Теорії походження Київської держави та назви «Русь

Кількість гіпотез постійно зростає. Виникають нові версії, нові вигадливі припущення. Гіпотези, в міру їх виникнення, чимраз більше ускладнюються. Оцінюючи новопосталі гіпотези, В. Щербаківський влучно зауважив: “У всіх дуже багато слів, і дуже багато фантазії, а конкретно дуже мало”. Зараз налічується більше сотні варіантів походження етноніма і хороніма.

Назва Русь була спершу прив’язана до землі й племені полян коло Києва у відрізненні від інших земель і племен, але з поширенням Київської держави поширилася й на всю українську територію, навіть майже на всю Східну Європу й прикріпилася передусім до української території й українського народу; зокрема на деяких крайніх західних українських територіях вона до останніх часів зберігалася в первісному значенні.

Назва Русь на позначення України вживається не тільки в литовсько-руських літописах XIV-XVI ст., але й за козацьких часів, коли назва Україна вже широко прийнялася. Б. Хмельницький хотів визволити ввесь «руський народ», в гадяцькому договорі гетьмана І. Виговського 1658р.  Україну названо «Великим Князівством Руським». В інструкції гетьмана П. Дорошенка (1670)  згадується теж «руський православний український народ». І чужинці, як, наприклад, Павло з Алеппо (1654), називають Україну Руссю, а українців русинами або русами.

В західноукраїнських землях в Австро-Угорщині назва Русь і русин втрималася майже до кінця XIX ст. на означення української території й українського народу.

У VIII ст. візантійські і арабські джерела для позначення населення, яке проживало на українських землях, починають використовувати назву «русь». Походження цієї назви являє одну із загадок історії України, яка до цього часу не може вважатися цілком вирішеною. Стародавні іноземні джерела не ототожнюють слов'ян і русів. Русам в силу могутності вдалося підкорити інші слов'янські племена та обкласти їх даниною. Коли в 907 році князь Олег закінчив свій переможний похід на Візантію, то він звелів підняти на руських кораблях паруса з дорогоцінних тканин, а на слов'янських – прості (кропив'яні). Це говорило про особливе становище русів серед слов'ян. Українські та російські дослідники здавна намагалися розгадати етимологію слів «руси», «роси», «Русь».

Зупинимося на найбільш цікавих гіпотезах. Один із сучасних дослідників Г. Василенко наводить численні факти, що були відомі ще в XIV ст., проте, що слова «роси», «руси», «рутени» чи «рутини» – кельтського походження.

Приблизно з VI ст. термін «Русь» застосувався переважно до Київського князівства. Він деякою мірою був синонімом Київщини. У XI – XIII ст. літописи відокремлювали Русь – Київське князівство – від інших князівств. Термін «Русь» не поширився на північні землі навіть тоді, коли Київська Русь об'єднала їх в єдиній державі.

Чимало науковців, особливо петербурзької школи, схиляються до тієї філологічної точки зору, що пов'язує назву «Русь» із фінською назвою шведів – «Ruotsi». Однак, як зазначає історик Г. Ловмянський, якому належить ґрунтовне дослідження цього питання, в даному разі лінгвісти вийшли за межі своїх дослідницьких можливостей. Назва «Русь», як доводить Г. Ловмянський, первісно мала географічний зміст і здавна означала територію Середнього Подніпров'я. У процесі створення тут держави вона стала її назвою, а пізніше набула також етнічного й соціального значення.

Німецький славіст Л. Мюллер виводив походження терміна «русь» від скандинавського етноніма «Ruder». Вказуючи на значну звукову розбіжність між термінами «рудер» і «русь», він вважав, однак, що термін «русь» вживався не як самоназва скандинавів, а лише як слов'ян, еквівалент їхньої справжньої самоназви. Історики, котрі відстоюють північне походження назви «Русь», часто апелюють до авторитету «Повісті минулих літ».

Іраномовне походження терміна «русь» аргументується в дослідженнях відомого іраніста В. Абаєва. Згідно з ними, етнонім «русь» відповідає перському «ruxs», що означає сяйво, або осетинському «ruxs» – світлий. На початку IX ст. слово «русь» як назва держави і народу з'являється в текстах арабських та візантійських письменників. В арабській літературі назва «Русь» уперше вжита середньоазійським ученим IX ст. Аль-Хорезмі.

Українські та російські дослідники здавна намагалися розгадати етимологію слів «руси», «роси», «Русь». Щодо походження хороніма (назви країни) «Русь» умовно сформувалось понад 10 концепцій:

1) варязько-норманська, за якою русами були варяги – «північні веслярі», «мореплавці»;

2) кельтська;

3) полябсько-поморська (від назви західнослов'янських племен) ;

4) прусько-литовська;

5) русинська – від ріки Рус, що впадає в озеро Ільмень;

6) руська – в основі якої лежить прикметник «русий»;

7) грецька – від прикметника (роос) – червоний, рудий, русявий;

8) латинська: «ruz» – «село»;

9) роксоланська, що своїм походженням завдячує світловолосим аланам (іраномовним племенам сарматського походження) ;

10) версія, за якою назва « русь» – похідна від етнічної назви населення, що проживало над річкою Рось

В будь-якому випадку більшість етимологів (мовознавців) признає, що назва «Русь» не має слов'янського походження. Вона лише прижилась у Київській державі.

 

 

У даній роботі ми досить детально розглянули основні теорії походження київської держави та назви «Русь». З різних сторін і позицій показали правильні і нелогічні частини всіх теорій. Коротко охарактеризували історичний розвиток як держави, так і уявлень про неї. Для узагальнення і впорядкування викладеного матеріалу, сформуємо короткі схеми.

Основні значення назви «Русь»:

• Етнічне – народ, плем'я

• Соціальне – суспільний прошарок або стан

• Географічне – територія, земля

• Політичне – держава

Основні теорії походження назви:

• Скандинавська – від місцевості у Скандинавії зі схожою назвою.

• Фінська – від слова ruotsi, яким фінські племена називали варягів.

• Східнослов'янська – від східнослов'янських назв річок із коренем «рос» у Наддніпрянщині.

• Сарматська – від назви «руси», яку араби і візантійці використовували стосовно слов'ян і слов'янізованих сарматів.

Основні теорії походження Київської держави:

1. Норманська теорія, її започаткували німецькі вчені Г. Баєр та Г. Міллер, які працювали в другій половині XVIII ст. в Російській Академії наук.

«Норманісти» наголошують, що східні слов'яни були нездатні без зовнішньої допомоги створити свою державу, а варяги (нормани) відіграли вирішальну роль у створенні Київської держави. Слово «Русь» походить від фінської назви шведів «Ruotsi».

2. За хозарською теорію поляни є не слов'янами, а різновидом хазарів.

3. Теорія природно-історичного (автохтонного розвитку). Прихильники цієї теорії стверджують, що у східних слов'ян існували політичні та соціально-економічні передумови для створення своєї держави: високий рівень розвитку виробничих відносин, існувала майнова диференціація, відбувалося захоплення старійшинами общинних земель, багаточисельні військові походи, результатом яких була велика кількість здобичі.

 

 

1. Велика iсторiя України: У 2 т. Т. I. / Зладив М. Голубець. – К., 1993.

2. Гарський А. Ще раз про роль норманiв у формуваннi Київської Русi // Український історичний журнал. – 1994. – № 1.

3. Грабовський С., Ставроянi С., Шкляр Л. Нариси з iсторiї українського державотворення. – К., 1995

4. Грушевський М. Iлюстрована iсторiя України. – К., 1990

5. Ефименко А. История украинского народа. – К., 1990. – С. 27-89.

6. Iванченко Р. Київська Русь: початки Української держави. – К., 1995.

7. Крип’якевич І. П. Історія України. – Львів: Світ, 1990

8. Шаскольский И. П. Вопрос о происхождении имени “Русь” в современной буржуазной науке- Л. : Наука, 1967. – C. 176.

9. Чапленко В. Походження назв “Русь”, “Рось” та споріднених із ними назв і слів // Наукові записки УТГІ. – Мюнхен. – 1973