Система регулювання та перспективи розвитку оптової торгівлі в Україні

Ці особливості зумовлюють чітке розмежування оптових торговельно-посередницьких підприємств з продажу товарів виробничо-технічного призначення та оптових підприємств з продажу споживчих товарів.

 

 

У системі комерційних зв'язків між сферами виробництва і споживання оптова торгівля відіграє роль торговельного посередника між виробниками готової продукції і її роздрібними продавцями. Загалом її можна характеризувати як сукупність торговельно-гуртових організацій і підприємств, відмінних за масштабами обороту, організаційно-правовою формою та формою власності.

Організація оптової торгівлі залежить не лише від об’єктів торгівлі. Суттєвий вплив на неї справляють інші чинники, зокрема: товаровиробники, ринку товарів та послуг; стан розвитку каналів товароруху.

Своєю чергою, форми та види оптової торгівлі значною мірою зумовлюють ефективність товарного обігу, швидкість товароруху, рівень та вартість обслуговування споживачів. Раціональна організація оптової торгівлі передбачає обґрунтований вибір її форми.

Прямий збут (без посередника) характеризується тим, що фірма-виробник безпосередньо управляє усім процесом товароруху і може швидко реагувати на зміну вимог покупців.

Головне питання, яке доводиться розв’язувати товаровиробникам, полягає у тому, чи зможуть вони організувати збут виготовленої продукції ефективніше та вигідніше за оптових торговців.

Адже якщо в країні багато малих споживачів, розпорошених по всій території, а створення збутової мережі для обслуговування їх потребує непропорційно великих витрат щодо очікуваного обсягу продажу, то збут самим виробником стає збитковим. Тому в країнах із розвиненою ринковою економікою торгівля». Під час вибору форми оптової торгівлі виробник має зважати на багато чинників, які стосуються і товарів, і споживачів, і значною мірою посередників.

Фірма-виробник зазвичай орієнтується на різні канали розподілу. При цьому мають на увазі, що за невеликої кількості посередників легше забезпечити тісні зв’язки з ними і, таким чином, гарантувати собі суттєвий залежність від них, а відмова бодай одного з них дотримуватися укладеного контракту може завдати серйозних комерційних збитків.

Усе це вимагає глибокого аналізу всіх обставин під час вибору оптового посередника.

За формами організації торговельного процесу розрізняють такі види:

оптова торгівля, здійснювана торговельними підрозділами товаровиробників у формі прямого збуту;

оптова торгівля оптовими торговельно-посередницькими підприємствами, які купують товар, дістають право власності на нього та здійснюють перепродаж;

оптова торгівля, здійснювана оптовими посередниками, які не набувають права власності на товар, а лише виступають організаторами товарного обігу. Вона передбачає: біржову, ярмарково-виставкову, аукціонну, консигнаційну оптову торгівлю.

Залежно від розмаїття товарного асортименту вирізняють оптову торгівлю широким асортиментом товарів. Вона має назву універсальна називають змішаною оптовою торгівлею. Взаємозв’язок різних видів оптової торгівлі внаочнює рисунок додатку Д.

Багатоманіття форм і видів оптової торгівлі дає змогу товаровиробникам і споживачам робити свідомий вибір найефективнішого й зручного каналу задовольняти їхній попит за раціональних витрат.

 

 

Сьогодні, в час панування фінансової кризи, в системі загальносвітових оціночних показників якісного розвитку країн Україна має не кращі результати. За роки незалежності виробництво багатьох традиційних для України видів продукції скоротилося в кілька разів. Тобто стан економіки формування моделі інноваційного розвитку економіки країни. Очевидна необхідність створення організаційних, економічних і соціально-правових умов взаємодії всіх суб'єктів ринку, у тому числі торгівлі, яка також повинна сприяти досягненню загальнонаціональних цілей. 

При цьому у сфері торговельної діяльності, на нашу думку, значний вплив на інноваційні перетворення може зробити саме оптова торгівля через своє функціональне призначення і первинність комунікаційних зв'язків із концептуальних напрямків розвитку оптової торгівлі – це процеси, що відбуваються паралельно у всіх країнах СНД.

В сучасних умовах кожне торговельно-оптове підприємство повинно мати та діяти за чітко визначеною товарною політикою. Сутність товарної політики полягає у чіткому визначенні її складових, а саме: оптимальний конкретного оптового підприємства, яке спрямовує збут свого товару на певні ринки, яким притаманні певні обсяги попиту. 

Одним із завдань нашого дослідження є виявлення основних чинників, які впливають на розвиток оптової торгівлі. Перш за все, можна відмітити багатогранні інституціональні і економічні відносини між торговельними підприємствами і державою. Підприємство є одним із елементів економічної податків підприємствами, який вона спрямовує на вирішення соціальних програм. Саме після сплати податків, оптове підприємство має в розпорядженні так званий безподатковий дохід, який використовує для задоволення як внутрішньогосподарських потреб, так і матеріального стимулювання своїх працівників. 

Щоб оцінити сучасний стан торговельно-оптового підприємства будь-якої організаційно-правової форми, необхідно обов’язково визначити його зовнішнє середовище. Під зовнішнім середовищем ми розуміємо зовнішнє оточення підприємства, тобто, ті інститути та чинники, що суттєво вплив мають зовнішні фактори. Отже, торговельне підприємство завжди повинно перебувати в чітко налагодженому соціально-економічному середовищі, яке сприяє постійному контакту між виробником та споживачем.

Основною метою державного регулювання оптової торгівлі, як умови розвитку економіки, повинен бути науково обґрунтований шлях та всебічне і виробників, сприятиме розширенню відтворення, розвитку торгівлі як окремої галузі. 

Вирішенням всіх питань стосовно організації, планування і розвитку оптової торгівлі в державі займається Кабінет Міністрів України. Він керує торгівлею, як і всім народним господарством, а конкретним виконавцем керівництво торгівлею здійснюється спеціальними планово-аналітичними органами, які на рівні області втілюють дану політику.