Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Умисел як форма вини

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
35
Мова: 
Українська
Ціна: 
330 грн.
Оцінка: 

ЗМІСТ

ВСТУП
1. Поняття умислу як форми вини у теорії кримінального права
1.1. Вина як базова категорія кримінального права, її ознаки
1.2. Поняття умислу як форми вини, його ознаки
2. Характеристика видів умислу у кримінальному праві України
2.1. Прямий умисел та його різновиди
2.2. Поняття та ознаки непрямого умислу
2.3. Відмінність злочинної необережності від умислу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

Вступ: 

Актуальність теми дослідження. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. До основних функцій держави належить також захист особи від злочинних посягань. При цьому у Кримінального кодексі України введено окреме поняття вини і умислу. Це свідчить про послідовне втілення принципу суб’єктивного інкримінування, відповідно до якого злочином може визнаватися діяння лише за наявності вини, а особа, в свою чергу, може визнаватися винною у вчиненні злочину за наявності у неї певного психічного ставлення, як то у формі умислу чи необережності, до вчинюваного діяння та його наслідків. Тобто, виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності за відсутності вини. 

На сучасному етапі розвитку правової науки загальновідомими вва-жаються постулати про те, що вина є складовою суб’єктивної сторони складу правопорушення, і вона являє собою психічне ставлення правопорушника до своїх дій або до бездіяльності та їх наслідків у формі умислу чи необережності. Юридична відповідальність, за загальним правилом, можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння (виняток становлять лише окремі випадки, передбачені, зокрема, цивільним правом).

Формування ж системи кримінального права має ґрунтуватися на загальновизнаних правових принципах, таких, зокрема, як верховенство права, гуманізм, презумпція невинуватості, відповідальності лише за наявності вини тощо. Останні два принципи нерозривно пов’язані з визначенням правового змісту умислу як форми вини.

Розуміння форм вини як правової категорії є загальнотеоретичним питанням, що має велике значення для різних галузей права. Особливе значення таке розуміння має для кримінального права, адже у адміністративному і кримінальному праві відповідальність без вини взагалі неможлива.

Стан дослідження проблеми. На науковому рівні умисел та його види досліджувалася багатьма науковцями. Серед них найбільш грунтовним є дослідження О. Ф. Бантишева [4], Л. П. Брич [9], Р. В. Вереші [12], 

Б. П. Карнауха [14], М. І. Панова [17], Є. Л. Стрельцова [19] та інших.

Об’єкт дослідження – норми Конституції України та КК України, суспільні відносини, які виникають у процесі визначення вини особи за вчинений злочин у формі умислу.

Предмет дослідження – умисел як форма вини в теорії кримінального права України. 

Мета роботи – комплексне дослідження умислу як норми-дефініції статті 24 Кримінального кодексу України. 

Відповідно до мети роботи визначено наступні її завдання: 

  • уточнити понятт винм як базової категорія кримінального права, її ознаки;
  • визначити поняття умислу як форми вини, його ознаки;
  • охарактеризувати прямий умисел та його різновиди;
  • проаналізувати поняття та ознаки непрямого умислу;
  • з’ясувати відмінність злочинної необережності від умислу.

Методи дослідження. Основою дослідження є діалектичний метод пізнання, а також формально-догматичний (юридичний), системно-структурний; метод порівняльного правознавства тощо.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження і включає вступ, два поширені розділи, висновки та список використаних джерел, загальний обсяг роботи склав 35 сторінок. 

 

Список використаних джерел: 
  1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, тлумачення від 15.05.2014 [Електронний ресурс]: [Режим доступу]. – http://zakon2.rada.
  2. gov.ua/laws/show/254к/96-вр
  3. Кримінальний кодекс України, редакція від 08.02.2015 [Електронний ресурс]: [Режим доступу]. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
  4. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI, редакція від 06.02.2015 [Електронний ресурс]: [Режим доступу]. – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
  5. Бантишев О. Ф. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Загальна частина / О. Ф. Бантишев, С. А. Кузьмін. - К.: Вид. А.В.Паливода, 2010. - 334 c.
  6. Беляєва К. В. Кримінальне процесуальне право України: навч. посіб. / К. В. Беляєва, А. М. Бірюкова, В. І. Бояров, В. Г. Гончаренко, С. В. Гончаренко; ред.: В. Г. Гончаренко, В. А. Колесник; Акад. адвокатури України. - К.: Юстініан, 2014. - 573 c.
  7. Берзін П.С. Про особливості врахування наслідків як результатуповедінки людини у змісті юридичної конструкції складної вини / П.С. Берзін  // Бюлетень Міністерства юстиції України. – № 2. – 2009. – С. 95–102.
  8. Благута Р. І. Криміналістика: навч. посіб. / Р. І. Благута, Р. І. Сибірна, В. М. Бараняк, Є. В. Пряхін, О. М. Дуфенюк; МОНМС України. - К.: Атіка, 2012. - 495 c.
  9. Бойко А. М. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров, М. І. Мельник. - 6-те вид., переробл. та доповн. - К.: Юрид. думка, 2009. - 1236 c.
  10. Брич Л. П. Теорія розмежування складів злочинів: монографія / Л. П. Брич; Львів. держ. ун-т внутр. справ. - Л., 2013. - 711 c.
  11. Варфоломеєва Т. В. Криміналістика. Академічний курс: підручник / Т. В. Варфоломеєва, В. Г. Гончаренко, В. І. Бояринов, С. В. Гончаренко, В. О. Попелюшко; Акад. адвокатури України. - К.: Юрінком Інтер, 2011. - 495 c.
  12. Васильківська І. П. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посіб. / І. П. Васильківська; ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана». - К.: КНЕУ, 2013. - 295 c.
  13. Вереша Р. В. Вина у кримінальному праві: навчально-методичний вимір: Навч. посіб. / Р. В. Вереша. - К.: Атіка, 2006. - 407 c.
  14. Вереша Р.В. Вина і склад злочину в кримінальному праві України: співвідношення понять // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 2. – С. 91-94.
  15. Карнаух Б. П. Вина як умова цивільно-правової відповідальності: монографія / Б. П. Карнаух; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. - Харків: Право, 2014. - 222 с.
  16. Когутич І. І. Криміналістика: навч. посіб. для студентів ВНЗ / І. І. Когутич, О. М. Калужна, В. М. Фігурський; ред.: І. І. Когутич; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. - Київ: Ін Юре, 2015. - 452 c.
  17. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / заред.. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – 9-те вид., переробл. та допов.– К.: Юридична думка, 2012. – 1316 с.
  18. Панов М. І. Проблеми складу злочину та його функцій у доктрині кримінального права / М. І. Панов // Вісник Асоціації кримінального права України. – 2013. – № 1. – С. 103–125.
  19. Сливич І. І. Кримінальне право України. Особлива частина: навч. посіб. / І. І. Сливич, Я. В. Ступник; ДВНЗ «Ужгород. нац. ун-т». - Ужгород: Гельветика, 2014. - 655 c.
  20. Стрельцов Є. Л. Суб’єктивна сторона злочину / Є. Л. Стрельцов // Вісник Асоціації кримінального права України. – 2013. – № 1. – С. 160-170.
5659
Терміново зв’язатися з консультантом:  
  Студентська консультація (093) 202-63-01,
 або телефонуйте: (093) 202-63-01, (066) 185-39-18.