Українська естрада на початку ХХІ ст.

 

Останнім часом як у світі загалом, так і в Україні надзвичайно популярним напрямом музики можна назвати «World Music». Науковець В. М. Тормахова вважає, що цей напрям виник як прояв глобалізації, у якому поєднується національна манера виконання з інофольклорною. Дослідниця стверджує: саме глобалізація в музиці сприяє «формуванню нових течій, що будуть поєднувати в собі естрадну музику (без поділу на джаз, рок- і поп-музику) із фольклором народів світу» [9, с. 17–18]. Дійсно, у вітчизняній культурі існують декілька проектів, що колоритно й успішно застосовують напрям «World Music», поєднуючи різні стилі й манери голосу.

Найоригінальнішим проектом у цьому контексті можна вважати гурт «ONUKA» (існує з 2013 р., а вже у 2017 р. став особливо популярним після яскравого виступу на сцені Євробачення в ролі гостей конкурсу), вокалісткою якого є Наталка Жижченко (котра сама під час виступів також грає на окарині, омнікорді, свірелі чи перкусійних інструментах). Цей гурт органічно поєднує як українські етнічні мотиви, так і сучасні ритми електронної музики. Навіть склад гурту є оригінальним для сучасних колективів, адже до нього входять бандура, барабан, клавішні, два тромбони й валторна, а іноді навіть трембіта, і це все в гармонічному поєднанні з електронними семплами. Прототипом гурту можна вважати гурт «Енігма», котрий набув великої популярності у світі.

Також звертається до полістилістики та застосовує напрям «World Music» і Андрій Запорожець, котрий є солістом гурту «SunSay» (а раніше був учасником гурту«5’nizza»). У його творчості також відчувається поєднання різних стилів, а саме: фанку, хіп-хопу, реггі, дабстепу, року, соулу і, звичайно, фольку, адже етнічні мотиви надають колоритного звучання.

У власній творчості напрям «World Music» застосовує і Дмитро Шуров з гурту «Піанобой».

Гурт «Бумбокс», також надзвичайно популярний серед молоді, застосовує у своєму доробку такі стилістики, як хіп-хоп, рок та фанк. 

Колектив «Тік» працює в стилістиці фольк-панку, панк-року, фольк-року.

Зазначимо, що саме стилістика фольк-року на сучасному етапі найчастіше популярна серед масової аудиторії. Наприклад, гурт «Гайдамаки» з Олександром Ярмолою на чолі синтезує у власному доробку фоль-року та реггі, ска та панк, а раніше творчість їх базувалася переважно на блюз-роковій основі. 

На фольк-рокові базуються й такі гурти, як «Вій» та «Мандри» (у творчості останніх полістилістика поєднує багато напрямів — від фольку та міського романсу до реггі та блюзу, року та французького шансону). 

Гурт «Гуцул Каліпсо» (соліст Богдан Федчук) також має широкий діапазон стилістичних напрямів, які варіюються в їх композиціях оригінально — від тріп-хопу та ска до буковинського фольку й реггі. У своїй творчості артисти застосовують і джазову стилістику в комбінаціях з іншими стилями рок- чи поп-музики. Розглянемо її детальніше.

 

 

Імпровізаційність у естрадному вокалі, безумовно, важлива. Джаз неможливий без імпровізації, адже це постійний творчий процес, що виникає під час виконання твору. Інструменти в джазі (саксофон, труба, тромбон, кларнет та ін.) наділені особливою виразністю, це вплинуло на те, що співаки почали також відтворювати голосом найпоширеніші інструментальні

прийоми. Отже, скет — це джазова імпровізація голосом, яка відтворюється за допомогою певних складів з метою імітації музичних інструментів.

Скетова імпровізаційна манера співу була започаткована в період формування стилю бі-боп у джазовій музиці, а інструментальне виконавство джазу стало підґрунтям для формування нового напряму у вокальній техніці.

У скеті склади, з яких будуються фрази, не мають сенсових значень, але їх засобами створюється універсальна мова джазової імпровізації, яку добре відчувають музиканти будь-якої країни.

 

 

Засновниками скет-імпровізації є плеяда яскравих виконавців джазу, котрі першими почали застосовувати у власній творчості означений прийом: Луї Армстронг, Елла Фіцджеральд, Сара Воен та ін. Нині доступні методики з  жазової імпровізації російських (О. Степурки, А. Корягіної) та іноземних авторів (Б. Столоффа, Г. Гудмана, Дж. Мітчел та ін.), тому імпровізація дедалі більше привертає увагу артистів — як професіоналів, так і початківців.

Дослідник П. Корнєв у статті, присвяченій скет-імпровізації, розглядаючи еволюцію вокальних стилів від складового, неімпровізованого співу до джазового скету, називає немало їх варіантів: фольклорно-примітивний; жартівливо-гротескний; інструментально-копіювальний; попередньо фіксований (вивчений); скет-інструменталістів (не вокалістів); вокально груповий; спонтанно-імпровізаційний; скет, побудований на особливих прийомах (інтервальних стрибках); копіювання скету іншого вокаліста; віртуозний скет; скет-підголосок; скет, створений для виконання класичної музики в джазовій артикуляції [4, с. 78]. Отже, варіантів використання скет-імпровізації багато й артисти-професіонали (не лише в джазові) зазвичай у своїй творчості застосовують різновиди цього прийому більшою чи меншою мірою.

 

 

Скет часто використовується і в рок-музиці. Українські артисти не так широко застосовують означений прийом у власному доробку, хоча вестернізація, що охопила всі країни, вплинула й на творчість вітчизняних сучасних виконавців, котрі в окремих композиціях також упроваджують елементи скету. 

Український рок-виконавець Олег Скрипка ще в пісні «Весна прийде» (1997 р.) використав наспів зі складів «буй, буй, буй, бу, бу, бу, бу, бу, буй, буй», а в концертній практиці, як, до речі, й інший відомий лідер рокгурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук, особливо часто звертається до елементів скет-імпровізації, імітуючи гру якогось інструмента. Не можна сказати, що ці два артисти володіють довершеною манерою естрадного співу, але вони надзвичайно добре відчувають музику: працюючи