Типологічна близкість героїнь романів Жорж Санд "Консуело" і Шарлотти Бронте "Джейн Ейр"

Важко уявити собі долю менш сприятливу для письменницької діяльності, аніж ту, що випала Шарлотті Бронте. Розпочавши писати ще а ранній юності, вона відіслала один із своїх віршів поету Роберту Сауті. Просила його поради і сподівалася на відповідь. І вона її отримала. Сауті писав, що поезія – не жіноча справа, радив адресатові зайнятися домашніми клопотами і виконувати свої господарські обов'язки. Це не збентежило Шарлотту Бронте. Не вбили в ній спрагу творчості і важкі втрати. Життя в Гауорті було нелегким для його мешканців. Рання смерть обірвала вдало розпочатий шлях у мистецтві сестер Бронте. Одна за одною померли Емілі та Ен. Не збулися надії, пов'язані з талантом брата, який так само рано пішов з життя. У спорожнілому домі у 1849 р. Шарлотта залишилась наодинці з батьком. Думки та почуття, народжені скаліченим, самотнім життям сестер Бронте, наділених силою почуттів і багатою уявою, замкнених «як у в'язниці, у відчиненому для всіх вітрів пасторському домі на болотах Вест-Райдінга..., Шарлотта передала у високому коханні Рочестера до Джен Ейр, в захоплюючій історії Люсі Сноу у «Вілет», – писав у книзі «Роман і народ» англійський критик Р. Фокс. [14, с. 142]

Виконуючи домашню роботу, наглядаючи за батьком, котрий почав сліпнути, Бронте продовжувала писати. З'явилася надія створити свою сім'ю. У червні 1854 р. всупереч волі батька Шарлотта Бронте вийшла заміж за священика Артура Ніколса, залишаючись жити у батьківському домі. Вона сподівалася дитини, але доля не була до неї прихильною: у березні 1855 р. Шарлотта Бронте померла.

У Шарлотти Бронте була сильна прихильність до естетики романтизму, саме тому вона віддає перевагу не реалісту Г. Филдингу, а романтику В. Скоту, тому обираючи між Джейн Остен, представниці психологічно-моралізованого роману, та Жорж Санд, письменниці романтичного складу, вона рішуче надає перевагу Жорж Санд, тому що вона може захопити уяву читача, а Джейн Остен була лише спостережлива та прониклива. Шарлотта Бронте вважала, що саме поезія підносить таку мужеподібну Жорж Санд та щось грубе перетворює в щось священне. Саме тому у постановці жіночого питання й у самому своєму творчості Шарлотта Бронте була близька цій французькій письменниці Жорж Санд, знаменитий роман якої «Консуело» вона дуже любила.

 

 

Роман Шарлотти Бронте «Джейн Ейр» захоплює з перших рядків: «В тот день гулять было невозможно»[4, с. 5], – розповідаючи читачу про почуття неможливості не тільки прогулянки. Стояла погана погода пізньої осені, коли так добре та затишно побути вдома, посидіти біла палаючого каміна в оточенні добрих, привітних людей. Але для десятирічної Джейн Ейр це було неможливо, цей холод неприязності та відчуженості постійно оточуют маленьку сироту. Гедсхед-Плейс, де вона мешкає під опікою дружини померлого дядечки, жорстокої місіс Рід, для Джейн це чужий будинок, де її ніхто не кохає. Дарма вона якось по-дитячому намагається хоч якось пом'якшити ставлення до себе, бо вони залишились такими ж жорстокими до неї. Та все ж, яка б Джейн не була мала, яка не нещасна, вона не зовсім беззахисна: її зброя це її непокірний дух. Вона ще може змиритися з холодністю і відчуженістю, хоча і важкі вони для дитячої душі, але не з прямим насильством і образою.

Коли юний Джон, гордість материнського серця, намагається принизити її, бо вона бідна і залежна, а потім б'є, Джейн бунтує, відповідаючи ударом на удар. Замкнута в спальні, Джейн гарячково згадує подробиці свого заколоту і всі випадки жорстокого, деспотичного ставлення до неї. «Несправедливо, несправедливо, – твердил мой разум, – возбужденный душераздирающим, хотя и переходящим событием…»[4, с. 13]. Щоб Джейн не подавала «поганий приклад», місіс Рід вирішує відправити непокірну дівчинку в благодійну школу, для чого в будинок приймається економ «Ловудского інституту», преподобний містер Броклхерст, лицемір який дарує Джейн брошуру «Пастырь ребенка», у якій розповідається про про «ужасную и внезапную смерть Марты Дж., дурной девочки, склонной к неправде и обману». Така витівка була не випадковою, тому що Місіс Рід рекомендувала йому Джейн як малолітню брехуху, що вимагає особливо суворого з нею поводження.

Цього Джейн пробачити не може. З дитинства вихована на Біблії, вона відчуває, що «её попрали и она должна отомстить». Крихітна (вона дуже мала ростом для своїх років) дівчинка кидає в обличчя місіс Рід гнівні слова: «Я не обманщица, если бы я была ею, я бы сказала, что люблю вас, но я прямо говорю, я вас не люблю, я вас ненавижу больше всех, не считая Джона Рида, и эту книжку о лгунье вы можете подарить своей дочери Джорджине, потому что это