Трансактний аналіз

 

Теоретичні основи

Застосування трансактного аналізу

Трансактний аналіз як методика психодіагностики

Список використаних джерел

 

Трансактний аналіз – це психоаналітично орієнтований напрямок психології, розроблений у 50-і роки американським психологом і психіатром Е. Берном. Метод дослідження і лікування емоційних розладів, спрямований на корекцію взаємини з людьми і подолання труднощів.

Історично трансактний аналіз виріс із психоаналізу як один зі способів проведення групової терапії; крім того, останнім часом досвідчені лікарі застосовують його в індивідуальній і груповій терапії, а також у шлюбному консультуванні.

 

 

Уважне спостереження за пацієнтами привело до відкриття, що в кожен момент часу індивід існує в одному з трьох основних станів, які називають «станом Его», цей стан визначає, що людина почуває, як вона думає і поводиться в той чи інший момент. Три стани Его, у яких може знаходитися людині, називають «Батько», «Дорослий» і «Дитина». Незалежно від віку, кожна людина, за винятком дитини, може знаходитися в одному з трьох станів:

1) батьківський стан Его, власне кажучи, відтворює своїх справжніх батьків, коли людина знаходитися в цьому стані, вона поводиться як турботливий і чуйний батько, причому йде копіювання власних батьків;

2) дорослий стан Его, власне кажучи, не що інше, як обчислювальна машина. Раціональна і логічна частина особистості, зайнята переважно обробкою даних на прикладі електронного мозку. Найчастіше цей стан виявляється на роботі, ділових зустрічах і. т. д. (це нормальний її прояв). Якщо цей стан виявляється в неформальній обстановці, то це створює дискомфорт для індивіда і для навколишніх;

3) дитина – це стан Его (частина особистості) збережений з дитячих пір. Цьому стану властиві спонтанність, інтуїція і творчість.

Три стани Его складають структуру особистості, а діагноз станів Его називається трансактним аналізом. У встановленні цього полягає початковий етап трансактного аналізу. Власне, взаємодія починається тоді, коли два чоловіки виявляються поруч.

Его кожної людини може знаходитися в стані (Б), (Д), (Дт). Таким чином, якщо в кімнаті знаходиться двоє людей, то в дійсності там присутні шість осіб, кожна з яких може раптово вступити у взаємодію.

 

 

Трансактний аналіз (діагностика «Батька», «Дорослого», «Дитини»), аналіз дій, ігор і сценаріїв складають різні фази лікування; їх поєднують під загальною назвою “Трансактний аналіз”. Звичайно всі стадії лікування сполучаються і проводяться одночасно, якщо, звичайно, це дозволяють обставини, але деякі досвідчені лікарі кожну стадію проводять окремо.

Спочатку трансактний аналіз розвивався як техніка проведення групової терапії і дотепер представляється як найбільш чітко розроблений підхід до групового лікування. Групи є зручним ґрунтом для взаємодій між людьми, що дозволяє краще зрозуміти й одержати більше інформації про об'єкти для наступного вивчення в колах фахівців.

Спостерігачі помітили, що в терапевтичних групах, як і в соціальних, сімейних, ділових і в інших ситуаціях, ігри є лише однієї із шести можливих форм поводження.

1а. Ритуали – це стереотипна послідовність дій, запропонованих суспільством (шлюбна церемонія). Також поширені неформальні форми ритуалів (обмін люб'язностями). На цьому рівні терапевт спостерігає за взаємодіями членів групи між собою, виявляючи їх проблеми на соціальному рівні.

1b. Робота – спосіб структурування часу шляхом залучення групи у колективне вирішення якої задачі або її виконання. Тут найчастіше розглядається взаємодія індивіда з групою, відношення і реакції, що виникають на основі стимулів, які задаються групі від індивіда, і стимулів від групи, які породжують реакцію індивіда.

1c. Дозвілля – ще один тип групової поведінки, який означає саме те, про що говорить саме слово.

Оскільки людям усе одно потрібно якось витратити свій час, вони обговорюють нешкідливі, але цікаві теми, заповнюючи інтервали. У відмінності від учасника гри, гравець у дозвіллі не одержує виграшу. Дозвілля є різним для різних груп з аналогічним соціальним статусом (наприклад: “Батьківський комітет”).

 

Рис. 1. Батьківський комітет проективного типу: «Злочинність серед неповнолітніх»

 

1d. Ігри. Іграми цілком можна назвати серію послідовних прихованих і додаткових трансактів з чітко визначеним передбаченим результатом. Вони являють собою повторюваний набір часом одноманітних трансактів, які зовні виглядають цілком правдоподібно, але мають приховану мотивацію; загалом це серія ходів, які містять пастку, якийсь підступ. Ігри можуть містити елементи нечесності, характеризуватися драматичним результатом.

Але не всі ігри є деструктивними (“Поліцейські і злодії”, “Алкоголік”), деякі бувають навіть позитивними, наприклад: “Кавалер”, “Радий допомогти вам”, “Трудова відпустка”.

1e. Процедури і ритуали. Це найпростіші форми суспільної діяльності, серія простих «Дорослих» трансактів, спрямованих на взаємодію з дійсністю.

 

 

Насамперед варто розібрати деякі поняття для того, щоб трохи заглибитися і вникнути в суть трансактного аналізу. В перших варто відзначити наступні поняття:

трансакт – одиниця спілкування;

трансактний стимул – первинний контакт (розмова, репліка, жест, і т. д.), спілкування шляхом показу власної поінформованості про присутність один одного;

3) трансактна реакція – відповідь на стимул (зворотний зв'язок на фразу, репліку, жест і т. д.).

Ціль простого трансактного аналізу – з'ясувати, як саме стан Я відповідальний за трансактний стимул і який стан людини здійснив трансактну реакцію.

Отже, взаємодія цих трьох Я однієї людина з трьома Я іншої і є транс акт-стимул, який породжує реакцію на визначений стимул при різних взаємодіях Я.

Бувають більш складні ситуації, коли відбуваються “перехресні” трансакти, наприклад:

Людина 1 взаємодіє з людиною 2, але замість рівноцінної реакції на свій стимул одержує:

1. Бос: Котра година? Я1 (Д) →Я2 (Д)

2. Секретарка: Невже вам хочеться це знати! Я1 (Д) ←Я2 (Дт)

У даній ситуацією може бути чимало цікавих способів взаємодії, але скоріш за все, бос довідається про час значно пізніше, або йому це не сподобається і він звільнить секретарку.

Також існують приховані трансакти, вони первинно діють як прямі, але також несуть приховану реакцію, наприклад:

1. Продавець: Ця модель краща, але вона вам не по кишені.

2. Покупець: От її я й візьму.

Тут, як ми бачимо, діє відкритий трансакт: Я1 (Д)  Я2 (Д)

Але фактично відбувається наступне: Я1 (Д)  Я2 (Дт), з цього випливає що продавець змусив покупця придбати більш дорогий товар, причому він навіть не помітив підробки, продавець чітко намітив психологічний вектор і покупець пішов на поводу (рис 2.).

 

Рис. 2. Приклад кутової трансакції

 

 

Взаємодія людей при трансактному аналізі аналізується з погляду трьох станів Я. У людині ці стани («Батько», «Дорослий», «Дитина») складно переплетені, і спілкування з людьми може будуватися по-різному, залежно від психологічного стану людини, від теми спілкування і від того, чи є взаємодія безкорисною чи людина чогось хоче домогтися від співрозмовника.

При цьому включаються різні психологічні механізми, які викликають у людини домінування того чи іншого стану. І кожен зі станів супроводжується своїм набором слів, жестів і вчинків.

Трансактний аналіз треба використовувати з іншими методами терапії для найбільшої продуктивності, тому що саме трансактний аналіз як особливий різновид психоаналізу допомагає краще зрозуміти психічні проблеми на рівні підсвідомості, якщо вдало скомпілювати його, наприклад, з гештальт-терапією то ми одержимо приблизно наступне.

Пацієнт приходить на прийом до терапевта, терапевт після декількох сесій трансактного аналізу з'ясовує підсвідомі “мотиви” (незадоволені Лібідо і Мортідо), різні психічні і поведінкові відхилення. Потім, використовуючи гештальт-терапію, психотерапевт допомагає індивіду зробити відхід (завершення), від невідреагованих проблем, які заважають жити людині, тому що основна проблема невротиків – це те, що вони не можуть сприйняти і переосмислити свої проблеми, навіть якщо вони зіштовхуються з ними знову і знову, вони занурюються у власні фантазії або орієнтуються на минуле. При цьому терапевт не порушує принцип цілісності в пацієнта.

 

 

1. Бёрн Э. Люди, которые играют в игры, игры в которые играют люди. – М. : ФАИР- пресс, 2002.

2. Бёрн Э. Психоанализ и психотерапия для несведущих. – М. : АСТ-пресс, 2002.

3. Познай себя. О психоанализе для всех, кто интересуется. – Екатеринбург: ЛИТУР, 2005.

4. Словарь психолога практика. – Минск: Харвест, 2003.