Сучасні проблеми сімейного виховання

Необхідно мати на увазі, що встановлювана дистанція пов'язана з більш загальними факторами, які визначають процес виховання, насамперед з мотиваційними структурами особистості батьків. Відомо, що поведінка дорослої людини визначається досить великим і складним набором різноманітних збудників, які позначаються словом «мотив». В особистості людини всі мотиви вибудовуються у визначену, індивідуальну для кожного рухливу систему. Одні мотиви стають визначальними, найбільш значимими для людини, інші – набувають підлеглого значення. Іншими словами, будь-яка людська діяльність може бути визначена через ті мотиви, які її спонукають. Трапляється, що діяльність збуджується декількома мотивами, а іноді та ж сама діяльність викликається різними чи навіть протилежними за своїм психологічним змістом причинами. Для правильної побудови виховання батькам необхідно час від часу визначати для самих себе ті мотиви, якими збуджується їх власна виховна діяльність, визначати, що керує їх виховними прагненями.

Дистанція у взаєминах з дитиною у сім’ї безпосередньо залежить від того, яке місце займає виховання у складній, неоднозначній, часто внутрішньо суперечливій системі різних мотивів поведінки дорослої людини, тому варто усвідомити, яке місце в батьківській власній мотиваційній системі займає діяльність з виховання майбутньої дитини.

 

 

Потреба в емоційному контакті. У людини як сусіпільної істоти наявна своєрідна форма орієнтування – спрямованість на психічний вигляд іншої людини. Потреба «орієнтирів» у емоційному настрої інших людей і називається потребою в емоційному контакті, причому мова йде про існування двостороннього контакту, у якому людина відчуває, що сама є предметом зацікавленості, що інші співзвучні з її власними почуттями. У такому співзвучному емоційному контакті кожна здорова людина відчцває потребу незалежно від віку, освіти і ціннісних орієнтацій.

Може трапитися так, що мета виховання дитини виявляється націленою саме на доказ потреби емоційного контакту, дитина стає центром потреби, єдиним об'єктом її задоволення. Прикладів такого відношення доволі багато: це і батьки, які з тих або інших причинам переживають ускладнення у контактах з іншими людьми, самотні матері, бабусі, які присвятили увесь свій час онукам. Найчастіше при такому вихованні виникають значні проблеми, батьки несвідомо ведуть боротьбу за збереження об'єкта своєї потреби, перешкоджаючи виходу емоцій і прихильностей дитини за межі сімейного кола.

Потреба сенсу життя. Великі проблеми виникають у спілкуванні з дитиною, якщо виховання стало єдиною діяльністю, яке реалізує потребу сенсу життя. Потреба сенсу життя, грунтовно проаналізована польським психологом К. Обухівським, характеризує поведінку дорослої людини. Без задоволення цієї потреби людина не може нормально функціонувати, не може мобілізувати усі свої здібності у максимальному ступені. Задоволення такої здатності пов'язано з обгрунтуванням для себе змісту свого буття, з чітким, практично прийнятним і заслуговуючим схваленням самої людини напрямком її дій. Це не означає, що людина завжди усвідомлює загальний зміст своїх дій і життя, однак кожний прагнне у разі потреби знайти зміст свого життя. Задоволенням потреби сенсу життя може стати саме турбота про дитину.

Мати, батько або бабуся можуть вважати, що змістом їх існування є догляд за фізичним станом і вихованням дитини. Вони не завжди можуть це усвідомлювати, вважаючи, що мета їх життя в іншому, однак щасливими вони почувають себе тільки тоді, коли вони потрібні. Якщо дитина, виростаючи, іде від них, вони часто починають розуміти, що «життя втратило будь-який зміст». Яскравим прикладом такого випадку служить мати, яка не бажає втрачати положення «опікунки», і власноручно миє п'ятнадцятирічного хлопця, зав'язує йому шнурки на черевиках, тому що «він це завжди погано робить», виконує за нього шкільні завдання, «щоб дитина не перевтомилася». У результаті вона одержує необхідне почуття своєї потрібності, а кожен прояв самостійності сина переслідує з разючою завзятістю. Шкода такої самопожертви для дитини є очевидною.

Потреба досягнень. У деяких батьків виховання дитини збуджується так званою мотивацією досягнень. Мета виховання при цьому полягає у тому, щоб домогтися того, що не вдалося батькам внаслідок відсутності необхідних умов, або ж тому, що самі вони не були досить здібними і наполегливими. Наприклад, батько хотів стати лікарем, але йому це не вдалася, нехай же дитина здійснить батьківську мрію. Мати мріяла грати на фортепіано, але умов для цього не було, і тепер дитині потрібно інтенсивно вчитися музиці. Подібна батьківська поведінка неусвідомлено для самих батьків набуває елементів егоїзму: «Ми хочемо сформувати дитину за своєю подобою, адже вона продовжувач нашого життя... «.

Здавалося б, що якщо єдиним чи основним мотивом виховання є потреба емоційного контакту, потреба досягнення або сенсу життя, виховання проводиться на вкороченій дистанції і дитина обмежується у своїй самостійності. При реалізації визначеної системи виховання, коли мотив виховання ніби відсувається від дитини, дистанція може бути будь-якою, що визначається вже не стільки особистісними установками батьків або особливостями дітей, скільки рекомендаціями обраної системи. Однак проблема незалежності чітко проявляється і тут –