Теорія ризику

В разі виробничих аварій, пожеж, в цілях порятунку людей, постраж-далих від аварій пожеж, людині доводиться йти на мотивований або обгрун-тований ризик. Обгрунтованість такого ризику визначається необхідністю надання допомоги постраждалим людям, бажанням врятувати від руйнування дороге устаткування або спорудження підприємств.

Небажання працівників на виробництві, людей в побуті керуватися діючими вимогами безпеки, не використання засобів індивідуального захисту і тому подібне може сформувати необгрунтований або невмотивований ри-зик, що призводить до травм та аварій, що формує передумови.

 

 

Концепція прийнятного ризику витікає з аксіоми про те, що на цьому рівні розвитку цивілізації ні в одному виді діяльності не можна забезпечити абсолютної безпеки. Вимога абсолютної безпеки будь-якої діяльності може спричинити украй великі витрати фінансових і матеріальних ресурсів, внаслідок чого знижуватиметься безпека людей в інших видах діяльності. Тому у сучасному світі концепція абсолютної безпеки поступилася місцем концепції прийнятного (допустимого) ризику, суть якої - в прагненні до такої безпеки, яку приймає суспільство в даний момент часу.

Прийнятний ризик поєднує в собі технічні, економічні, соціальні і політичні аспекти і представляє деякий компроміс між рівнем безпеки і мож-ливостям його досягнення. Необхідно відмітити, що рівень прийнятного ри-зику не є незмінним. Так, наприклад, ризик смерті від усіх нещасних випадків в США знизився з 7,93•10-4 (у 1928 р.) до 5,62•10-4 (у 1972 р.) на людину в рік, або на 30 %, що спричинило зниження рівня допустимого ризику.

У деяких країнах, наприклад в Голландії, прийнятні риски встановлені в законодавчому порядку. Так, в Нідерландах прийнятний ризик складає 10-8 в рік, а гранично-допустимий ризик смерті від небезпек в техносфері прийнятий рівним 10-6, іншими словами, вірогідність загибелі людини впродовж року не повинна перевищувати одного шансу з мільйона. Максимально прийнятним ризиком для екосистем вважається той, при якому може постраждати 5% видів біогеоценозу.

 

 

Нині оцінка ризику є єдиним аналітичним інструментом, що дозволяє визначити чинники ризику для здоров'я людини, їх співвідношення, і на цій основі обкреслити пріоритети діяльності по мінімізації ризику.

Проте на практиці вимір ризику є досить складною проблемою. Існують чотири різні підходи до виміру ризику.

Перший - інженерний. Він спирається на статистику поломок, аварій, на імовірнісний аналіз безпеки: побудова і розрахунок дерев відмов і дерев подій. За допомогою перших передбачають, у що може розвинутись та або інша відмова техніки, а дерева подій допомагають прослідкувати усі причини, які здатні викликати якесь небажане явище. Після побудови дерев розраховується вірогідність реалізації кожної гілки, а потім - загальна вірогідність аварій на об'єкті.

Другий підхід – модельний, полягає в побудові моделей дії шкідливих і небезпечних чинників на людину і довкілля. Ці моделі можуть описувати як наслідки звичайної роботи підприємств, так і збиток від аварій на них.

Третій підхід, експертний - вірогідність різних подій, зв'язки між ни-ми і наслідки аварій визначають не обчисленнями, а опитуванням досвідчених експертів.

Четвертий підхід, соціологічний, - досліджується відношення насе-лення до різних видів ризику, наприклад, за допомогою соціологічних опиту-вань.

 

 

 

У експертів уявлення про ризик від якої-небудь технології однознач-но пов'язане із смертністю від неї, у населення ж такого зв'язку немає. На-приклад, при опитуванні міри ризику різних технологій населення США по-ставило атомну енергетику на перше місце, хоча смертність від неї за оцінками тих же людей стояла на одному з останніх місць. На суб'єктивне сприйняття ризику впливає безліч чинників.

Значущість наслідків. При оцінці ризику важливу роль грає те, які потреби людини будуть задоволені за допомогою цієї технології у разі спри-ятливого результату і чим загрожує йому несприятливий результат.

Розподіл загрози в часі. Люди відносяться терпиміше до частих аварій, чим до рідкісних катастроф з великим числом жертв, навіть за ситуації, коли він може зробити якісь заходи для запобігання негативним наслідкам, коли багато що залежить від його особистих дій, а не тільки від збігу зовнішніх обставин.

Добровільність. Люди можуть примиритися з ризиком в тисячу разів більшим, якщо він прийнятий ними добровільно, а не нав'язаний з зовні.

Новизна. Суспільство проявляє більщу терпимість до старих, добре відомих технологій, ніж до нових, про які воно мало що знає.

Ці і багато інших особливостей людської психології необхідно вра-ховувати при ухваленні рішень, що стосуються ризику.

 

 

Аналіз ризику, обумовленого наявністю джерела шкідливої дії, складається з етапу оцінки ризику, що супроводжується дослідженнями, і етапу управління ризиком.

Оцінка ризику - це аналіз походження (виникнення) і масштабу ризи-ку в конкретній ситуації.

Управління ризиком - це аналіз ризикової ситуації, розробка і об-грунтування управлінського рішення, нерідко у формі правового акту, спря-мованого на мінімізацію ризику. На етапі управління ризиком аналізують різні альтернативи і вибирають найбільш відповідні управлінню дії. З метою ухвалення остаточного рішення результати оцінки ризику розглядаються з урахуванням інженерних, економічних і політехнічних аспектів.

Модель оцінки ризику включає чотири етапи:

1. Ідентифікація, або розпізнавання небезпеки, коли визначається, чи випадково який-небудь агент ризику асоціюється з