Творчість йозефа рота в українській міжлітературній рецепції: візія першої світової війни і типологія образів-персонажів

Новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в українському літературознавстві творчість Йозефа Рота інтерпретується крізь призму української літератури періоду австрійської домінанти, а парадигматика міжлітературної рецепції конструюється за співмірними вимірами.

Теоретичне значення дисертації виявляється у її міждисциплінарному характері як основи для аналізу емпіричних фактів національних літератур.

Практичне значення отриманих і сформульованих результатів зумовлюється можливістю їх використання у курсах і посібниках з історії зарубіжної літератури, порівняльного літературознавства та застосування в студентських і магістерських працях.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорена і рекомендована до захисту на спільному засіданні кафедр теорії літератури та порівняльного літературознавства, а також німецької філології ТНПУ імені Володимира Гнатюка 21 лютого 2007 року (протокол №7). Результати дослідження були викладені на Міжнародній науково-практичній конференції "Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов" (Тернопіль, 2004), V етапі міжвузівського наукового семінару "Терміносистеми слов’янського літературознавства" (Рівне, 2007), Всеукраїнській науковій конференції "Новітня теорія літератури і проблеми літературної антропології" (Тернопіль, 2007), Міжнародному науково-теоретичному семінарі "Методології слов’янського літературознавства" (Луцьк, 2007). 

Основні положення й висновки дисертації відбито у 6 публікаціях, з них 5, уміщених у фахових виданнях, зареєстрованих у ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (248 позицій). Загальний обсяг роботи складає 176 сторінок, з них – 153 основного тексту.

 

 

У вступі стисло характеризується сучасний стан дослідження проблеми, обґрунтовано актуальність продовження її дослідження, вказано на наукову новизну праці, сформульовані мета і конкретні завдання, методологічні засади, методи і методика дослідження, окреслені можливості практичного застосування отриманих результатів, подані відомості про публікації автора, апробацію, про структуру й обсяг дисертації. 

Перший розділ – "Йозеф Рот у контексті української культури" – присвячений простеженню процесу становлення Йозефа Рота як австрійського прозаїка у багатоетнічному середовищі. У трьох його підрозділах враховано взаємодію головних чинників, які виконували функцію інспіраторів світовідчуття дитини, школяра і студента, народженого в єврейській родині. У них відразу біографічні, історико-літературні та соціокультурні підходи до постаті і спадщини такого письменника почали зазнавати значної трансформації у річищі компаративістики і міжлітературної рецепції. 

У підрозділі 1.1. "Йозеф Рот у багатокультурному світі: творчість австрійського письменника як інспіруючий чинник міжлітературної рецепції" у світлі концепції Й. В. Ґете про "світову літературу" та її неминучі успіхи зазначено, що рівновагу структур художнього світу кількох творів на перетині зближуваних культур і їх творців забезпечує домінанта рецептивно-типологічних процедур дослідника. Екскурси в історію українсько-австрійських літературних взаємин різних періодів дали підстави для висновку про роль літературних асоціацій в міжлітературній рецепції творів Й. Рота, Б. Лепкого, М. Ірчана (Андрія Баб’юка), Р. Купчинського, О. Турянського. Кожен з цих літераторів, які формувалися в просторі Австро-Угорської держави, мав свій досвід, що торкався характеристики Галичини, місцевостей і людей, які інспірували "летючі враження". У дисертації наголошено, що феномен української міжлітературної рецепції на ґрунті безпосередніх чи опосередкованих контактів людей, дотичних до творчості Й. Рота, увиразнюється як насильницькими розривами у літературному житті в просторі Австро-Угорської імперії, так і запізнілими взаєминами національних літератур у континуумі європейської культури. Ті взаємини рано чи пізно ставали для читачів відомими фактами, що уявнювали високі оцінки ротівських мотивів, характерних для його художнього світу. Історико-літературні факти невідривні від власне історичних реалій, до складу яких входять і демографічний, і геотопографічний аспекти. Загострене образне відтворення воєнно-військових реалій притаманне насамперед Й. Роту, а водночас і іншим сучасникам Й. Рота, які брали безпосередню участь у війні, були свідками тодішніх подій. 

У підрозділі 1.2. "Проблеми компетентних читачів прози і публіцистики першої половини ХХ століття в галицько-австрійському регіоні" йдеться про те, що читацтво потенційно ставало резервуаром культури, в якому зберігалася спадщина письменників. Політична криза і національна боротьба, особливо в період 1894 – 1918 років не могли залишати байдужими передусім літераторів старшого покоління (І. Франко, А. Чайковський, О. Маковей, Ольга Кобилянська, Б. Лепкий), тих з молодших, які брали участь у Першій світовій війні, незалежно від того, з лона якого народу вони виходили (Й. Рот, М. Ірчан, О.Турянський, Р. Купчинський та ін.). Дисертант твердить, що розгляд творчості Й. Рота опосередковується напрацюванням тих українських письменників, які ступали слідами Рота, проживали в тих же містах, що і Рот, були його сучасниками і займалися тими ж видами діяльності, що і він: Богдан Лепкий з 1914 по 1925 рік також жив і творив у Відні, Берліні; Осип Турянський з 1917 року викладав у тому ж університеті, де вчився Й. Рот; були журналістами, як і австрійсько-єврейський діяч, Мирослав Ірчан (Баб’юк) і Роман Купчинський. Вони не тільки вчилися в гімназіях Австрії (Коломия, Бережани, Рогатин), а й з перших днів війни служили в австро-угорських службових формаціях, хоча і в статусі січових стрільців. У контексті такого феномена, як література однієї багатонаціональної держави, якою була тодішня Австро-Угорщина часів Франца-Йосифа ІІ, спадщину митців доцільно розглядати у співвідносних синхронно існуючих взаєминах. Так можемо трактувати тексти Мойсея-Йозефа Рота; Богдана-Нестора Лепкого; Осипа, сина Василя і Теки Турянських; Андрія Дмитровича Баб’юка (Мирослава Ірчана) з села П’ядики під Коломиєю (тепер Івано-Франківської області); Романа Григоровича Купчинського з села Розгадів, тепер Зборівського району Тернопільської області. Підставою для розгляду згаданих авторів в одному