Системи підтримки прийняття рішень в економіці

користувацький інтерфейс – програмні засоби, «дружні» користувачеві, звичайна мова, безпосередня робота кінцевого користувача.

Мету і призначення СППР другого покоління можна визначити так:

допомога в розумінні розв’язуваної проблеми. Сюди належать структуризація проблеми, генерування постановок задач, виявлення переваг, формування критеріїв:

допомога в розв’язуванні задачі: генерування і вибір моделей та методів, збір і підготовка даних, виконання обчислень, оформлення і видача результатів;

допомога аналізу розв’язків, тобто проведення аналізу типу «Що. коли.?» і т. ін., пояснення ходу розв’язування, пошук і видача аналогічних рішень у минулому та їх наслідків.

Для сучасних комп’ютерних систем підтримки прийняття рішень характерна наявність таких характеристик.

1. СППР надає керівникові допомогу в процесі прийняття рішень і забезпечує підтримку в усьому діапазоні контекстів структурованих, напівструктурованих і неструктурованих задач. Розум людини та інформація, що генерується комп’ютером, становлять одне ціле для прийняття рішень.

2. СППР підтримує і посилює (але не замінює і не відмінює) міркування та оцінки керівника. Контроль лишається за людиною. Користувач «почуває себе комфортно» і «як удома» у системі, а не зазнає «залякування» з боку системи.

3. СППР підвищує ефективність прийняття рішень (а не лише продуктивність). На відміну від адміністративних систем, в яких акцент робиться на максимальній продуктивності аналітичного процесу, у СППР значно вагомішою є ефективність процесу прийняття рішень.

4. СППР виконує інтеграцію моделей та аналітичних методів зі стандартним доступом до даних і вибіркою даних. Для надання допомоги при прийнятті рішення активізуються одна чи кілька моделей (математичних, статистичних, імітаційних, кількісних, якісних і комбінованих). Зміст БД охоплює історію поточних і попередніх операцій (сильна сторона типової АIС), а також інформацію зовнішнього характеру та інформацію про середовище.

5. СППР проста в роботі для осіб, які набули значного досвіду роботи з ЕОМ. Системи є дружніми для користувачів, не потребують практично жодних глибоких знань з обчислювальної техніки і забезпечують просте пересування по системі, діалогову документацію, умонтовані засоби навчання та інші атрибути програмних інтерфейсних систем.

6. СППР побудована за принципом інтерактивного розв’язування задач. Користувач має змогу підтримувати діалог із СППР в безперервному режимі, а не обмежуватися видаванням окремих команд з наступним очікуванням результатів.

7. СППР зорієнтована на гнучкість та адаптивність для пристосування до змін середовища чи підходів до розв’язування задач, що їх обирає користувач. Керівник має пристосуватися до змінюваних умов сам і відповідно підготувати систему. Еволюція та адаптація системи мають бути поєднані з її життєвим циклом.

8. СППР не повинна нав’язувати користувачеві певного процесу прийняття рішень. Користувач повинен мати набір можливостей, щоб обирати їх у формі та послідовності, які відповідають стилю його пізнавальної діяльності – стилю «уявлюваних моделей».

В СППР використовуються останні досягнення в галузі інформаційних технологій, такі як:

а) OLAP-технології;

б) сховища даних;

в) вітрини даних;

г) добування знань (Data Mining) ;

д) генетичні алгоритми;

е) нейромережі;

є) Інтернет-технології тощо.

Спектр використання СППР в сучасних умовах досить широкий – вони використовуються для підтримки прийняття рішень і в медицині, і в освіті, і в управлінні соціальними процесами, і в урядовій діяльності. Проте найчастіше СППР використовують для підтримки прийняття рішень в економічній сфері:

SIMPLAN – для підтримки корпоративного планування;

PIMS – для підтримки прийняття рішень в маркетингу;

IFPS – для інтерактивного фінансового планування;

PMS – для підтримки рішень при управлінні цінними паперами;

Precision Tree Prime Decision – для підтримки прийняття рішень в економіці на основі дерев рішень;

Decision Grid – для підтримки прийняття багатокрітеріальних рішень в економіці;

Marketing Expert – для підтримки прийняття стратегічних рішень в маркетингу.

Слід зазначити, що в останні роки, з'явились і нові класи комп'ютерних систем підтримки прийняття рішень:

виконавчі інформаційні системи (Executive Information System) – переважно орієнтовані на підтримку діяльності перших керівників підприємств та організацій (інформація в них видає головним чином, у вигляді діаграм та графіків; при цьому використовуються спеціалізовані засоби, такі як діаграми впливу (діаграма ІШИКАВА) ;

групові системи підтримки прийняття рішень (ГСППР) – для підтримки колективного вироблення рішень (приклади: PLEXSYS, Decision Explorer та ін.) ;

систему підтримки прийняття рішень, побудовані на знаннях (наприклад. GURU).

Усі типи СППР допомагають менеджерам знаходити відповіді на питання, пов’язані з необхідністю прийняття рішень. Питання можуть бути різними. Наприклад, менеджер може звернутися до бази даних із запитом про розмір щорічного продажу певного товару протягом останніх п’яти років; про товари, яких не було в наявності на складі в період більше п’яти днів протягом місяця; про клієнтів з найбільшим обсягом замовлень у певному році. Менеджерів також може цікавити чи прибутковим є підприємство; чи досягаються цілі і обсяги продажу. Спеціалізовані СППР можуть підтримувати процеси прийняття рішень, що стосуються тільки поточної діяльності компанії, або розв’язання стратегічних проблем. СППР оперують широким діапазоном даних, що відносяться до різних періодів, засобами для аналізу інформації, надаючи користувачам можливість визначення важливих питань і допомагаючи їм оперувати відповідною інформацією щодо цих питань.

Проте користувачі СППР мусять знати певні застереження щодо таких систем. Те, що ми можемо отримати від системи, не завжди є тим, що нам необхідно, а те, що нам необхідно, не завжди буде отримане або досягнуте. Досить часто перебільшують можливості СППР за її впровадження, а менеджери чекають багато чого від нової СППР. Необхідно враховувати, що навіть найкраща СППР не зможе виявити «погані» рішення. Деякі менеджери будуть продовжувати ставити неправильні запитання і формулювати неправильні висновки на підставі отриманої ними інформації. Отже, слід пам’ятати, що корпоративні СППР можуть ускладнити проблему і посилити шкоду, що завдається помилками у прийнятті рішень.

Однак, незважаючи на такі застереження, завдяки широкому діапазону охоплюючої інформації і високій окупності витрат широкомасштабні СППР користуються великою популярністю серед користувачів.

Розроблювачі, проектувальники і користувачі СППР мають бути «критичними» споживачами СППР. Навіть у найкращому разі у СППР немає необхідності «виконувати всі функції і витягувати з усього користь». Це тільки самі ОПР можуть іноді отримати вигоду з швидко знайденого невеликого факту, чи можуть відшукати користь із проведеного найпростішого аналізу даних, чи з перегляду даних у вигляді заздалегідь підготовленої доповіді або зображеної на «екранах» елементарної виконавчої інформаційної системи.

 

 

1. Вітлінський В. В. «Моделювання економіки». Навч. посіб. – К. : КНЕУ, 2003.

2. Ситник В. Ф. та ін. «Системи підтримки прийняття рішень». – Навч. посіб. – К. : КНЕУ, 2004.

3. Ситник В. Ф. та ін. «Основи інформаційних систем». Навч. посіб. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2001.

4. Ситник Н. В. «Проектування баз і сховищ даних». Навч. посіб. – К. : КНЕУ, 2004.

5. Ситник В. Ф., Орленко Н. С. «Імітаційне моделювання». Навч. -метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К. : КНЕУ, 1999.

6. Лазарєва С. Ф. «Економіка та організація інформаційного бізнесу». Навч. посіб. – К. : КНЕУ, 2000.

7. Вітлінський В. В., Верченко П. І. «Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком». Навч. – метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К. : КНЕУ, 2000.

8. Галіцин В. К., Левченко Ф. А. «Багатокористувацькі обчислювальні системи та мережі». Навч. посіб. – К. : КНЕУ, 1997.

9. Береза А. М. «Основи створення інформаційних систем». Навч. посіб. – К. : КНЕУ, 2001.

10. Щедріна О. І. «Алгоритмізація і програмування процедур обробки інформації». Навч. посіб. – К. : КНЕУ, 2001.

11. Шарапов О. Д., Дербенцев В. Д., Семенов Д. Є. «Системний аналіз». Навч. – метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К. : КНЕУ, 2003.

12. Гужва В. М. «Інформаційні системи і технології на підприємствах»: Навч. посібник. – К. : КНЕУ, 2001.

13. Вовчак І. С. «Інформаційні системи та комп’ютерні технології в менеджменті». Навч. посібник. – Тернопіль: 2001.

14. Василенко В. А. «Теорія і практика розробки управлінських рішень»: Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002.