Сучасна комплектація ПК

- SECC – картридж процесорів Pentium II і Pentium Ш. Це друкована плата з установленими компонентами. До мікросхем прилягає термопластина, яка розподіляє тепло, до якої зовні кріпиться вентилятор (або інший охолоджувальний пристрій). Спереду картридж закритий кришкою;

- SECC 2 – картридж для тих самих процесорів. Від попередніх відрізняється тим, що не має термопластини – зовнішні «холодильники» притискаються прямо до корпусів мікросхем, що знижує тепловий опір і підвищує ефективність охолодження;

- SEPP (Single Edge Processor Package) – картридж процесорів Celeron, що не має ні термопластини, ні кришки. Зовнішній радіатор притискається прямо до корпуса процесора.

Тактову частоту процесора визначає мінімальний квант часу, за який процесор виконує певну умовну елементарну операцію. Тактові частоти вимірюються в мегагерцах і визначають кількісні характеристики продуктивності комп'ютерних систем загалом. Чим більшою (вищою) є тактова частота, тим швидше працює центральний процесор.

У наш час технологія виробництва центральних процесорів із високою продуктивністю передбачає їхню роботу на дуже високих тактових частотах (до З ГГц), унаслідок чого пристрої необхідно примусово охолоджувати. Для примусового охолодження процесорів використовуються пасивні системи – у вигляді радіаторів і активні системи – у вигляді радіаторів із вентиляторами. Процесори оснащуються внутрішніми схемами збільшення базової тактової частоти материнської плати і збільшують вихідну тактову частоту в кілька разів.

Однак усі інші пристрої працюють на базовій тактовій частоті. Тактовий генератор розташований на материнській платі, а тактова частота центрального процесора визначає його максимальні можливості працювати на відповідній частоті.

Таким чином, тактова частота процесора – це ще не все. Існує тактова частота системної шини, що відповідає за передачу інформації від одного пристрою до іншого. Природно, що чим вища тактова частота системної шини, тим швидше передаватиметься інформація між пристроями. До пристроїв також належить і процесор. Сьогодні процесорами підтримуються частоти зовнішньої шини 66 МГц, 100 МГц і 133 МГц, а для процесорів Pentium 4 – 400, 533 і 800 МГц.

Велике значення в загальній технології виробництва комп'ютерних систем має питання узгодження можливостей і внутрішніх інтерфейсів центрального процесора й набору інтегральних мікросхем – чіпа, на базі якого побудована материнська плата. Правильне їхнє поєднання може різко підвищити загальну продуктивність, і навпаки. Тому рекомендується встановлювати на материнські плати процесори, зазначені в інструкції фірми – виробника плати.

Технології виробництва центральних процесорів постійно удосконалюються.

Системна шина – це «павутина», що з'єднує між собою всі пристрої і відповідає за передачу інформації між ними. Розташована вона на материнській платі й зовні непомітна. Системна шина – це набір провідників (металізованих доріжок на материнській платі), якими передається інформація у вигляді електричних сигналів.

Чим вища тактова частота системної шини, тим швидше здійснюватиметься передача інформації між пристроями, і, як наслідок, збільшиться загальна продуктивність комп'ютера, тобто підніметься його швидкодія.

У персональних комп'ютерах використовуються системні шини стандартів ІSA, EISA, VESA, VLB i PCI. Треба сказати, що ISA, EISA, VESA i VLB сьогодні є морально застарілими і не випускаються на сучасних материнських платах. Сьогодні найпоширенішою є шина РСІ.

Існують і спеціалізовані шини, такі як внутрішні шини процесорів або шина для підключення відеоадаптерів -AGP.

Усі стандарти розрізняються як за кількістю й використанням сигналів, так і за протоколами їхнього обслуговування.

Шина входить до складу материнської плати, на якій розташовуються її провідники і роз'єми (слоти) для підключення плат адаптерів пристроїв (відеокар-ти, звукові карти, внутрішні модеми, накопичувані інформації, пристрої введення/виведення і т. д.) і розширень базової конфігурації (додаткові пусті роз'єми).

Існують 16- і 32-розрядні, високопродуктивні (VESA, VLB, AGP і РСІ із тактовою частотою більше 16 МГц) і низькопродуктивні (ISA і EISA із тактовою частотою 8 і 16 МГц) системні шини. Також шини, розроблені за сучасними стандартами (VESA, VLB і РСІ), допускають підключення декількох однакових пристроїв, наприклад кілька жорстких дисків, а шина РСІ забезпечує самостійну конфігурацію периферійного (додаткового) устаткування – підтримку стандарту Plug and Play, що виключає ручну конфігурацію апаратних параметрів периферійного устаткування при його зміні або нарощуванні. Операційна система, яка підтримує цей стандарт, сама налаштовує устаткування, підключене через шину РСІ, без втручання користувача.

Існують як 64-розрядні розширення шини РСІ, так і 32-розрядні, що працюють на частоті 66 МГц.

Порти призначені для з'єднання периферійних пристроїв з материнською платою. Існує кілька видів портів.

 

 

Найчастіше паралельні порти LPT використовуються для підключення до комп'ютера друкувальних пристроїв (принтерів).

Паралельні порти одержали свою назву завдяки методу передачі даних, тому що вони мають вісім розрядів шини даних і здатні передавати інформацію байтами синхронно через вісім провідників. Найчастіше у паралельних інтерфейсах використовуються такі сигнали: – сигнали даних можуть додатково забезпечуватися власними сигнальними лініями заземлення – по одному на кожен канал даних. У такому випадку кількість сигналів зростає до 25. Для з'єднання комп'ютера з пристроєм за допомогою паралельного інтерфейсу використовується 25-контактний роз'єм Centronics.

Паралельні інтерфейси мають високу швидкість передачі даних (до 150КБ/с) і низьку перешкодостійкість, що дозволяє використовувати кабель завдовжки не більше 3 метрів.

 

 

Послідовні порти передають дані послідовно по одному біту. Для передачі й прийому в них використовується два канали – один для передачі й один – для прийому – і кілька додаткових сигнальних ліній.

Для з'єднання за допомогою послідовних портів використовуються 9- і 25-контактні єднальні роз'єми. Послідовні комунікаційні порти мають досить низькі швидкості роботи (50, 75, 100, ПО, 200, 300, 600, 1200, 2400, 4800, 9600, 19200, 38400, 57000 і 115000 біт/с) і високу перешкодостійкість, що дозволяє використовувати єднальний кабель до 75 м і більше.

Послідовні порти мають різноманітне використання. Вони застосовуються як для з'єднання комп'ютера з принтерами, модемами, мишами, ручними сканерами і т. п., так і для з'єднання двох комп'ютерів.

Порт PS/2

У другій половині 1980-х років компанія IBM випустила серію ПК під назвою PS/2, у яких був спеціальний маленький круглий роз'єм для миші, який згодом почали називати PS/2. У сучасних комп'ютерах зазвичай є два роз'єми PS/2 для підключення миші й клавіатури.

 

 

USB (Universal Serial Bus – універсальна послідовна магістраль) – інтерфейс для підключення різних зовнішніх пристроїв. Специфікація периферійної шини USB розроблена лідерами комп'ютерної і телекомунікаційної промисловості – Compaq, DEC, IBM, Intel, Microsoft, NEC і Northern Telecom – для підключення комп'ютерної периферії поза корпусом машини за стандартом plug'n'play, у результаті чого відпадає необхідність в установці додаткових плат у слоти розширення й переконфігурації системи. Персональні комп'ютери, що мають шину USB, дозволяють підключати периферійні пристрої і здійснюють їхнє автоматичне конфігурування, як тільки пристрій фізично буде приєднаний до машини, і при цьому немає необхідності перезавантажувати або вимикати комп'ютер, а також запускати програми установки й конфігурування. Шина USB дозволяє одночасно підключати послідовно до 127 пристроїв, таких як монітори або клавіатури, що виконують роль додатково підключених компонентів, або хабів (тобто пристроїв, через які підключаються ще кілька).