Технологія виробництва молока

Травлення в рубці корів перебігає нормально при відповідному співвідношенні протеїну й вуглеводів, які контролюються цукрово-протеїновим відношенням. На 100 г перетравного протеїну в раціоні корів має бути 100-130 г, або на 1 кг живої маси 3-4 г цукру, відношення крохмалю до цукру 1, 3-1, 5: 1.

Недостатня кількість жиру в раціонах призводить до знежирення його вмісту в молоці, оскільки жир кормів є джерелом високо-молекулярних ненасичених жирних кислот. Норми даванки жиру становить 60-65% загального вмісту його в добовому надої.

Із розрахунку на суху речовину в раціоні корів має бути: сирого протеїну – не менше ніж 14%, клітковини – 16-28, жиру – 2-3, цукру – 11-15 5. Зниження сирого протеїну менше ніж 12% зумовлює зростання витрат азотистих речовин на утворення молока. Збільшення клітковини в кормі на 1% понад норму знижує перетравність сухої речовини на 0, 88%. Рівень цукру в раціоні вище ніж 15% погіршує використання азоту й засвоєння клітковини в рубці тварини. ЇЇ вміст у раціоні для корів із надоєм до 10 кг повинен досягати 28%, із надоєм 30кг і більше 16-18%.

Раціон балансують за основними мікроелементи (кальцій, фосфор, натрій, хлор, магній, калій, сірка) На 100 кг живої маси коровами забезпечують: кальцію – 5, фосфору – 0, 7 г; на 1 кг молока відповідно 4 та 3, 2. Нестача в раціоні мікроелементів (марганець, йод, кобальт, мідь, цинк) викликає затримку в рості, шлунково-кишкові розлади, порушення відтворювальних функцій [6].

Для нормалізації обмінних процесів та відтворювальних функцій корів необхідно забезпечувати каротином і вітамінами D та E. Каротин нормують із розрахунку 30 мг на 100 кг живої маси і 25 мг на 1 кг молока.

У літній період основними в раціонах є зелені, які згодовують залежно від рівня молочної продуктивності 40-70 кг на добу та концентровані корми.

Таким чином, годівля сільськогосподарських тварин, а саме великої рогатої худоби, є однією з найважливіших складових зоотехнічної науки, яка розробляє теоретичні основи, методи й технологічні прийоми раціонального рівня продуктивності тварин та необхідної якості продукції, добре здоров’я й високу відтворну здатність при економну витрачанні кормів. Годівля – це також основа успіхів в удосконаленні існуючих і створенні нових порід.

Годівля сільськогосподарських тварин як наука й практика безпосередньо пов’язана з матеріальним виробництвом, тому в широкому значенні основним завданням її слід вважати розробку шляхів і методів підвищення ефективності суспільного виробництва[8]. Своє конкретне втілення вона знаходить у розробці науково обґрунтованих норм і систем годівлі тварин, технології заготівлі та підготовки кормів до згодовування з використанням балансуючих добавок і біологічно активних речовин, що забезпечує максимальний вихід високоякісної продукції з одиниці земельної площі.

 

 

Молочно промисловий комплекс формується на базі розвитку молочного і молочно-м'ясного скотарства. Виробництво молока і молочних продуктів – один із важливих напрямів спеціалізації тваринницько- продуктового комплексу України. У молочному і молочно-м'ясному скотарстві формується спеціалізовані господарства з товарного виробництва молока, розведення племінної молочно-репродуктивної худоби, вирощування племінних; корів-первісток тощо. Однак протягом останнього часу поголів'я корів на Україні зменшилося з 8851 у 1985 р. до 4958 тис. гол. У 2000 р., виробництво молока за цей час зменшилося з 17, 1 до 5, 4 млн. т. Отже зменшення виробництва молока за цей час в розрахунку на душу населення зменшилося з 482, до 255, 7 кг [2].

Складовою частиною комплексу є польове і лукопасовищне кормовиробництво, комбікормова і мікробіологічна промисловість. Внаслідок постійного зменшення виробництва кормів особливо зернофуражних, висококонцентрованих і білкових, різкого зниження продуктивності природних кормових угідь, переходу на екстенсивні системи скотарства його поголів'я з кожним роком зменшується, а відповідно зменшується і виробництво молока. Майже 70% його виробляється в особистих господарствах. Молочна промисловість – складова функціональна ланка молочно-промислового комплексу, її основні галузі масло-переробна, сироробна, виробництво сухого молока і молочних консервів тяжіють до сировинних зон, в виробництві на продаж незбираного молока до споживача. Майже 1/3 молока споживається у вигляді незбирано-молочної продукції, решта переробляється на масло та інші молочні продукти [3].

Важливим напрямком спеціалізації молочної галузі є маслоробний. У маслоробстві переважають заводи невеликих і середніх потужностей (до 50 т переробки молока за зміну). Тепер на Україні працює близько 500 крупних підприємств молочної промисловості, в тому числі 10 молоко консервних заводів, найбільшими серед яких можна назвати Київський молокозавод №2, Дніпропетровський, Харківський, Одеський та Львівський молокозаводи, Куйбишевський (Запорізька область), Краснознаменський (Одеська), Долинський і Бобринський (Кіровоградська), Дунаєвський (Хмельницька), Ковельський (Волинська), Чортківський (Тернопільська область) сироварні заводи [4].

Базовими підприємствами галузі є районні та міські молокозаводи. Між господарствами і молокозаводами існують тісні технічні, економічні і технологічні зв'язки. Це зумовлено тим, що молоко – це продукт, який не витримує тривалого зберігання і вимагає негайної переробки. Від молочних ферм воно повинно переходити на переробку. В систему де є районний завод, входять і периферійні молочні підприємства і молочнотоварні ферми навколишніх господарств.

Дальший розвиток молочно промислового комплексу пов'язаний з відновленням поголів'я корів, поліпшенням їх породного складу та підвищення їх продуктивності. Реально