+3 8(066) 185-39-18
fрозв'язок соціальних проблем; сприяє досягненню максимальних соціальних результатів.
Базовими цілями соціального ринкового господарства для Німеччини стали:
- досягнення високого добробуту на основі конкуренції, економічної свободи, повної зайнятості та свободи зовнішньої торгівлі, забезпечення стабільності цін;
- підтримка і розвиток соціального забезпечення, соціальної справедливості, створення умов для соціального прогресу.
Ці теоретичні положення стали основою для відбудови господарства Німеччини після Другої світової війни. Етапи розвитку німецького господарства включають відбудову ринкового господарства, забезпечення повної зайнятості та структурну перебудову. Для реалізації концепції соціального ринкового господарства було проведено валютну реформу конфіскаційного характеру, господарську реформу на основі лібералізації цін та впроваджено план Маршалла. Ці заходи дозволили вже в 1948 році досягнути довоєнного рівня виробництва, а результати впровадження соціально-економічних реформ отримали назву „німецького економічного дива”. Його основними складовими стали особливість менталітету німецького суспільства, сприятливе поєднання соціально-економічних та політичних умов відбудови ринкового господарства та вибір правильної стратегії соціально-економічних перетворень.
Практичне втілення ідеології соціального ринкового господарства належить Л. Ерхарду. Він розширив теоретичну проблематику та розробив практичний план реалізації концепції соціального ринкового господарства, який був реалізований у соціально-економічних реформах 50-60 pp.
Основні положення теоретичної моделі соціально орієнтованого ринкового господарства зводяться до наступного:
- метою реформи є високий рівень добробуту для всіх прошарків населення;
- шлях до досягнення даної мети проходить через вільну ринкову конкуренцію та приватне підприємництво;
- активна та відповідальна роль по створенню умов для вільної ринкової конкуренції та приватного підприємництва відводиться державі;
- високий рівень добробуту є основою для розвитку громадянських свобод та демократії.
Ці теоретичні, положення Л. Ерхард доповнив важливими практичними заходами та рекомендаціями. Перехід до соціально орієнтованого ринку пов'язаний з вирішенням ряду соціально-культурних проблем, які обумовлені змінами мислення та поведінки, стану масової свідомості та відповідним менталітетом нації. Соціальний розвиток неможливий без економічного прогресу, ефективної зайнятості, збалансування державного бюджету, соціального спрямування податкової політики та посилення державного регулювання всіх сфер суспільства. Для розвитку соціального ринкового господарства необхідно створити всі умови для вільної і самостійної діяльності населення та забезпечити надійну систему соціального захисту для тих хто в дійсності її потребує. При дотриманні цієї рекомендації соціальна політика стає замість політики на користь мільйонерів політикою для мільйонів.
У загальному вигляді можна виділити наступні основні засади соціального ринкового господарства Німеччини:
- регулювання права власності, грошовий та валютний порядок на основі фінансового законодавства;
- конкуренція на основі міцного законодавчого базису та визначеного порядку конкуренції в основних сферах економіки;
- порядок проведення зовнішньоекономічної діяльності;
- порядок у сфері праці та соціальних відносин на основі захисту працюючих за наймом, нормування на ринку праці, системі соціального страхування, розвитку трудових та соціальних судів, систему організацій, які здійснюють соціально-економічну політику.
3. Напрями та можливості використання досвіду в Україні
Пріоритетність соціальної спрямованості економічного розвитку України підкреслюється у багатьох законодавчих актах та програмах розвитку. Соціально-економічні реформи мають на меті підвищити життєвий рівень населення, створити умови для всебічного розвитку особистості в українському суспільстві. Результатами економічного реформування стали позитивні зміни, в числі яких:
- зростання наявних реальних доходів населення в 2007 р. у 4, 3 рази у порівнянні з 2000 р. (2000 р. – 2305, 28 грн., 2007 р. – 9930, 3 грн.) ;
- збільшення в 3, 1 рази сукупних витрат на одне домогосподарство (541, 3 грн. і 1722 грн. відповідно) ;
- збільшення сукупних споживчих витрат у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство в 3 рази (505 і 1549, 8 грн. відповідно) ;
- підвищення прожиткового мінімуму 270, 1 грн. на місяць в 2000 р. до 532 грн. у 2007 p. ;
- скорочення частки населення із середньодушовими грошовими витратами у місяць, нижчими за прожитковий мінімум: з 80, 2% у 2000 р. до 29, 3% 2007 p. ;
- зростання зайнятості населення у віці 15-70 років у 1, 04 рази (20175 тис. осіб у 2000 р. і 20904, 7 тис. осіб у 2007 p.) ; безробіття населення за методологією МОП скоротилось у 1, 9 рази (2655, 8 і 1417, 6 тис. осіб відповідно). Незначні позитивні зрушення відмічені в демографічному розвитку – загальний коефіцієнт народжуваності в період, що аналізується, зріс з 7, 8 до 10, 5, однак при цьому зріс і загальний коефіцієнт смертності з 15, 4 до 16, 8. В цілому демографічна ситуація погіршується- загальна чисельність наявного населення за період 2000-2007 pp. зменшилась у 1, 05 рази: з 48923, 3 тис. осіб у 2001 р. до 46291, 8 тис. осіб в першому півріччі 2008 р. Посилюється тенденція до „старіння» населення України, що обумовлює необхідність збільшення соціальних виплат та є додатковим навантаженням державного бюджет.
В цілому на тлі поступового зростання рівня матеріального забезпечення населення, позитивної динаміки ринку праці, погіршуються основні показники соціального розвитку. Це є свідченням соціально-економічної розбалансованості України через відсутність узгодженої стратегії національного розвитку та цілісної соціально-економічної політики забезпечення високого рівня добробуту суспільства. Тому на сучасному етапі теорія соціального ринкового господарства має значне не лише теоретичне, але і практичне значення, оскільки дає можливість поєднання економічного поступу та соціального розвитку суспільства.
Тенденціями сучасного соціально-економічного розвитку України є:
1. Значне майнове розшарування суспільства, що викликає надмірне збагачення незначної частини населення, бідність переважної частини населення та відсутність середнього класу, який є основою та рушійною силою соціально-економічного розвитку.
2. Значна питома вага соціальних видатків у державному бюджеті, що призводить до низької економічної активності населення у забезпеченні власного добробуту.
3. Проблеми розвитку соціальної сфери, які викликані низькою якістю освітніх, культурних, житлово-комунальних та медичних послуг.
4. Низька громадянська свідомість населення та пасивність щодо своєї ролі у розвитку власної держави.
Для подолання цих тенденцій в контексті посилення соціальної спрямованості розвитку необхідно вирішити важливі завдання:
- здійснити пошук власного шляху розвитку та уникнення сліпого копіювання зарубіжного досвіду;
- стимулювання конкурентного середовища, що дозволить підвищити конкурентоспроможність вітчизняних товарів і послуг;
- відновлення соціальної справедливості у суспільстві за допомогою соціального вирівнювання та податкового регулювання, що дозволить сформувати середній клас населення;
- підвищення відповідальність кожної людини за забезпечення власного добробуту на основі економічної свободи та активної участі у громадському житті;
- врахування новітніх тенденцій світового соціально-економічного розвитку, особливо у застосуванні соціального партнерства, для вирішення загальнодержавних та регіональних проблем розвитку;
- підвищення адресності соціального забезпечення та узгодженого поєднання державних та приватних форм соціального захисту;
- сприяння розвитку соціальної сфери через інвестиції у людський капітал, які є основою людського розвитку.
При врахуванні цих положень модель соціального ринкового господарства може і повинна стати основою соціально-економічного розвитку України. Соціально-орієнтована ринкова модель економіки України потребує поєднання сильної держави і сильного ринку, тому утвердження ринкової орієнтації у сфері економіки повинно відбуватися у поєднанні з відповідним посиленням ролі держави в соціальній сфері. Зазначені завдання соціально-економічного розвитку є засобами для досягнення бажаного стану – зростання суспільного добробуту населення. І від ефективності їх виконання залежатиме результат соціально-економічних перетворень в Україні.
Короткий підсумок
Теорія суспільного добробуту та соціального ринкового господарства найкраще відображають тенденції розвитку сучасного світового суспільства. Ці теорії містять важливі ціннісні настанови, використання яких дозволяє підвищувати добробут населення та створює умови для гармонійного соціально-економічного розвитку. Вони відводять людині головну роль у підвищенні якості соціальних послуг та доступності соціальних гарантій. Крім цього на їх основі людина стає активним учасником економічних відносин, що дозволяє їй власними силами досягати високого матеріального забезпечення. Їх використання дозволяє побудувати особливу стратегію розвитку національної економіки як для України, так і для інших країн світу.
Застосування основних положень цих теорій дозволить краще зрозуміти особливості сучасного розвитку українського суспільства. Звісно, Україна ще має достатньо проблем на шляху досягнення суспільного добробуту, але накопичений світовий досвід та врахування власних умов розвитку дозволить віднайти власний шлях до соціально-економічного процвітання.
Список використаних джерел
1. Блауг Марк. Економічна теорія в ретроспективі / Пер. з англ. І. Дзюб. – К. : Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2001. – 670 с.
2. Економічна енциклопедія: У трьох томах. (T. 1) ; За ред. С. В. Мочерного. – К. : Видавничий центр „Академія», 2000. – 864 с.
3. Заблоцький Б. Ф. Національна економіка: Підручник. – Львів: Новий світ-2000, 2009. – 582 с.
4. Куценко В. І., Удовиченко В. П., Остафійчук Л. В. Соціальна держава (проблеми теорії, методології, практики) : Монографія. – К. : Заповіт, 2003. – 228 с.
5. Ламберт Хайнц. Социальная рыночная экономика. Германский путь. – М. : Дело, 1993. – 224 с.
6. Маршалл А. Принципи економічної науки: В 3 т. / Пер. з англ. – М. : «Прогрес», 1993. – Т. З. – 350 с.
7. Мочерний С. В. Економічна теорія: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К. : Видавничий центр „Академія», 2005. – 640 с.
8. Національна економіка: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. [Білоцерківець В. В., Завгородня О. О., Лебедєва В. К. та ін. ]; За ред. В. М. Тарасевича – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 280 с.
9. Національна економіка: Навч. посіб. / Л. О. Петкова, Р. Ф. Пустовійт, А. О. Ходжаян та ін. ; За заг. ред. проф. Л. О. Петкової. – К. : «МП Леся», 2009. – 288 с.
10. Онишко С. В. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2006.
11. Соціальний розвиток України: сучасні трансформації та перспективи / С. І. Бандур, Т. А. Заяць, В. І. Куценко та ін. За заг ред. д-ра екон. наук, проф.., чл. -кор. НАН України Б. М. Данилишина. – 2-ге вид. і переробл. – Черкаси: Брама-Україна, 2006. – 620 с.
12. Трансформаційна економіка: навч. посіб. / Савчук В. С., Ю. К. Зайцев, І. Й. Малий та ін. ; За ред. В. С. Савчука, Ю. К. Зайцева. – К. : КНЕУ, 2006. – 612 с.
13. Юхименко П. І., Леоненко П. М. Історія економічних учень: Навч. посібник. – 3 -тє вид. – К. : Знання-Прес, 2002. – 514 с. [С. 275-285].