Технологія і оцінка якості пресування зошитів

 

Пресування і упаковка зошитів виникли як проміжні операції між фальцюванням і комплектуванням блоків. На жаль, таке відношення до цих операцій збереглося і до сьогодні, незважаючи на те, що у поліграфії неважливих операцій не буває: будь-яка неполадка післядрукарського обладнання або недотримання технології післядрукарської обробки можуть звести нанівець всю пророблену роботу з додрукарської і друкарської підготовки видання.

Якщо на операцію зшивки блоків нитками будуть надходити зошити з погано обтиснутими фальцями, то у готовій книзі щільного зшиття одержати неможливо. Пресування підвищує якість напівфабрикатів і продуктивність операцій виготовлення і обробки блоків, вставки блоків у кришки і штрихування книг, компактність і довговічність книжкових видань.

Пресування зошитів з метою їх калібрування і закріплення деформацій у місцях згинів збільшує надійність роботи поліграфічного обладнання у подальших операціях.

Видрукувані і сфальцьовані зошити повинні бути спресовані, обв'язані і викладені на спеціальні стелажі для наступного зберігання до моменту, коли всі зошити будуть готові і можна буде переходити до наступних технологічних операцій.

Обтисканню і упаковці необхідно піддавати всі зошити значного об’єму, у першу чергу ті, до яких будуть приклеюватися додаткові деталі – форзаци, дробові частини паперового аркуша, ілюстрації, які друкуються окремо від основного тексту.

Якість опресовки зошитів відіграє дуже важливу роль, оскільки від товщини отриманого зошита залежить товщина корінцевої частини блоку, щільність скріплення зошитів і, як наслідок, якість самого видання. Відомо багато випадків, коли внаслідок неякісної опресовки книжкових зошитів доводилося додатково їх обжимати або навіть переробляти увесь тираж.

 

 

Зошити великого об’єму після фальцювання пресують у пакувально-обжимних пресах горизонтального (БПТ-1, 5) або вертикального типів.

Після укладання стóпи зошита ретельно підштовхуються до похилого стола і стінки пресу. Щоб не пошкодити зошити обв'язувальним ременем, на крайні зошити укладають форматні тверді пластмасові, дюралюмінієві або фанерні прокладки товщиною 3-5 мм з вирізом в одному куті, щоб було видно норму і сигнатуру упакованих зошитів. Застосування картонних прокладок є неприпустимими, тому що внаслідок їх недостатньої твердості не забезпечується рівномірне обтискання стопи і відбувається зминання крайніх зошитів.

Після короткочасного обтискання при тиску порядку 200-400 кПа стопу скріплюють ременем з кільцевою пряжкою і укладають пачку на піддон.

Якість спресованих зошитів визначається коефіцієнтом спресованості – відношенням сумарної товщини аркушів стопи, зошитів або книжкового блоку до висоти стопи або товщини блока, звільненого від дії зовнішньої сили.

Товщину зошитів, блоків і книг вимірюють товщиноміром МГУП з похибкою 1, 0 мм через 10 хв після зняття навантаження, коли релаксаційні процеси практично закінчуються. При вимірюванні стопу накривають металевою пластиною, щоб забезпечити малий і рівномірно розподілений тиск.

Коефіцієнт спресованості зростає зі збільшенням тиску і часу пресування.

Для одержання високих значень коефіцієнта спресованості пачки зошитів повинні перебувати у стисненому стані не менше 3-6 год., що неможливо без використання спеціальних обв'язувальних ременів.