Теоретичні основи туристичної оцінки об’єктів фортифікаційного будівництва: історіографія проблеми

У 2000 р. білоруський науковець А. Т. Федорук розробив абсолютно нові критерії оцінки та оптимальні бальні градації для ранжування туристичного потенціалу замкових споруд. При оцінці туристичного потенціалу замкових споруд автором були визначені наступні критерії: історична цінність, архітектурна цінність, популярність, наявність туристичної інфраструктури, прив’язка до дорожньої мережі, естетична привабливість, рівень збереженості (табл. 2). Кожен критерій оцінюється експертним шляхом в балах, потім всі отримані бали сумуються і визначається інтегральний показник, що характеризує величину рекреаційно-туристичного потенціалу досліджуваного об’єкта оборонного зодчества [12, с. 89].

 

 

У 2010 р. чернівецький науковець Н. П. Аніпко запропонувала свою методику оцінки рекреаційно- туристичної привабливості замків та фортець, для якої було обрано 13 критеріїв: ступінь збереженості замку (фортеці) ; наявність навколо замку чи фортеці цікавих об’єктів природи; наявність інших пам’яток архітектури; зручність розташування замку (фортеці) ; наявність в замку (фортеці) музею; наявність об’єктів туристичної інфраструктури довкола замку чи фортеці; цінність пам’ятки (який статус має замок чи фортеця) ; проведення реставраційних та ремонтних робіт з метою збереження об’єкта; проведення різних розважальних, пізнавальних, спортивних та інших заходів на теренах замку (фортеці) ; висвітлення об’єктів у засобах масової інформації; можливість поєднання відвідування замку з іншими цікавими об’єктами, розташованими неподалік; наявність поблизу замкових комплексів місцевостей, пов’язаних із життям чи перебуванням тут видатних особистостей; можливість поєднання історико-пізнавального та рекреаційно-лікувального туризму. В сукупності ці критерії дають загальну оцінку рекреаційно-туристичної привабливості фортифікаційних споруд. Проаналізувавши їх, можна зробити висновки щодо доцільності створення та розвитку рекреаційно-туристичних комплексів на базі існуючих замків та фортець [1, с. 177-178].

Автор запропонувала оцінювати рекреаційно- туристичну привабливість об’єктів оборонного будівництва за трибальною шкалою, причому 3 бали визначалися як «добре», 2 бали – «задовільно» та 1 бал – «незадовільно». У сукупності критеріїв оцінка рекреаційно-туристичної привабливості замків та фортець розподіляє їх на п’ять груп: висока, достатня, середня, низька та дуже низька [1, с. 182].

На нашу думку, такий підхід до туристичної оцінки замкових споруд є найбільш оптимальним серед існуючих на сьогоднішній день, проте в епоху всесвітньої інтернетизації та комп’ютеризації важливим критерієм для оцінки фортифікаційних об’єктів в майбутньому повинен стати також інтернет-ресурс (рівень поширеності інформації про об’єкт мережі Інтернет, існування спеціалізованого інформаційного веб-сайту та ін.), які не включені в дану методику.

У 2011 р. львівська дослідниця О. О. Клапчук удосконалила методику туристичної оцінки історико- культурних пам’яток авторства В. Кравціва, Л. Гринів, М. Копача і С. Кузика. На першому етапі науковцем було зібрано інформацію про природні, культурно-історичні й соціально-економічні (інфраструктурні) туристично- рекреаційні ресурси області, для чого застосовано літературний, польових досліджень, статистичний і візуальний методи досліджень. На другому етапі усі зібрані матеріали були опрацьовані і за допомогою базової методики, розробленої В. Кравцівим, Л. Гринів, М. Копачем і С. Кузиком, оцінені всі види туристично- рекреаційних ресурсів. На третьому етапі дослідження було складено набір спеціальних картосхем, для чого використано міждисциплінарний картографічний метод, що синтезував й унаочнював подану інформацію та дав змогу впорядкувати історико-культурні пам’ятки за певними принципами [5, с. 7-8].

Цікавий підхід до оцінки об’єктів замкового зодчества у 2012 р. запропонувала М. М. Поколодна. Науковець запропонувала враховувати для туристичної оцінки замкових комплексів такі характеристики як стійкість (ємність) та стабільність. Стійкістю до рекреаційних навантажень замкових споруд є потік рекреантів, який може витримати даний культурний комплекс, а стабільність визначається його відповідністю ціннісним критеріям, що сформувалися в населення і пов’язані з тривалістю інтересу рекреантів до даного культурного об’єкта. При цьому основними напрямами оцінки замкових комплексів є визначення їх потенціалу та бальна оцінка пізнавальної цінності. Розвиток саме цих видів оцінювання обумовлюється об’єктивними факторами і практичною спрямованістю даних оцінок. Так само важливим показником є потенційна пропускна спроможність відповідних об’єктів замкового будівництва, яка визначається тією кількість відвідувачів, яку може прийняти дана історико-культурна пам’ятка за певний відрізок часу [9, с. 64].

Аналізуючи методику грошової (вартісної) оцінки замкових споруд, то на сьогоднішній день питання оцінки пам’яток оборонного будівництва в Україні регламентує затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №1447 від 26 вересня 2002 р. Методика грошової оцінки пам’яток, яка визначає процедури проведення грошової оцінки історико-культурних пам’яток національного та місцевого значення, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України [11, с. 27].

Згідно даної методики під час проведення грошової оцінки пам’ятки слід враховувати такі критерії: дата створення пам’ятки; категорія, до якої належить пам’ятка; стильова характеристика пам’ятки; особливості архітектурного рішення; раритетність пам’ятки; схоронність (автентичність) та технічний стан головних конструктивних елементів; умови охоронного договору.

Процедура грошової оцінки пам’ятки замкового будівництва включає такі основні етапи: визначення мети оцінки; ідентифікація пам’ятки та пов’язаних з нею прав; збирання необхідної інформації для забезпечення робіт з оцінки пам’ятки; проведення експертизи історичної, архітектурної, художньої, наукової та іншої культурної цінності пам’ятки; проведення експертизи технічного стану пам’ятки; визначення вартості пам’ятки; складення звіту про оцінку пам’ятки та висновку про її вартість [11, с. 29].

Таким чином, аналізуючи існуючу вартісну методику оцінки пам’яток фортифікаційного будівництва, можна побачити, що її головним недоліком є неможливість чітко визначити реальну грошову вартість пам’ятки архітектури, оскільки не існує критеріїв для її ранжування. Тому даний підхід в практиці туризму застосовується вкрай рідко.

Висновки. Протягом початкового періоду наукових досліджень в галузі туристичної оцінки замкових споруд існували різні методики щодо їх ранжування, проте всі вони в більшій мірі мали суб’єктивний характер, не визначали специфічні особливості туристично- рекреаційного використання замків та не відображали всі кількісні та якісні параметри. Лише в останні роки відбулися позитивні зміни в цьому напрямку досліджень, що пояснюється зростанням наукового інтересу до об’єктів замкового будівництва та пошуком шляхів їх ефективнішого залучення в різні сфери людської життєдіяльності, в першу чергу для потреб туризму.

На сучасному етапі розширення шляхів залучення об’єктів замкового будівництва в сферу рекреаційного використання потребує подальшого пошуку та вдосконалення показників і видів оцінювання їх пізнавальної цінності, туристично-рекреаційної атрактивності й привабливості та придатності цих об’єктів для окремих видів рекреаційних занять, а також розробки нових шкал оцінювання, що повинно стати об’єктом подальших наукових досліджень.