Типологічна близкість героїнь романів Жорж Санд "Консуело" і Шарлотти Бронте "Джейн Ейр"

 

 

Становлення нової героїні в романі Шарлотти Бронте здійснюється багато в чому в романтичной естетиці, тому ми можеме говорити про синтез в романі «Джейн Ейр» якостей романтизму та реалізму.

У творчості Шарлотти Бронте проявляється особлива рухливість ідейно-моральних граней між романтизмом і релізмом. В цьому сенсі «Джейн Ейр» – переконливий доказ тому важливому теоретичному положенню, яке проголошувалося літературними критиками, а саме: історико-літературний напрям зовсім не віддалений один від одного не подоланою стіною, і будь-який новий напрям не обов'язково має заперечувати попередній[26, с. 76]. Тобто нове може вбирати в себе елементи старого. Ми можемо помітити, що естетична термінологія Шарлотти Бронте, яка в дитинстві відчула сильний вплив романтичної поетики, також і термінологія романтизму, і навіть саме розуміння вигадки у неї багато в чому романтичне.

Одразу варто сказати, що без вигадки немає і реалізму, тому що це буде просто безкриле копіювання життя як воно є, а цього Шарлотта остерігалася більше за все. Але в реалістичному творі вигадка в кінці цінців підпорядковується канонам та умовам дійсності та реальності світу. А в романтичному «бурхливий поклик уяви» відволікає від дійсності, їй протистоїть та тріумфує над нею ідеал, який підкоряє собі логіку подій, і розвивається на власний розсуд, як і відбувається в «Джейн Ейр». Щодо співвідношення реалізму та романтизму у творчості Шарлотти Бронте, неможна уявити собі розвиток її творчості без загальноєвропейського процесу змагання двох творчих методів зображення життя – романтичного та реалістичного, змагання в якому, як нам відомо, перемогу здобув реалізм і його критична традиція.

Вплив романтичних традицій позначається не тільки в створенні образу Джейн, але і в образі містера Рочестера, а також в особливостях зображення історії взаємин між цими героями. Власник Торнфілда зображується як похмурий, сумний чоловік із загадковим минулим. Його зовнішність некрасива, але виразна, вантаж минулого змушує його вести поневіряльний спосіб життя, лише зрідка відвідуючи родове гніздо. Проте саме романтичноїю природою Рочестера, що зневажає суспільні становлення, можна правдиво пояснити його інтерес до скромної гувернантки. Адже розумна, витримана і завжди вдавана спокійнійсть виховательки Ловудского притулку володіє не тільки прямотою і чесністю, але і неприборканою уявою. Вона малює дивні картини, їй бачаться віщі сни, в страшну ніч після нереалізованого вінчання вона чує голос, що благальнє її втекти з Торнфілду, потім, багато місяців по тому, в Мур-Хаусі, до неї доноситься сповнений нелюдської туги заклик Рочестера. В любов Рочестера і Джейн втручаються надприродні сили, однак з'єднання люблячих сердець стає можливим тільки після того, як Рочестер знаходить свободу від шлюбних уз і карається фізичним каліцтвом. Остання обставина – данина моралізаторської традиції англійській літературі.

Разом з тим ні Джейн, ні Рочестера не можна назвати героями романтического плану. Рочестер лише до пори здається загадковим байронічним героєм; коли настає його черга розповісти про себе, з'ясовується, що минуле його вельми прозаїчне і небездоганне, що в ньому були і немислимі для романтичного героя шлюб з розрахунку, і вульгарний зв'язок з французькою актрисою. Він соромиться й свого теперішнього, ретельно приховуючи від усіх свою божевільну дружину, а в прагненні обдурити Джейн, отримавши її в обхід законів, він виглядає не стільки бунтарем проти громадських встановлень, скільки егоїстом і себелюбцем. Джейн – справжній бунтар-одиночка, однак, зберігаючи це романтичне начало в її образі, Шарлотта Бронте інакше, ніж романтики, зображує ставлення своєї героїні до світу. Джейн виняткова в силу своїх внутрішніх якостей, але вона аж ніяк не протиставляє себе світу. Більш того, вона не мислить себе поза суспільством, прагнучи тільки до того, щоб зайняти в ньому належне їй місце, яке забезпечило б їй дотримання її людських прав. Джейн не до вподоби думка про приниження її людської гідності. Створення героїні – носительниці нового типу самосвідомості було важливим кроком на шляху реалістичного освоєння дійсності. Однак твердження такої відмінної від традиційних романтичних образів героїні здійснювалося Бронте багато в чому романтичними засобами.

Водночас Шарлотта Бронте показала себе майстром реалістичних побутових зарисовок, досягла великої сили реалістичної типізаціі в зображенні образів тих, хто в романі протистоїть Джейн, в точності реалістичних характеристик персонажів. Роман «Джейн Ейр» типовий для англійської літератури 1840-х рр. з властивим йому синтезом рис романтизму і реалізму.

Головна соціальна ідея роману полягає в затвердженні прав особистості, то в філософському плані він продовжує полеміку Шарлотти Бронте з утилітаристським моральним детермінізмом і його розвінчанням. Його носієм у романі є Рочестер, проте Джейн, що уособлює собою ідеал поведінки особистості і в усіх випробуваннях яка зберігає вірність моральним нормам, одержувати повну моральну перемогу над