетоносною.

Ракетне, бомбардувальне і артилерійське озброєння літаків, як і інші види озброєння нашої армії весь час удосконалювалися і розвивалися стрімкими темпами.

На основі досягнень науки і техніки у нас розроблені і проводяться багато нового вигляду сучасного озброєння. Але яким би потужним і досконалим не було озброєння, само по собі воно ще не гарантує успішного вирішення бойових завдань. Головне – це люди, що майстерно володіють довіреною їм зброєю і бойовою технікою.

Веління часу таке, що весь особовий склад армії і флоту повинні грамотно володіти всіма видами зброї і технікою, уміти застосовувати їх без зволікання з максимальною ефективністю. Лише за цієї умови можна говорити про високу готовність всіх підрозділів частин і з'єднань вирішувати будь-які бойові завдання, які можуть бути продиктовані інтересами захисту Батьківщини.

Озброєння сучасного літака включає систему бомбардувального, ракетного і артилерійського озброєння із засобами ураження і прицільними системами, що забезпечують бойове вживання засобів ураження.

Вдосконалення системи озброєння літаків пов'язане з економічним розвитком суспільства взагалі і військовій промисловості зокрема. Як дорого обходиться народам миру нарощування військового потенціалу

Починаючи з 70-х років в державних асигнуваннях основних країн НАТО на науково-дослідні цілі значна частина виділяється військовим відомствам.

Так, в США їх доля складає 50%, у Великобританії – 45%, у Франції -30%, у ФРН – 15%. Про чисельність висококваліфікованого персоналу зайнятого на Заході в галузях, пов'язаних з військовою промисловістю, можна судити за підрахунками таких організацій, як Національний науковий фонд США. За його даними, а американських авіаційних компаніях зайнято дослідженнями більше вчені, чим в галузях хімічною, медичною, нафтовою, автомобільній, гумовій, машинобудівній промисловості, разом узятих.

Потужне озброєння сучасних літаків забезпечує можливість їх ефективного вживання по наземних і повітряних цілях. Всяка стрілянина ведеться з метою досягнення деякого певного результату; наприклад: придушення артилерійської батареї, знищення живої сили противника, потоплення корабля, збиття літака.

Наземні цілі відрізняються дуже великою різноманітністю по своїх розмірах і формах (точкові, лінійні, майданові), по уразливості (броньовані, легкоброньовані) за швидкістю руху. Вони можуть прикриватися засобами протиповітряної оборони.

Залежно від характеру мети, поставленого бойового завдання і конкретної обстановки, що склалася, може бути застосоване або артилерійське, або бомбардувальне, або ракетне озброєння літака.

Найбільш ефективними є атаки наземних цілей з пікірування, які відрізняються високою точністю стрілянини як по майданових і лінійних цілях, так і по точкових цілях (літакам, автомобілям, антенам РЛС і т. п.).

Як засоби ураження ракетне озброєння включає керовані і некеровані ракети. Керовані ракети є основним засобом ураження повітряних цілей. В порівнянні з іншими засобами ураження вони забезпечують велику дальність і точність стрілянини ширший діапазон направлення атаки цілей, у тому числі і швидкісних, відносну свободу маневру атакуючого винищувача.

Досвід повітряних боїв американських винищувачів з винищувачами ДРВ показав що бойові можливості ракет «повітря-повітря» при веденні маневрених боїв опинилися недостатньо ефективними. Виходячи з цього почали розробляти нові ракети ближнього бою і оснащувати винищувачі гарматами.

Авіаційні некеровані ракети (НУР) розглядуються військовими фахівцями як необхідний вид зброї сучасних літаків і вертольотів, що є по його відносній простоті і дешевизні ефективним засобом ураження, насамперед наземних цілей.

Найбільш ефективними сучасними авіаційними засобами ураження, вживаним по кораблях флоту, адміністративно-політичних центрах, промислових і енергетичних об'єктах, фортифікаційних спорудах, ж/д станціях, портах, ВТБ і іншим об'єктам військового призначення є авіаційні крилаті ракети. Проте до бойових дій притягуватимуться і літаки-бомбардувальники далекої авіації, а також фронтовій бомбардувальній авіації для завдання бомбардувальних ударів авіабомбами із звичайним або ядерним зарядом як по нерухомих, так і по рухомих цілях. Сучасні прицільно-навігаційні системи дозволяють визначати вектор швидкості мети разом з вектором вітру.

Таким чином, артилерійське, бомбардувальне і ракетне озброєння літаків призначене для ураження повітряних, наземних і морських цілей.

Озброєння бойового літака визначається його призначенням і умовами бойового вживання. ВТА безпосередньо не вирішує завдання знищення літаків і безпілотних засобів противника. Але при виконанні основних своїх завдань бойового вживання літаки ВТА можуть бути атаковані винищувачами противника. Сучасні повітряні цілі мають броньовий захист, сильне озброєння і можуть літати на великих висотах і швидкостях. Щоб знищити таку мету (атакуючий винищувач), літак ВТА повинен мати зброю, здатну забезпечити потужний і точний вогонь на значній дальності.

На літаку ІЛ-76 встановлений комплекс засобів індивідуального захисту. Комплекс призначений для віддзеркалення атак НА із задньої півсфери, індивідуального захисту літака від наземних і бортових РЛС шляхом створення цим РЛС пасивних перешкод, а також перешкод пущеним по літаку ракет з тепловими голівками самонаведення.

Комплекс індивідуального захисту включає:

1.Систему гарматного озброєння для віддзеркалення атак винищувальної авіації із задньої півсфери. Система забезпечує виявлення захват і супровід атакуючих винищувачів із задньої півсфери літака і ведення прицільної стрілянини з автоматичним управлінням гарматною установкою.

Система включає:

• гарматну установку 9А-503 з двома спареними гарматами ГШ-23;
• прицільні станції (оптичну кормову прицільну станцію КПС-53А і прицільну станцію радіолокації ПРС-4ДК) ;
• 14 КПС-53А призначена для прицілювання в умовах візуальної видимості мети, а ПРС-4ДК – в умовах відсутності візуальної видимості мети. Гармати можуть наводитися на мету як від прицільної станції (режим «Радіо») радіолокації, так і від оптичної прицільної Станції КПС-53А (режим «Оптика»).

2.Засоби радіо і інфрачервоної протидії:

• СПО-10 – система запобігання опроміненню – для запобігання екіпажу про опромінення станціями радіолокації (2-3-5 см діапазоні) ;
• станції активних у відповідь перешкод СПС – СПС-151 СПС-152 СПС-153-»СИРЕНЬ» для створення перешкод станціям радіолокації управління керованих реактивних снарядів УРС «земля-повітря»;
• станція прямошумових перешкод СПС-5 «Квасоля» – для створення активних загороджувальних радіоперешкод станціям радіолокації виявлення і наведення;
• апаратура пасивних перешкод: автомат скидання теплових пасток АСО-2 і 4-е7р – для створення помилкової мети пущеним по літаку ракетам з тепловими голівками самонаведення, автомат скидання дипольних відбивачів – для створення пасивних перешкод станціям радіолокації перехоплення і прицілювання, а також радіодальномірами.

3.Спеціальне озброєння.

Система спеціального (бомбардувального) озброєння забезпечує підвіску 4 АБ калібру 100 250 і 500 кг різних типів в будь-яких поєднаннях по номенклатурі і вазі, споряджених детонаторами з ЕПУ і МПУ в головному і донному спорядженні. Для підвіски АБ під відокремленими частинами правої і лівої половин крила встановлено по 2 тримачі УБД-ЗДА. На кожен тримач підвішується по 1 АБ. Прицілювання здійснюється по системі «КУПОЛ» або за допомогою прицілу НКПБ-7.

Таким чином, комплекс засобів захисту літака ІЛ-76, що включає систему гарматного озброєння, засоби радіо і інфрачервоної протидії, а також спеціальне озброєння дозволить забезпечити виконання поставленого бойового завдання екіпажам ВТА.