Типологічна близкість героїнь романів Жорж Санд "Консуело" і Шарлотти Бронте "Джейн Ейр"

Сестри зростали у Західному Йокширі, вони зовсім не пам'ятали свою матір, тому що вона померла рано, та зростали під наглядом тітки Елізабет Бренуел. Їхнім батьком був священник Патрик, саме він відіграм вирішальну роль у формуванні їхнього світогляду. Особливо сильний вплив він надав на становлення особистості Ен. Усі члени родини Бронте були виховані в дусі англійської церкви. Всі діти Патрика були надзвичайно талановиті. Вони дуже багато читали, беручи книги з батьківської бібліотеки, вигадували п'єси, вели хронику подій, яка відбувалася у вигаданій їми фантастичній країні Енергії. Але не тiльки ця чарівна Енергія залучала дiтей. Сувора й жорстока дiйснiсть, що здалася вже в раннiм сирiтствi, не обiйшла жодного зi членiв сiм'ï Бронте. Від туберкульозу померли двi найстаршi дочки Патрика – Марiя та Елізабет. Вони не витримали тяжких умов життя в притулку для дiтей – сирiт бiдного духiвництва – Коун-Бридж, куди ïх вiддав батько. Смерть старших дочок змусила Патрика забрати з цього притулку Шарлотту та Емілі. Тепер, як i двоє молодших дiтей – Бренуелл i Ен, вони виховувалися у будинку, але так сталося, що вони були наданi самi собi. Їх долі мають багато спільного, але разом з тим доля кожноï iз сестер, а також i доля ïхнього брата драматична по-своєму. Не доживши до тридцяти рокiв, померли Емілі та Ен, на тридцять першому році життя помер Бренуелл, не набагато довше прожила Шарлотта. Проте слiд, залишений у культурi Англiï цим дивовижним лiтературним феноменом – творчiстю сестер Бронте, – має величезне значення, i зацiкавленiсть їхньою творчістю уже протягом ста п'ятдесяти рокiв не тiльки не вгасає, а й посилюється.

У 1846 сестри вперше видають збірку віршів під ім'ям братів Белл (Шарлотта – Каррер, Емілі – Елліс, Енн – Ектон). Але ця книга зовсім не привернула уваги, було продано всього лише два екземпляри. Тоді сестри повернулися до прози, кожна з них написала наступного року по роману. «Джейн Ейр» Шарлотти, «Грозовий перевал» Емілі та «Агнес Грей» Ен були надруковані в 1847 році після довгого пошуку надійного видавця. При виході роман «Джейн Ейр» мав майже сенсаційний успіх, книга продавалася величезними тиражами, на цьому тлі виник інтерес до решти романів. Уже після смерті сестер «Грозовий перевал» був визнаний одним з найбільш значущих в літературі на той час. Наступного року виходить другий роман Енн – «Незнайомка з Уайлдфелл-Холу», який, незважаючи на невдоволення критики і навіть сестри автора, Шарлотти (пізніше, після смерті Ен, вона не дозволить його до публікації), користується величезним успіхом у читачів. На хвилі популярності «Незнайомки» з'являється слух, що Каррер Белл, автор іншого бестселера – «Джейн Ейр», і Ектон Белл – одна особа. Це змушує Шарлотту і Ен відправитися зі спростуванням в Лондон до видавця. Вимушена перервати роботу над романом «Шерлі» через хворобу брата і сестер, Шарлотта закінчує його вже після їх смерті, в 1849 році. У 1853 році виходить її останній закінчений роман «Містечко», багато в чому натхненний її переживаннями під час перебування в Брюсселі, знехтуваний всіма видавцями і також пов'язаний з подорожжю письменниці в Бельгію «Учитель» виходить лише після її смерті, в 1857 році.

За своє життя Шарлотта Бронте написала декілька десятків віршів і чотири романи – «Вчитель», «Джен Ейр», «Шерлі» і «Містечко». У романах порушуються проблеми жіночої рівноправності соціальної нерівності, відображені робітничі заворушення, обговорюються питання освіти. Твори Шарлотти Бронте багато в чому автобіографічні, у них відобразилися враження та події її особистого життя.

Декілька разів за своє життя Шарлотта покидала Гоуорт. У 1831 і 1832 pp. вона відвідувала школу в Роехеді, у 1835-1838 pp. у тій самій школі вчителювала. Найяскравіші враження пов'язані з поїздкою в Брюссель, де в 1842 р. Шарлотта разом з Емілі навчалась у пансіоні Егера, а наступного року, отримавши місце вчительки, викладала у тому ж пансіоні англійську мову. Після успіху «Джен Ейр», ставши відомою в літературних колах, вона декілька разів вивідувала Лондон, зустрічалася з письменниками та видавцями своїх творів. Вона познайомся з В. Теккереєм, якого вважала найкращим тогочасним романістом, саме йому Шарлотта Бронте присвятила «Джен Ейр». У 1851 р. була присутньою на лекції В. Теккерея про англійських гуманістів XVIII ст.

У свою чергу, автор «Ярмарку марнославства» високо оцінив талант Бронте. Він із захопленням прочитав «Джен Ейр». Своєрідність манери Бронте він убачав у поєднанні «чистого почуття зі сповідальною щирістю». Його увагу привернули у цьому творі любов до істини й обурення несправедливістю, сміливість думок і простота розповіді. Автора «Джен Ейр» Теккерей назвав «суворою маленькою Жанною Д'Арк». З-поміж літературних знайомих Бронте – критик Д. Г. Льюїс, письменниці Е. Гаскелл, Г. Мартіно. Е. Гаскелл була