Терапевтичний клімат, його фізичні та емоційні компоненти

Психологічне консультування як професія є відносно новою галуззю психологічної практики, яка виділилася із психотерапії. Ця професія виникла у відповідь на потреби людей, які не мають клінічних порушень, однак шукають психологічної допомоги, тому в психологічному консультуванні ми зіштовхуємося насамперед з людьми, які переживають труднощі у повсякденному житті. Актуальність такого психологічного консультування доволі висока, адже спектр вірішуваних ним проблем надзвичайно широкий: труднощі на роботі (незадоволеність роботою, конфлікти з колегами і керівниками, можливість звільнення), невпорядкованість особистого життя і безладдя в родині, погана успішність у школі, дефіцит впевненості у собі і самоповаги, коливання у прийнятті рішень, проблеми у зав'язуванні і підтримці міжособистісних відносин і т. д. З іншого боку, психологічне консультування, як молода область психологічної практики, ще не має строго окреслених меж, у його поле зору попадають найрізноманітніші проблеми.

Зважаючи на те, що галузь психологічного консультування стрімко розвивається, актуальними стають питання якості і кваліфікаційної придатності надаваних послуг, і з цієї точки зору первинним компонентном процесу консультування є встановлення контакту мід консультантом і клієнтом, формування відповідного терапевтичного клімату.

Довірчий контакт консультанта й клієнта, заснований на безумовній повазі, емпатіи, теплоті й щирості консультанта стосовно клієнта, є невід'ємної, а на думку багатьох професіоналів - істотної складової психологічного консультування й психотерапії.

Консультативний контакт, який зовні здається формальним і досить нетривалим у порівнянні з усім життям клієнта, все-таки є більш тісний, інтенсивний і глибоким, ніж будь-який інший міжособистісний зв'язок. У консультуванні клієнт звертається до незнайомої людини і розкриває їй подробиці свого особистого життя, про які, можливо, ніхто більше не знає.  Розказане клієнтом часто представляє його не у найкращому світлі, іноді у процесі консультування "спливають" нові сторони особистості, які дивують, засмучують і навіть шокують самого клієнта. Все це робить консультативний контакт особливим видом стосунків двох людей, причому специфічним, несхожим на звичні дружні або інтимні відносини. 

Унікальність природи терапевтичного контакту залежить від здатності терапевта розрізняти інтимно-особистісні і інтимно-терапевтичні відносини. На противагу близьким особистим зв'язкам терапевтичний контакт, хоча і наповнений почуттями, є асиметричним, тобто тільки пацієнт розкриває інтимні подробиці свого життя. консультант же вільний вирішувати, наскільки розкриватися, і вибирати спосіб реагування на події, які викладаються клієнтом, а може і не реагувати взагалі. Контакт асиметричний ще й тому, що тільки терапевт витлумачує зміст розказаного і здатний оцінити досягнення терапевтичних цілей. У підсумку терапевтичний контакт встановлюється за правилами, зазначеним терапевтом. Ці правила передбачають відносини, у яких терапевт має можливість довідатися про клієнта майже всі, а клієнт одержує відомості про терапевта всього лише як про фахівця.

Якість консультативного контакту залежить від двох важливих факторів: терапевтичного клімату і навичок консультанта (вербальних і невербальних) у підтримці спілкування.

Терапевтичний клімат у свою чергу включає декілька емоційно значимих компонентів. З фізичних складових варто відзначити обладнання місця консультування, розташування консультанта і клієнта у просторі (дистанція, манера сидіти і т. д.), структурування виділеного для консультування часу.

До власне емоційних компонентів терапевтичного клімату відносять створення атмосфери довіри, щирість консультанта, його здатність до емпатії і безумовної поваги до клієнта.