Українська термінологія в професійному мовленні

Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають терміносистемами, або термінологічними системами. На чому ґрунтується системність термінології?

Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають множинам термінів системного характеру:

1) логічними зв'язками (якщо між поняттями певної науки існують системні логічні зв'язки  –  а вони є в кожній науці,  –  то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними);

2) мовними зв'язками (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів  –  синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо – видові і т. д.). Академік Реформатський про ці особливості терміна сказав образно: “Термін служить двом панам  –  науці і мові”.

Таким чином, термінологія  –  це не хаотична множина слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.

При всій відмінності й багатогранності сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять існує ряд спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці. Отже, основні ознаки терміна:

1.  Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення, пор: ножиці цін “розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів” і значення загальновживаного слова ножиці.

2. Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає: короткотерміновий кредит, чекодавець.  Неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями, тому іноді говорять, що науковці спершу домовляються про терміни, а вже потім приступають до дискусії. Так, кандидат економічних наук О.Петрик вважає, що термін аудит слід використовувати зі значенням “незалежна перевірка та підтвердження фінансової бухгалтерської звітності незалежним професіоналом щодо її достовірності, повноти та законності”; уживання цього терміна органами Державної податкової адміністрації України вона вважає неправомірним. Оскільки нові поняття сучасної науки досить складні, то для точного називання їх часто використовують багатослівні терміни, наприклад: міжнародна фінансово–     господарська    операція,     Міжнародне     товариство     міжбанківських     фінансових  

телекомунікацій.

3.  Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови

багатозначні, то більшість  термінів   –   однозначні,  що  зумовлено  їхнім  призначенням.  Проте  повністю

усунути   багатозначність  (найчастішедвозначність)зтерміносистемневдається.Терміносистема

економіки  –  не виняток, пор.: ажіо: 1) “відхилення курсу валюти, акцій, векселів від  їх  номінальної

вартості або паритету в бік перевищення”; 2) “комісійний збір, сплачуваний за обмін нерівноцінних валют

або за обмін банкноти на металеві монети”;  3)  “різниця в  сумах валютного виторгу чи  платежів,  що

виникає при зміні співвідношення між курсами валют оплати і національної валюти з моменту платежу”.

4.  Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує

його  значення.  Так,  дефініцією  терміна  аудиторський  висновок  є  вислів  “документ,  що  містить

результати аудиторської перевірки”.

Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:

–  нейтральність, відсутність емоційно – експресивного забарвлення;

–  відсутність синонімів  (справді,  розвинена  синонімія  ускладнює  наукове  спілкування:  форфейтинг  –

форфейтування, жирант  –  індосант, профіцит –  прибуток  –  зиск –  вигода);

– інтернаціональний характер (знаючи терміни – інтернаціоналізми, легко спілкуватися з іноземними фахівцями, читати іншомовну літературу, проте їхні значення непрозорі і це ускладнює, зокрема, навчальний процес: рамбурсація, ампліація, лаж);

–  стислість (дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним, наприклад: акредитив з платежем на виплат);

–  здатність утворювати похідні, наприклад:  зношення –  зношування –  зношеність  –  зношуваний.

Проте усе це  –  вимоги до ідеального терміна, на практиці ж далеко не завжди вдається утворити термін,

який би відповідав усім вищеназваним вимогам.

 

 

Наукові терміни української мови, зокрема економічні, утворюються такими основними способами:

1.   Вторинна номінація  –  використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: споживчий кошик, відплив капіталу, вексельний портфель, чиста конкуренція, відчуження, ринок праці. Це найдавніший спосіб термінотворення.

2.  Словотвірний  –  утворення термінів за допомогою префіксів (надвиробництво, перепродукція), суфіксів (оподаткування, оборотність), складанням слів і основ (держава – монополія, матеріаломісткість), скороченням слів (СЕП (система електронних платежів), СЕЗ (спеціальні економічні зони). Цей спосіб термінотворення  –  один із найпродуктивніших на всіх етапах становлення термінологічної системи економіки, включаючи сучасний.

3.  Синтаксичний  – використання словосполучень для називання наукових понять: державне замовлення, капіталодефіцитні країни. Терміни – словосполучення становлять понад 70% сучасних економічних термінів. Синтаксичний спосіб –  найпродуктивніший спосіб творення термінів у наш час.

4.  Запозичення  –  називання наукового поняття іншомовним словом: контролінг, ліверидж, бюргшафт.

Причини запозичання термінів різноманітні:

–  запозичання терміна разом з новим поняттям: бонус “додаткова винагорода”,