Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Система права та її структура

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
18
Мова: 
Українська
Оцінка: 

justify;">Адміністративне право – це система правових норм, які регулюють управлінські відносини в сфері здійснення виконавчої влади, розпорядчої діяльності державного апарату, його взаємовідносини з іншими державними, а також громадськими організаціями і громадянами. Неодмінною ознакою відносин, які регулюються адміністративним правом, є наявність у їх складі суб'єкта, що наділений державно-владними повноваженнями.

Фінансове право – це система правових норм, які регулюють відносини, що виникають у процесі здійснення фінансової діяльності, накопичення і використання фінансових ресурсів. Суб'єктами фінансових відносин можуть бути держава, її органи й організації, громадські структури, окремі громадяни.

Цивільне право – це система правових норм, які регулюють майнові і особисті немайнові відносини, що складаються між фізичними і юридичними особами як рівноправними. Підгалузями цивільного права є авторське, винахідницьке, спадкоємницьке право.

Сімейне право – це система правових норм, які регулюють особисті і майнові відносини, що пов'язані зі шлюбом і спорідненістю людей.

Трудове право – це система норм права, які регулюють відносини у сфері здійснення трудової діяльності (порядок найму і звільнення з роботи, умови праці та її охорони, час праці й відпочинку і хін.). Суб'єкти цих відносин можуть бути як рівноправними, так і знаходитися (один з них) у стані підлеглості.

Земельне право – система правових норм, які регулюють відносини, пов'язані із використанням та охороною земельних ресурсів.

Цивільно-процесуальне право – це система правових норм, що регулюють відносини, пов'язані із судовим розглядом цивільних, трудових, фінансових, сімейних та інших справ, здійсненням судових рішень, а також проведенням органами юстиції різноманітних дій юридичного значення.

Кримінальне право – це система правових норм, спрямованих на боротьбу із злочинами і встановленням міри кримінальної відповідальності за їх скоєння.

Кримінально-процесуальне право – це система правових норм, які регулюють відносини, що виникають у діяльності правоохоронних органів та судів у зв'язку з викриттям злочинів, розслідуванням кримінальних справ, судовим їх розглядом та виконанням вироку.

Міжнародне право – це система правових норм, що регулюють взаємовідносини між державами (міжнародне публічне право) чи між громадянами різних країн та їх об'єднаннями (міжнародне приватне право). Міжнародне право не належить до галузей внутрішнього права держав, воно складається на основі міждержавних угод. Норми міжнародного права у випадку протиріч з нормами внутрішнього права держави превалюють.

На відміну від системи права система законодавства – це система нормативно-правових актів, насамперед, законів, що є зовнішньою формою існування правових норм, засобом надання їм об'єктивності, визначеності, загальності. Система права і система законодавства співвідносяться як зміст і форма. Право і законодавство взаємопов'язані, але не тотожні явища.

Структуру системи права складають галузі, підгалузі, інститути, правові комплексні об'єднання та норми права; структуру законодавства – його галузі, комплексні галузі та нормативно-правові акти.

Відмінності внутрішньої структури системи законодавства від відповідної структури системи права зумовлені головним чином тим, що засадами у побудові законодавства є структура не тільки системи права, але й система здійснення державного керівництва у цілому. Саме тому структура системи законодавства залежить не тільки від логіки самої системи права, а й від інших чинників об'єктивного і суб'єктивного порядку.

Галузі законодавства в деяких випадках збігаються з галузями права (кримінальне, цивільне), в інших – з підгалузями права (авторське, водне законодавство) чи міжгалузевими комплексами (законодавство про охорону природи, морське законодавство, сільськогосподарське законодавство).

Галузі законодавства складають його горизонтальну структуру, вертикальна – будується відповідно до юридичної чинності нормативно-правових актів і умов, що багато в чому залежить від місця суб'єкта законодавства в системі нормотворчих органів. Вертикальну структуру законодавства України складає Конституція та конституційні закони України; поточні органічні, надзвичайні закони України; постанови Верховної Ради України; укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України; розпорядження представників Президента України тощо.

Розбіжності у часі і суб'єктах нормотворчості, наявність значної кількості нормативно-правових актів і умов зумовлюють необхідність їх упорядкування, погодження, усунення протиріч, тобто систематизації. Систематизація нормативно-правових актів – це діяльність щодо впорядкування і удосконалення нормативно-правових актів, зведення їх у певну внутрішньо злагоджену систему. Необхідність систематизації законодавства полягає в ефективному здійсненні правотворчої діяльності, зокрема, виявленні причин протиріч, невідповідностей у нормативному регулюванні та їх усуненні, а також застосуванні й реалізації нормативно-правових актів і умов. Систематизація законодавства спрямована і на поліпшення інформаційного впливу права на правосвідомість його суб'єктів.

Існує такі різновиди систематизації законодавства:

Інкорпорація нормативно-правових актів – це спосіб систематизації, за яким здійснюється зовнішнє їх упорядкування, а зміст не змінюється. При інкорпорації нормативно-правові акти і угоди об'єднують у зібрання за хронологічним, алфавітним, предметним чи якимось іншим порядком. Інкорпорація поділяється на: офіційну, що здійснюється суб'єктами, які ухвалили акт, чи спеціально на те уповноваженими («Відомості Верховної Ради України») ; неофіційну, що здійснюється іншими суб'єктами (видавництвами, навчальними закладами, громадянами).

Кодифікація – це спосіб систематизації, за яким здійснюється така обробка нормативно-правових актів, що певною мірою змінює їх структуру (погоджує, усуває протиріччя, об'єднує і т. ін.). Як результат кодифікації є новий нормативно-правовий акт (кодекс, інструкція, положення і т. ін.). Кодифікація має тільки офіційний характер і поділяється на: загальну, в результаті чого утворюється кодифікований нормативний акт з основних галузей права (Звід законів) ; галузеву, що охоплює нормативно-правові акти певної галузі законодавства (основи законодавства, кодекси) ; міжгалузеву та підгалузеву (інституційну), що відповідно поширюється на декілька галузей (Повітряний кодекс) чи інститутів.

Консолідація – це форма систематизації, метою якої є об’єднання кількох нормативно-правових актів, що регулюють однорідну сферу суспільних відносин в один нормативно-правовий акт без суттєвих змін його змісту.

Таким чином, сутність консолідації полягає в об’єднанні норм, що містяться в розрізнених нормативно-правових актах, в єдиний, більш ефективний для використання.

 

ВИСНОВОК

 

Система права – це внутрішня структура права, що складається з взаємозалежних норм, інститутів і галузей права.

Вона має свої риси:

- її первинним елементом виступають норми права; – її елементи не суперечливі, внутрішньо погоджені, взаємозалежні, що додає їй цілісність і єдність;

- вона обумовлена соціально-економічними, політичними, релігійними, культурними, історичними факторами;

- має об'єктивний характер.

Поняття «системи права» не слід ототожнювати з поняттям «правова система». Останнє ширше по своєму обсязі і містить у собі, крім системи права, юридичну практику і пануючу правову ідеологію. У такий спосіб правова система і система права співвідносяться як ціле і частина.

Для розподілу норм права на галузі використовують 2 критерії:

предмет і метод правового регулювання.

Простими словами говорячи, предмет відповідає на запитання, що регулює право, а метод – як регулює.

 

Список використаних джерел

 

1. Алексеев С. С. Теория права. – 2-е изд., перераб. и доб. – М. : БЕК, 1995. – с. 78 – 79.

2. Котюк В. О. Основи держави і права, Київ, 1998р.

3. Основи правознавства, підручник під ред. І. Б. Усенка. – Київ, “Перун”, – 1997р.

4. Теория государства и права. Учебник, 3-е розширеное издание / по ред. М. М. Марченко. – М. : Издательство ЗЕРКАЛО, 2000 – с. 424-428.

5. Хропанюк Н. В. «Теорія Держави і Права», Київ, «ДДТ», 1994 р.

6. Система права [електроний ресурс] / Режим доступу: http: //studme. com. ua/18870109/pravo/sistema_prava. htm

 

Фото Капча