Творчість і практична діяльність В.О. Сухомлинського

У творчій спадщині В. О. Сухомлинського розглядаються проблеми змісту освіти, мотивів пізнавальної діяльності, методики навчання дітей, контролю і керівництва навчально-виховним процесом, підготовки вчителя та багато інших. Хоч вони і не є новими в українській педагогіці, проте педагог бачив у них нові проблеми та підходи до їх вирішення, що є прикладом творчого підходу до теорії і практики виховання.

 

 

”Виховання майбутніх матерів і батьків – одне з найважливіших завдань школи” так говорить В. О. Сухомлинський у своїй книжці “Батьківська педагогіка”.

Батько й мати дали тобі життя й живуть для твого щастя. Все, що дають тоді батько й мати, – це їхня праця, піт, втома. Вмій поважати працю батьків. Найбільше щастя для матері й батька твоє чесне життя, працьовитість, а в шкільні роки – любов до навчання, повага до старших, активна участь у суспільно корисній праці. Принось, у дім щастя, оберігай щастя сім’ї. Якщо люди вважають тебе недоброю людиною – це велике горе для твоєї матері і батька. По-справжньому любити матір і батька – означає приносити в дім мир, спокій.

Дорожи честю сім’ї. Твоя сім’я – це не тільки батько й мати. Це й діти, їх поведінка, їх вчинки. З усіма людьми треба бути правдивими, та для матері й батька найменша краплинка неправди – якщо тільки вони дорожать власною честю й честю сім’ї велике нещастя.

“Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти, – говорить В. О. Сухомлинський. Старість, смерть – невідворотна, перед цими нещасними ніхто не може зачинити двір свого дому. А від лихих дітей дім можна берегти як від вогню.

Любов і дружба, взаємна підтримка батьків й матері є для дитини наочним прикладом, що вводить її в світ складних людських відносин. Батько і мати взаємно доповнюють одне одного; дитина по-справжньому бачить батька, якщо в нього хороша дружба з матір’ю.

Утвердження культури матері в духовному житті дітей – культа, в якій повага пройнята глибоким розумінням і розуміння надихає повагу, пошану, любов, благовіяня, – вимагає від педагога мудро й піднесено говорити з дітьми про високу материнську місію.

Мир і спокій щастя і благословення матері залежить від її дітей. Материнське щастя твориться дитиною, підлітком, юнаком. Повне материнське щастя в тому коли на душі у матері мир, спокій і впевненість у тому, що з дітьми все благополучно.

Биття материнського серця, радість її буття, висока мрія про ідеал, благородний порив до вираження себе в творчості, нової людини, віра у власну несхильність і нездоланність у найтяжчі хвилини життя, радість подолання труднощів усвідомлення власної мужності – все це від матері. Якби мати тільки народжувала, вона не була б творцем роду людського. Мати породжує наше буття, мати наділяє живу крихітку духом народу, рідним словом, думкою, любов’ю й ненавистю, відданістю й непримиренністю. Мати творить дитячу неповторну людську особистість – ось у чому сенс, мистецтво й майстерність того, що ми називаємо словом рідним.

Потрібно утверджувати в дитячому серці почуття турботи про матір, як про найдорожче в світі. Щоб кожне її слово повинно бути святинею, а воля законом. Це сходження на одну з вершин моральності – поступове, але невпинне. Треба використовувати кожну життєву обставину щоб дитина осмислила, що таке мати. Одного почуття прихильності мало.

Мати повинна бути духовним повелителем і володарем у сім’ї. Справжня гармонія волі й любові досягається в тих сім’ях, де світло розуму, мудрості, що дивує дітей повсякденними відкриттями людської краси, випромінюється матір’ю; де духовну красу, благородство, відданість чоловіка, дружини й сім’ї, діти бачать саме завдяки в цьому світлі. Від материнської мудрості йде сила духу, що дисциплінує батька, утверджує в ньому почуття благородної відповідальності за сім’ю. В хорошої сім’ї, де біля духовних джерел стоїть мудра, горда, з яскраво вираженими почуттями власної гідності мати все це здійснюється тонко, красиво, тактично, непомітно; духовна влада жінки над чоловіком звеличує його.

Але все таке роль батька у вихованні дітей особлива. Роль батька визначається його відповідальність. Батько повинен бути відповідальним, зобов’язаний бути справжнім мужчиною; його воля стає силою. Праця батька, який має на мету турботу про здоров’я та благополуччя життя дітей стає осереддям його моральності.

Мужність батька помагає в умінні захистити, оберігати дітей і дружину. Моральний обов’язок і відповідальність мужчини вимагає від нього бути головним годувальником сім’ї.

Батько – найрідніший, найдорожчий мужчина для дітей, в образі якого виражається людська відповідальність за прихід дитини у світ, за кожний її крок і вчинок, за весь життєвий шлях. У батьківстві – велика місія продовження роду людського, творення нової людини, поступності поколінь, морального удосконалення особистості й роду людського в новій, створеній батьком і матір’ю особистості.

Бути гідним свого батька – особиста честь дитини, честь і гідність батька треба берегти й примножувати, але не ставитися до