Технологія і моделі процесу розробки управлінських рішень

 

1. Технологія розробки рішень.

Процес управління реалізується через управлінські рішення, підготовку яких умовно називають технологією розробки (прийняття) рішень. Вона являє собою сукупність послідовно повторюваних дій, які складаються з окремих етапів, процедур, операцій.

Процедурами є дії, які слід приймати в конкретній ситуації. Наприклад, зміст інструкції з експлуатації автомобілів визначає сутність процедур його технологічного огляду, ремонт тощо.

Спеціалістами з управління пропонується різні схеми процесу розробки рішень, які розрізняються між собою рівнем деталізації окремих процедур і операцій. Для прикладу наведемо варіант моделей технологічного процесу розробки рішень – деталізований агрегірований.

Рисунок 3.1. Принципова схема технології розробки і організації виконання управлінських рішень.

Дотримання вказаної послідовності і повноти дій не є кінцевим (можуть бути доповнення). Навпроти, в зв’язку з більшим різноманіттям ситуацій і рішень на практиці керівники притримуються визначених дій далеко не завжди. Вони виходять з специфіки задач: складності її рішення, часової ознаки (факторів часу), інформаційної визначеності, терміновості розробки і використання методів.

Наведена деталізована блок-схема технологічного циклу розробки рішень включає 16 блоків і 39 операцій (процедур). Її можна признати принциповою і використовувати доцільно при прийнятті глобальних проблем розвитку і функціонування підприємства. Хоч з’ясовувати цей технологічний цикл досить непросто із-за громіздкості.

Більш традиційною у використанні є технологічна модель процесу розробки рішень, приведеної на рис. 3.2.

Рисунок 3.2. Технологічна (традиційна) модель процесу розробки рішень.

Вибір методу рішення проблеми впливає на перелік етапів і процедур технологічного процесу пошуку рішення. Так, з позиції системотехніки (науки про способи прийняття рішень в людино-машинних системах) етапи рішення проблеми включають:

І – уточнення задач і вибір цілей;

ІІ – перелік або винахід альтернатив;

ІІІ – аналіз альтернатив;

ІV – вибір найкращого рішення;

V – представлення результатів.

При використанні методів дослідження операцій і системного аналізу як наукових методів рішення задач поетапно потрібно визначити:

- ціль, сукупність цілей;

- альтернативні засоби досягнення цілі;

- ресурси;

- побудова логічної і математичної моделей взаємоузгодження цілі, альтернативні засоби, фактори оточуючого середовища;

- критерії вибору альтернатив.

“Типовий” процес розробки рішень, зорієнтований на використання наукових методів включає 7 етапів:

І. Попереднє формування задачі (завдання);

ІІ. Вибір критерію оцінки ефективності рішень;

ІІІ. Збір даних для уточнення поставленої задачі;

ІV. Розробка можливих варіантів і рішення задачі;

V. Складання математичних моделей;

VІ. Співставлення варіантів за критеріями ефективності за критерієм ефективності і вибір альтернатив;

VІІ. Прийняття рішення.

І. Для формування задачі (завдання) необхідно мати ясність з наступних питань:

- причини постановки задачі і терміновість її рішення;

- фактори, що впливають на ситуацію, і вплив наслідків на діяльність підприємства в цілому;

- цілі, які повинні бути досягнуті при реалізації задачі.

Причини постановки задач можуть бути внутрішніми і зовнішніми. Наприклад, наявність серйозних недоліків (перевитрати сировини, фонду заробітної плати тощо). Необхідність рішення тактичних і стратегічних задач, а також зміна кон‘юнктури ринку і потреби в розробці прогнозів її розвитку.

Проблемну ситуацію можуть визначити керовані і некеровані фактори, що залежить від можливості дії на них керівника (менеджера) (курс долара, подорожчання закупівельних матеріалів, зміна податків, війни, політичні зміни. Зміна кількості працівників, якісний склад працівників, заміна технології, обладнання, асортименту продукції та ін.).

ІІ. Вибір критеріїв оцінки ефективності рішень.

Для того, щоб приймати (розробляти) рішення повинні бути визначені певні критерії його ефективності. Вони необхідні для співставлення різних варіантів рішення і вибору найкращого.

Критерій оцінки  ефективності рішень має мати кількісний вираз (мати фізичний зміст), відображати результати рішень, бути простим і конкретним.

Правильний вибір критеріїв оцінки ефективності, на думку спеціалістів, еквівалентний правильно сформульованій задачі, тому що часто сам критерій допомагає визначити напрями рішення задач. Приклад. Максимальний прибуток, як критерій ефективності орієнтує на аналіз прибуткостворюючих показників:

- затрати;

- продуктивність праці;

- використання обладнання, виробничих фондів та ін.

Існують і якісні критерії ефективності:

- якісний склад працівників;

- авторитет керівника;

- якість продукції та ін.

Критеріїв може бути багато або один, але вони мають бути узгодженими відносно інтересів підприємства в цілому.

Приклад.

ІІІ. Збір даних для уточнення поставленої задачі – необхідна умова для успішного рішення.

Об‘єм інформації залежить від складності задачі і від кваліфікації та досвіду особи, що приймає рішення.

Приклад. Собівартість продукції – аналіз цін сировини і центрів витрат).

Тобто, інформація має бути повною, достовірною і своєчасною.

ІV. Розробка можливих варіантів.

Аналогічні задачі в минулому, раціональні способи рішення.

V. Складання математичних моделей.

Сутність математичного моделювання полягає в відборі математичних схем, максимально відображаючи реальні виробничі процеси. Моделі по різному співвідносяться з дійсністю: повністю, реально, умовно.

Приклад. Розрахунок зарплати ПЕОМ може зробити повністю як і нормувальник.

VІ. Вибір альтернатив.

Здійснюється застосування різних методів. Кількісні фактори впливають на моделювання процесу.

Приклад. Які дії прийняти при відсутності деталей певного виробу?

Варіанти: - зупинити виробництво;

- організувати виробництво в себе на підприємстві;

- зайняти у аналогічного підприємства.

 

Рис. 3.1. Принципова схема технології розробки і організації виконання управлінських рішень.

 

Рис. 3.2. Технологічна (традиційна) модель процесу розробки рішень.