Участь естрогенів у регуляції зовнішньо-секреторної функції печінки

А. Д. Степанова (1957) в експериментах на собаках після кастрації самців і самок спостерігала посилення жовчоутворення на 44-100% у порівнянні з доопераційним періодом. Введення собакам-кастратам статевих гормонів нормалізувало секреторний процес. Неоднозначні ефекти, що спостерігаються різними авторами після кастрації, можливо, пояснюються тим, що зміни жовчовидільної системи в перші три тижні після випадання функції статевих залоз мають гіперкінетичний, а в більш пізній термін – гіпокінетичний характер. Стійкі зміни, за спостереженнями А. Д. Степанової (1957), настають через 2 1/2 – 31/2 тижні після кастрації як у самців, так і у самок [6].

Гістологічними, гістохімічними і біохімічними методами досліджень на білих пацюках показано, що естрогенні гормони мають стимулюючий вплив на секрецію жовчі. У стадії оestrus її кількість збільшується з 0, 24+0, 009 до 0, 27 ± 0, 009 мл на 100 г ваги за годину (Р<0, 05), вміст жовчних кислот – з 748, 12 ± 48, 41 мг% до 863, 06 ± 27, 83 мг% (Р<0, 05), виділення холестерину- з 37, 19 ± 2, 730 до 47, 89 ± 2, 828 мг% (Р<0, 02). Після двосторонньої оварієктомії виділення жовчі знижується до 0, 17 ± 0, 003 мл на 100 г ваги за годину (Р<0, 02). Вміст в ній жовчних кислот і холестерину достовірно не змінюється [8].

Зовнішнє відведення жовчі викликає в печінці ряд компенсаторних морфофункціональних зрушень, характер і глибина яких залежать від часу, що пройшов від початку її втрати. Протягом перших чотирьох годин (стадія diоestrus) активність ферментів трикарбонового циклу, вміст РНК, об'єм гепатоцитів і діаметр синусоїдних капілярів зростає. Кількість і склад жовчі істотно не змінюється. До кінця першої доби активність оксидоредуктаз різко падає, активізуються лізосомні ферменти, з'являються дистрофічні зміни. Секреція жовчі знижується до 0, 15 ± 0, 011 мл на 100 г ваги за годину (Р<0, 001), кількість жовчних кислот зменшується до 520, 61 ± 8, 81 мг% (Р<0, 001), холестерину – до 15, 3 ± 1, 237 (Р<0, 001). Після оварієктомії за такий же відрізок часу кількість жовчі, що виділяється, знижується до 0, 14 ± 0, 011 (Р<0, 05), жовчних кислот – до 333, 466 ± 32, 51 (Р<0, 001) і холестерину -до 9, 925 ± 1, 62 (Р<0, 01). Дистрофічні зміни в гепатоцитах стають глибшими. Це свідчить про те, що дефіцит жіночих статевих гормонів знижує компенсаторні можливості гепатоцитів заповнювати втрату основних компонентів жовчі при порушенні їх печінково-кишкової циркуляції. Втрата жовчі організмом супроводжується реакцією наднирників, що змінюється в часі, типовою для адаптаційного синдрому. В оварієктомованих тварин вона знижена [8].

Було встановлено, що найбільше значення серед чинників, що знижують секрецію жовчних кислот, мають естрогенні гормони. Саме їх впливом пояснюється значно більша частота захворюваності жовчнокам'яною хворобою серед жінок. У дослідах на пацюках виявлено, що естрогени знижують синтез жовчних кислот. Аналогічні дані отримані в експериментах на бабуїнах і морських свинках. Зниження синтезу жовчних кислот спостерігається і в клініці у вагітних жінок, а також в результаті введення естрогенів і гормональних протизаплідних засобів. Їх введення, як і вагітність, разом з зниженням синтезу жовчних кислот сприяє виділенню в жовч холестерину. Встановлено, що збільшення концентрації холестерину в жовчі пов'язано із здатністю естрогенів підвищувати активність ГМГ-КоАР. Секреція у жовч фосфоліпідів в результаті введення естрогенів також зменшується. Усі описані зміни пояснюють збільшення літогенності жовчі при вагітності і введенні естрогенів та показують, що причиною її є не тільки порушення ентерогепатичної циркуляції, але і зміни в обміні ліпідів [5].

Естрогени підвищують активність ферменту ГМГ-КО АР, який посилює синтез холестерину, естерифікацію та секрецію його у жовч. Зменшення частки вільного холестерину призводить до зниження кількості жовчних кислот, особливо хенодезоксихолевої, які синтезуються з нього. У зв'язку з цим настає зниження колоїдної стабільності жовчі та утворення холестеринових каменів. Цей факт пояснює вищу частоту жовчокам'яної хвороби у жінок [7].

Висновки. Аналіз науково-методичної літератури показав, що гормони статевих залоз відіграють істотну роль у механізмі регуляції процесів жовчоутворення і жовчовиділення.

Естрогенні гормони викликають у людини і лабораторних тварин дозозалежне пригнічення каналікулярного жовчовиділення за рахунок зниження холатозалежної і холатонезалежної фракцій. Жовч, яка виділяється, перенасичена холестерином, що підвищує ризик утворення холестеринових жовчних каменів.

Порушення жовчовиділення при кастрації білих пацюків і морських свинок супроводжується гістохімічними змінами в печінці: зменшенням вмісту глікогену, збільшенням кількості ліпідів і зниженням активності ліпаз у гепатоцитах.

Досліди на тваринах показали, що насичення організму фолікуліном пригнічує моторику жовчного міхура, а видалення статевих залоз веде до зниження процесу жовчоутворення зі зменшенням спонтанної секреції жовчі і зниженням вмісту в ній органічних речовин.

Тим не менше, вплив естрогенів на зовнішньо-секреторну функцію печінки залишається мало вивченим. У науковій літературі недостатньо висвітлене питання щодо впливу естрогенів на зовнішньо секреторну функцію печінки.

 

 

1. Блюгер А. Ф. Клеточная и субклеточная експериментальная патология печени / Блюгер А. Ф. – М. : 1982. – 254 с.

2. Горшкова С. М., Механизмы желчевыделения / Горшкова С. М., Курцын И. Т. – Л. : Наука, 1967. – 288 с.

3. Киршенблат Я. Т. Сравнительная ендокринология яичников / Киршенблат Я. Т. – М. : Наука, 1973. – 175 с

4. Розен В. Б. Основы эндокринологии / Розен В. Б. – М. : Высш. шк., 1980. – 310 с.

5. Саратиков А. С. Желчеобразование и желчегонные средства / Саратиков А. С., Скакун. Н. П. -Томск: 1991. – 290 с.

6. Теппермен Дж., Теппермен Х. Физиология обмена веществ и эндокринной системи / Теппермен Дж., Теппермен Х. – М. : Мир, 1989. – 656 с.

7. Об участии женских половых в секреции желчи: 7-й сьезд Белорус. физиологии им. Павлова: Тезыс. докл. Туревский А. А. – Витебск, 1987. – 245 с.