Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Світова організація торгівлі та її завдання

Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
12
Мова: 
Українська
Оцінка: 

найбільш зручними й економічно вигідними для держателя прав інтелектуальної власності (наприклад, власника патенту або ліцензіата).

Важливою частиною норм СОТ є вимоги щодо прозорості торгового законодавства країн-членів, відкритості у відносинах. Кожна держава повинна надавати іншим членам СОТ й зацікавленим особам (наприклад торговцям) максимально повну інформацію про чинні заходи регулювання торгівлі і про нові заходи, вжиття яких планується. Наприклад, ГАТТ вимагає від держав завчасно публікувати всі нові державні акти, що торкаються зобов’язання країни за угодами СОТ.
Орган із вирішення спорів. Між державами нерідко виникають спори про тлумачення положень СОТ. Якщо дві держави – учасниці СОТ розходяться в думці щодо тлумачення або застосування угод Уругвайського раунду, перше, що вони повинні зробити, – це спробувати врегулювати свої протиріччя на двосторонній основі. При цьому вони можуть попросити Генерального секретаря СОТ або іншу особу виступити посередником для врегулювання спору.
Тільки якщо протягом 60 днів після початку врегулювання спору на двосторонній основі сторони не досягай згоди, вони можуть звернутися в Орган із вирішення спорів. Після цього Орган виносить за матеріалами справи рішення або рекомендацію.
Генеральна рада як Орган із вирішення спорів створює Третейську групу для розгляду спору і його вирішення. Третейська група має складатися з трьох осіб, якщо тільки сторони спору не домовляться про те, що Третейська група має складатися з п’яти осіб.
Третейська група об’єктивно оцінює фактичну сторону справи, а потім визначає, наскільки ті заходи або дії, з приводу яких виник спір, відповідають правилам і принципам системи угод Уругвайського раунду. Не пізніше, ніж через дев’ять місяців після початку розгляду спору, вона повинна винести своє рішення і сформулювати його в письмовому вигляді. Це рішення потім передається в Орган із вирішення спорів.
Якщо одна зі сторін спору не згодна з висновками Третейської групи, справа може бути передана на розгляд Апеляційному органу. До апеляційного органу входять сім постійних членів. У розгляді кожної окремої справи беруть участь три особи.
Апеляційний орган переглядає рішення Третейської групи тільки з питань права, не торкаючись фактичної сторони справи, і не пізніше, ніж через 90 днів передає винесене рішення в Орган із вирішення спорів.
Орган із вирішення спорів повинен розглянути отриманий звіт не пізніше, як через дев’ять місяців після створення Третейської групи, якщо на її рішення не подавалася апеляція. У випадку ж, якщо така апеляція подавалася, рішення має бути винесено не пізніше, ніж через дванадцять місяців після створення Третейської групи.
Які наслідки може мати рішення Органу з вирішення спорів. Насамперед, якщо Третейська група або Апеляційний орган вирішать, що порушення правил ГАТТ/СОТ дійсно мало місце, то сторона повинна негайно привести торговий режим у відповідності до цих правил. Якщо з якихось причин вона не в змозі негайно привести свої правила торгового режиму у відповідність до правил і принципів ГАТТ/СОТ, Орган із вирішення спорів може дозволити зробити це протягом «розумного періоду часу».
Якщо протягом «розумного періоду» таких заходів вжито не було, країна, що постраждала від такого порушення правил ГАТТ/СОТ, може вимагати виплати компенсації. Також передбачено, що сторона-поруш-ник може сама виплатити таку компенсацію.
Нарешті, якщо сторона-порушник продовжує застосовувати у своєму внутрішньому законодавстві правила, що суперечать нормам і принципам якоїсь з угод ГАТТ/СОТ, стороні, що постраждала, може бути надане право тимчасово не дотримуватись цих угод у відносинах із сто-роною-порушником. При цьому у випадках, коли це можливо, такі заходи мають стосуватися тільки тієї частини відповідної угоди, яку було порушено іншою стороною.
У деяких випадках, і тільки якщо інші заходи не дали бажаного результату, Орган із вирішення спорів може надати постраждалій стороні право не дотримуватися норм відразу декількох угод у рамках Уругвайського раунду (наприклад, у відповідь на порушення норм ТРІПС не дотримуватися відносно держави-правопорушника норми ГАТТ).
Слід підкреслити, що застосування подібних санкцій припускається тільки як «крайній захід» і не є головним завданням Світової організації торгівлі, воно полягає у зміцненні стосунків між державами-членами, які продовжують звертатися у СОТ для врегулювання міжнародних торгових спорів.
Важливим досягненням багатосторонньої торгової системи є те, що дотепер абсолютна більшість держав світу визнають роль СОТ у регулюванні міжнародних економічних відносин і її компетенцію у вирішенні питань зовнішньої торгівлі.
 
2. Задача
 
25 жовтня 2009 року при митному оформленні зовнішньо-економічного контракту на експорт з України партії пшениці на умовах fob Odessa митний інспектор не погодився з ціною в контракті, оскільки 50 дол. США/1т, на його погляд, є ціною, яка не відповідає цінам світового ринку.
Наскільки зауваження митного інспектора відповідає діючому законодавству?
На сьогодні визначення митної вартості товарів, що експортуються з України, регулюється статтями 274 і 275 Митного кодексу.
Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.
До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:
на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;
комісійні та брокерські винагороди;
ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.
Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженоїкомерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.
У разі встановлення цінових обмежень під час вивезення (експорту) окремих товарів (індикативні ціни, граничні рівні цін, ціни, встановлені в результаті антидемпінгових розслідувань тощо) митна вартість таких товарів у разі вивезення (експорту) їх з України визначається з урахуванням положень, що визначають порядок застосування зазначених обмежень.
У разі вивезення (експорту) товарів, на які встановлено вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита, митна вартість декларується шляхом подання декларації митної вартості.
Основою для визначення митної вартості товарів є ціна угоди, яку фактично сплачено чи яка підлягає сплаті за ці товари, якщо на неї не вплинули такі фактори:
обмеження щодо прав продавця (експортера) на товари, що оцінюються, за винятком:
обмежень, встановлених законами;
обмежень, що істотно не впливають на ціну товарів;
залежність продажу (відчуження) та ціни угоди від дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати;
відомості, використані декларантом для визначення митної вартості товарів, не підтверджені документально або не є кількісно вираженими та достовірними;
учасники угоди (експортер та імпортер) є взаємозалежними особами, за винятком випадків, коли їх взаємозалежність не вплинула на ціну угоди, що повинно бути доведено декларантом. При цьому особи вважаються взаємозалежними, якщо має місце хоча б одна з таких умов:
один з учасників угоди – фізична особа чи посадова особа одного з підприємств – учасників угоди є одночасно посадовою особою іншого підприємства – учасника угоди;
учасники угоди є співвласниками підприємства;
учасники угоди пов'язані трудовими відносинами;
один з учасників угоди володіє вкладом (паєм) чи акціями з правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, які становлять не менше п'яти відсотків статутного капіталу;
обидва учасники угоди перебувають під прямим чи непрямим контролем третьої особи;
учасники угоди спільно, прямо чи непрямо контролюють третю особу;
один з учасників угоди прямо чи непрямо контролює іншого учасника угоди;
учасники угоди – фізичні особи чи посадові особи підприємств – учасників угоди є родичами.
Враховуючи, що датою укладення договору є дата, яка передує 25 жовтня 2009 року, то на цей випадок не поширюється дія Постанови Кабінету Міністрів України від 13. 12. 2010 р. № 1254 «Деякі питання укладення та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів».
На момент ситуації експорт зерна регулювався Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність» і Наказом Міністерства економіки України від 9 вересня 2009 року № 991 «Про порядок ліцензування експорту товарів», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 6 жовтня 2009 р. за № 937/16953 та Наказом Міністерства економіки України від 17. 04. 2000 № 50 «Про делегування повноважень щодо видачі документів дозвільного характеру».
Якщо на момент 25 жовтня 2009 р. пшениця підпадала під експорт товарів, що підлягають обов'язковому ліцензуванню або квотуванню, їх митна вартість зазначається у ліцензії чи у картці реєстрації (обліку) контракту (шостий метод). Умови поставки згідно з «ІНКОТЕРМС-90», зазначені у ліцензії чи картці реєстрації, мають відповідати умовам, заявленим експортером.
Ціни, зазначені в ліцензії чи картці реєстрації (обліку) контракту, не потребують додаткового обґрунтування та приймаються митними органами без додаткової перевірки.
Отже, на момент 25 жовтня 2009 р. суб’єкт-продавець мав ліцензію на зовнішньоекономічну діяльність ціна контракту визначалася самим продавцем, а тому дії інспектора не відповідали діючому на той момент законодавству.
 
Список використаних джерел
 
Митний кодекс України вiд 11. 07. 2002 р. № 92-IV, поточна редакцiя вiд 17. 11. 2010: [Електронний ресурс] – http: //zakon. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=92-15.
Міжнародні правила по тлумаченню термінів «Інкотермс»: [Електронний ресурс] http: //zakon. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=v0a23697-90.
Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» вiд 16. 04. 1991 № 959-XII, остання редакцiя вiд 01. 01. 2011 р. : [Електронний ресурс] -http: //zakon1. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=959-12.
Наказ Міністерства економіки України «Про порядок ліцензування експорту товарів» від 9 вересня 2009 року № 991: [Електронний ресурс] -http: //search. ligazakon. ua/l_doc2. nsf/link1/RE16953. html.
Митне право України: навч. посіб. / Т. В. Курило. – Л. : Новий Світ-2000, 2007. – 239 с.
Митне право України: навч. посіб. / Ю. В. Іщенко, В. П. Чабан, В. М. Дорогих, І. Д. Пастух, О. В. Горбач, В. М. Столбовий; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 296 с.
Фото Капча