Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Україна в 1920-1950-х роках: доба тоталітаризму

Предмет: 
Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
43
Мова: 
Українська
Оцінка: 

монополію на владу та істину в усіх сферах суспільно-політичного, господарського і духовного життя, встановлення безмежного контролю над армією та іншими силовими структурами, над профспілками і громадськими організаціями, над засобами масової інформації, над системою освіти, церквою тощо.

Шляхами досягнення цієї мети в суспільно-політичному житті стали: встановлення єдиної офіційної ідеології та єдиної масової партії, ліквідація інакомислення на всіх рівнях і в будь-яких виявах; безкомпромісна боротьба з релігією; придушення інтелігенції; закриття альтернативних установ та об'єднань; усунення від влади членів інших партій та призначення на керівні посади тільки комуністів (у Конституції 1936 р. було закріплено положення про керівну роль ВКП(б); створення нового типу радянської номенклатури; партійний контроль над створенням, діяльністю та розпуском громадських організацій та об'єднань і т. п.
В економічній сфері партія взяла курс на відмову від ринкових відносин та запровадила командно-адміністративні методи господарювання, за яких встановлювалося централізоване бюрократичне управління зверху донизу, а ефективність економіки визначалася ідеологічними установками та партійними директивами.
Тоталітаризм, що тримався на репресіях, забезпечував: придушення центристських або опозиційних сил; насадження в суспільстві страху як основного стимулу до праці; дармову робочу силу для великих будов через систему ГУТАБу; атмосферу взаємної недовіри та пошуку ворогів народу. Формувалася залякана репресіями особистість, яка пристосовувалася до умов насильницького тоталітарного режиму. Одночасно збільшився адміністративний апарат – опора сталінщини: кількість службовців в СРСР з 1928 по 1940 р. зросла майже в 4 рази.
За масштабами діяльності і за розмахом знищення населення власної країни сталінський тоталітарний режим не має рівних у світовій історії. Йдеться про десятки мільйонів громадян. Мабуть, не було в Союзі такої родини, якої б не торкнулося чорне крило репресій. Навіть дружини найвищих посадових осіб у державі - Голів Верховної Ради СРСР М.І.Калініна і Ради Міністрів В.М.Молотова - перебували у в'язницях. Щорічно в 355 таборах ГУТАБу СРСР, заснованих більшовиками ще 1918 р., “перевиховувалось” приблизно 8-10 млн. осіб – “ворогів народу”.
Сформульована Сталіним “теорія” загострення класової боротьби в ході соціалістичного будівництва призвела до безпідставних репресій безневинних людей. Чим більшими були здобутки соціалізму, тим більше з'являлося “ворогів народу”.
Репресивний апарат працював з перенапруженням. Арешти, допити, суди йшли щоденно. Заарештованих піддавали страшним тортурам; не витримуючи катувань, вони давали зізнання, яких вимагали кати, і щодо себе, і щодо своїх знайомих. Розстрілювали відразу після оголошення вироку, без права на помилування. Людей, бувало, засуджували групами. Необґрунтовані репресії охопили робітників, селян, інтелігенцію.
5 грудня 1936 р. було затверджено знамениту сталінську Конституцію СРСР – конституцію “переможного соціалізму”, а 30 січня 1937 р. – Конституцію УРСР, до якої увійшли положення союзної конституції. Закони СРСР були обов'язковими на території республіки.
Зверніть увагу:
Україна за сталінського режиму 1920-1950-х рр. зазнала чи не найбільше втрат з усіх радянських республік. Унаслідок репресій і війн постраждало понад 20 млн. безневинних людей. Антинародна політика призвела до колосальних людських, природних, матеріальних і духовних утрат.
В Україні лише протягом 1930-х років було розкрито до 100 неіснуючих “ворожих” організацій, „центрів”, “блоків”.
Розпочинаючи з вигаданої “справи СВУ” 1929-1930 рр., з арештів початку 30-х рр., тобто ще задовго до вбивства в Ленінграді С.Кірова, в УСРР почалося справжнє гоніння на інтелігенцію - еліту народу. Жертвами репресій стали С.Єфремов, В.Чехівський, А.Ніковський, Й.Гермайзе, М.Зеров, М.Хвильовий, Л.Курбас та сотні інших. М.Скрипник та М.Хвильовий у страхітливому 1933 р. покінчили життя самогубством.
В Академії наук України, за неповними даними, було репресовано 250 чол., із них 19 академіків.
Розгромлено Спілку письменників: 89 чол. розстріляно, 64 заслано, а 83 змушені були емігрувати.
Масові репресії прокотилися на освітянській ниві. У 1933 р. за політичними мотивами було звільнено близько 200 працівників Наркомату освіти УРСР, всіх керівників обласних, 90% керівників районних відділів та кожного десятого вчителя.
Руйнівний смерч пронісся в збройних силах, органах держбезпеки і навіть у правлячій партії. Із 102 членів і кандидатів у члени ЦК КПУ та 9 членів Ревізійної комісії, яких обрали в 1933 р., було репресовано 100. Жертвами чисток стали 170 тис. (37%) членів КП(б)У, було знищено весь уряд, ЦК комсомолу і т.д. Під репресії потрапили відомі діячі Ю.Коцюбинський, С.Косіор, П.Постишев, Й.Якір, І.Дубовий, П.Любченко та багато інших.
Соціальна незахищеність, жорстокість тоталітарного режиму понівечили долі мільйонів людей, гинула їхня віра в добро, світлі ідеали, майбутнє. Ті, кого оминула трагічна доля, мусили пристосовуватися до нав'язаних режимом ідеологічних догм, слухняно їх наслідувати й коритися сталінській владі.
 
10.2 Західноукраїнські землі у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини
 
Територія західноукраїнських земель, де проживало біля 7 млн. українців, входила до різних держав: Східна Галичина і Західна Волинь перебувала під владою Польщі; Північна Буковина і придунайські землі – Румунії; Закарпаття – Чехословаччини.
Окупаційна іноземна адміністрація здійснювала колонізаторську й асиміляторську політику (виняток становить Закарпаття, бо в Чехословаччині в міжвоєнних роках встановився досить демократичний режим). Землі роздавали поневолювачам, переслідувалася українська мова, культура. Під тиском дискримінації, у пошуках кращої долі багато західних українців емігрували.
Східна Галичина і Західна Волинь під польською окупацією
У складі Польщі українські землі утворювали чотири воєводства: Львівське, Станіславське, Тернопільське і Волинське, що становило приблизно 25%
Фото Капча