Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Суспільні політичні ідеї давнього світу

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
22
Мова: 
Українська
Оцінка: 
1. Суспільні політичні ідеї давнього світу
 
Політична думка давнини пов'язана з долями стародавніх народів Єгипту, Вавилону, Індії, Китаю, Персії, Греції, Риму. Оскільки усі політичні теорії відображають реальні політичні відносини суспільства, то й з'явитись вони могли лише з появою політичного життя суспільства та держави.
Сучасна політологія виділяє 5 основних політологічних концепцій, які виробило людство за всю історію свого існування, або точніше, в рамках яких розвивалася політична думка:
– міфологічна;
– філософсько-етична;
– релігійна;
– громадянська;
– соціальна.
Кожній з цих концепцій відповідає свій часовий відрізок та свій етап у розвитку людського суспільства.
Творці та носії міфологічної концепції політики – народи Давнього Єгипту, Вавилону, Індії, Персії. У ІІІ-ІІ тис. до н. е. у дельтах великих рік (Нилу, Тигру, Євфрату, Інду, Хуанхе) виникають могутні держави – Єгипет, Шумер, Аккад, Вавилон, Ассірія, давньоруські і давньокитайські держави.
Необхідність постійної організації складного іригаційного господарства зумовила розвиток цих суспільств шляхом твердої державної централізації, що призвело до створення політичних структур деспотичного типу. Ці структури мали основні особливості:
– адміністративно-командне управління суспільством через міцний бюрократичний апарат;
– поглинення державою власності та господарчих функцій низових одиниць;
– централізований перерозподіл державою ресурсів.
Соціально-політичні уявлення давньосхідних суспільств носять переважно релігійно-міфологічний характер, який підкреслює божественне виникнення існуючих відносин влади та порядку.
Міфологічна традиція схвалює існуючий порядок і є «теоретичним виправданням його необхідності». Наприклад, у Давньому Єгипті рабовласна ідеологія знайшла свій вираз у таких творах як «Повчання гераклієпольського царя своєму сину» де стверджується необхідність укріплення державної влади шляхом проведення політики, що поєднує суворість до одних і прихильність до інших. Ті, що не підкоряються верховній владі гідні фізичної розправи.
Політичні ідеї Давнього Вавилону яскраво передані у законах царя Хаммурапі (XVІІІ cт. до н. е.). Укріплення влади рабовласників і охорона інтересів службових людей – головна з них.
Політична думка Давньої Індії носила відображення релігійно-політичної ідеології буддизму та брахматизму. Послідовники буддизму вважали, що світом править не бог, а природний закон і людські справи залежать від власних зусиль людей. Буддизм заснований на визнанні морально-духовної рівності людей. Саме тому до політичної думки Давньої Індії характерне сполучення ідеї твердої державної системи з релігійно-моральним індивідуалізмом.
Саме у Давній Індії вдалося детально розробити концепцію людських обов'язків і практично не залишити місце для прав.
Певний відхід від ранніх міфологічних уявлень в бік раціональних відбувся у Давній Персії і пов'язано це з ім’ям Заратустри. Згідно з його вченням у світі іде боротьба добра і лиха і в кінцевому підсумку переможе добро. Держава повинна бути земним втіленням небесного царства, а монарх повинен захищати підданих від лиха, боротися проти зла у державі. Кастовий розподіл суспільства грунтується на вільному виборі кожним того чи іншого виду занять.
Власне політичні теорії агродеспотичних держав, які носили новий раціоналістичний характер, були створені тільки у рамках китайської суспільної думки. Давньокитайським філософам вдалося знайти основний нервовий вузол існування азіатського деспотизму – поділення суспільства на тих, хто робить і хто керує.
Головним питанням для китайських філософів була проблема ефективного управління суспільством. Вони запропонували декілка варіантів рішення цього питання: два головних (Конфуціанство та Легізм) і два побічних (Моізм та Даосизм).
Конфуціанське рішення проблеми складається у розробці патріархально-патерналістської версії деспотичної держави. Конфуцій (Кун Фу-цзи (551 – 479 рр. до н. е.) вважав, що найвищої ефективності управління державою можна досягти лише на принципах патріархально-кланової форми підлеглості – по старшинству в родині.
Держава у Конфуція – це одна велика родина, де влада імператора – влада батька, а відносини правителів і підданих – родинні відносини.
Конфуцій пропонує будувати відносини у середині держави на засадах принципів доброчинності, які заточені у системі «правил поведінки» – норм та ритуалів ''Лі''.
Політична концепція Конфуція включає до свого складу такі ідеї:
– суворий ієрархічний розподіл обов’язків між членами суспільства, в сім’ї, в державі за принципом «правитель повинен бути правителем, підданий – підданим»;
– культ предків, мудрості, знання;
– досягнення людьми рівня «благородного мужа», який є добрим і справедливим до народу, шанобливим до старших і вищих;
– правління мерітократії (гідних, талановитих) ;
– встановлення ідеальних відносин в сім’ї та державі відповідно принципу «чого не бажаєш собі, того не робиш іншим».
Конфуціанство (а з VІ ст. н. е. – неоконфуціанство) було не тільки панівною ідеологією у Китаї, але й отримало розповсюдження в Японії, Кореї, В’єтнамі та інших країнах.
Зовсім інше вирішення проблеми найкращого адміністрування запропонувала доктрина легізму, яка найбільш послідовно викладена Шан Яном (400 – 338 рр. до н. е.). Він поставив під сумнів практичну ефективність конфуціанських закликів до управління на засаді доброчесності і запропонував альтернативний варіант управління на засаді твердої системи адміністративних наказів – законів ''Фа''.
Шан Ян вважав, що основний фактор, що підриває засади суспільства – це торгівці та ремісники, котрі знаходяться поза системою безпосереднього бюрократичного контролю і збагачують себе, а не державу. Він враховував, що це шлях до сильного народу і слабкої держави, а деспотизм може існувати
Фото Капча