Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Уява, темперамент, мислення

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
15
Мова: 
Українська
Оцінка: 

цьому активність і реактивність у неї урівноважені. Вона жваво, збуджено відгукується на все, що привертає її увагу, має живу міміку і виразні рухи. З незначного приводу вона сміється, а несуттєвий факт може її розсердити. По обличю легко вгадати настрій, відношення до предмета або людини. У сангвініків високий поріг чутливості, тому вони не зауважують дуже слабких звуків і світлових подразників. Здатні швидко зосередитися, дисципліновані, при бажанні можуть стримувати прояв своїх почуттів і мимовільні реакції. Їм властиві швидкі рухи, гнучкість розуму, спритність, швидкий темп мови, швидке включення в нову роботу. Висока пластичність виявляється в мінливості почуттів, настроїв, інтересів і прагнень. Сангвінік легко сходиться з новими людьми, швидко звикає до нових вимог і обстановки. У сангвініка почуття легко виникають і легко змінюються.

Холерик. Як і сангвінік відрізняється малою чутливістю, високою реактивністю й активністю. Але в холерика реактивність явно переважає над активністю, тому він неприборканий, нестриманий, нетерплячий і запальний. Він менш пластичний і більш інертний, ніж сангвінік. Звідси – велика стійкість прагнень і інтересів, велика наполегливість, можливі проблеми при переключенні уваги, він скоріше екстраверт.
Флегматик має високу активність, яка значно переважає над низькою реактивністю, чутливістю й емоційністю. Його важко розсмішити і засмутити – коли навколо голосно сміються, він може залишатися незворушним. При значних неприємностях залишається спокійним. Звичайно в нього бідна міміка, рухи невиразні й уповільнені. Він повільно переключає увагу і пристосовується до нової обстановки, важко перебудовує навички і звички. При цьому він енергійний і працездатний. Відрізняється терплячістю, витримкою, самовладанням. Як правило, він важко сходиться з новими людьми, слабко відгукується на зовнішні враження, є інтровертом. Недоліком флегматика є його інертність і малорухомість. Інертність позначається і на відсталості стереотипів, труднощах їх перебудови. Однак ця якість (інертність) має і позитивне значення, сприяє обгрунтованій сталості особистості.
Меланхолік – людина з високою чутливістю і малою реактивністю. Підвищена чутливість при великій інертності приводить до того, що незначний привід може викликати в неї сльози. Меланхоліки надмірно вразливі і болісно чутливі. Міміка і рухи їх невиразні, голос тихий. Звичайно вони невпевнені у собі, боязкі, найменші труднощі змушують їх опускати руки. Меланхолік неенергійний, ненаполегливий, легко стомлюється і малопрацездатний. Йому властиве легке відволікання і хитлива увага, а також сповільнений темп усіх психічних процесів. Більшість меланхоліків – інтроверти. Меланхолік соромливий, нерішучий, боязкий. Однак у спокійній звичній обстановці меланхолік може успішно справлятися з життєвими задачами.
Можна вважати твердо визначеним, що тип темпераменту в людини вроджений, а від яких саме властивостей його вродженої організації він залежить, ще до кінця не з'ясовано.
 
3. Мислення
 
Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприймань. Відображуючи дійсність на чуттєвому рівні за участю аналізаторів, людина одержує різнобічну інформацію про зовнішні властивості та ознаки предметів, які фіксуються в її свідомості у формі звукових, просторових, часових, смакових, дотикових та інших уявлень. Проте такої інформації про об’єктивний світ людині недостатньо для задоволення різноманітних потреб практичної діяльності, яка потребує глибокого і всебічного знання об’єктів, з якими доводиться мати справу. Вичерпні знання про об’єкти дійсності, їх внутрішню, безпосередньо не дану у відчуттях і сприйманнях сутність людина одержує за допомогою мислення – вищої абстрактної форми пізнання об’єктивної реальності.
Мислення – це процес опосередкованого і узагальненого відображення людиною предметів та явищ об’єктивної дійсності в їх істотних зв’язках і відношеннях. Мислення людини нерозривно пов’язане з мовою, яка є знаряддям формування і способом існування думки. У слові закріплюється нагромаджений пізнавальний досвід, який людина використовує в разі потреби. Узагальнюючи у слові свої знання про предмети та явища дійсності, людина виходить за межі того, що дано їй безпосередньо у відчуттях і сприйманнях, значно розширює свої пізнавальні можливості, удосконалює мислення.
Результати процесу мислення (думки) існують у формі суджень, міркувань, умовиводів і понять.
Судження – це форма уявного відображення об’єктивної дійсності, яка полягає в тому, що людина стверджує наявність або відсутність ознак, властивостей чи відносин у певних об’єктах. Наприклад: “Сума внутрішніх кутів трикутника дорівнює 180 градусам”; “Ця квітка – блакитна”; “Це вагомий доказ”. Характерна властивість судження полягає в тому, що воно існує, виявляється й формується в реченні. Проте судження та речення не тотожні. Судження – це акт мислення, що відображує зв’язки, відносини речей, а речення – це граматичне сполучення слів, що виявляє й фіксує це відображення.
Міркування – це низка взаємопов’язаних суджень, спрямованих на те, щоб з’ясувати істинність якоїсь думки, довести її або заперечити. Прикладом міркування є доведення теореми. У процесі міркування людина з одних суджень виводить нові шляхом умовиводів.
Умовиводом називається така форма мислення, в якій з одного або кількох суджень виводиться нове. В умовиводах через уже наявні знання здобуваються нові. Розрізняють умовиводи індуктивні, дедуктивні та за аналогією. Індуктивний умовивід – це судження, в якому на основі конкретного, часткового робиться узагальнення. Дедуктивний умовивід – це судження, в якому на основі загального здобуваються знання про часткове, конкретне. Наприклад: “Усі метали при нагріванні розширюються; срібло – метал; отже, срібло при нагріванні розширюється”.
Дані, отримані у процесі мислення, фіксуються в поняттях. Поняття – це форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсності в їх істотних зв’язках і відносинах, узагальнюються їх істотні ознаки. Істотними є такі ознаки, які належать об’єктам за будь-яких умов, виражають їх природу, сутність, відрізняють ці об’єкти від інших, тобто це властивості, без яких об’єкти не можуть існувати. Так, істотна ознака плодів полягає в тому, що вони містять насіння, яке є засобом розмноження (а форма, колір, вигляд плодів не є істотними ознаками).
Мислення – це процес руху думки від невідомого до відомого. Мислення починається там, де перед людиною постає щось нове, невідоме і коли вона починає щось аналізувати, порівнювати, узагальнювати. Такі питання виникають в умовах проблемної ситуації. Проблемна ситуація характеризується наявністю суперечностей між реальним рівнем знань та об’єктивно необхідним для успішного розв’язання завдання.
Розрізняють три основні види мислення: наочно-дійове, наочно-образне та словесно-логічне, або абстрактне.
Наочно-дійове мислення характеризується тим, що при цьому розв’язання завдання безпосередньо міститься в самій діяльності.
Наочно-образне мислення характеризується тим, що змістом розумового завдання є образний матеріал, маніпулюючи яким людина аналізує, порівнює чи узагальнює істотні аспекти у предметах та явищах.
Словесно-логічне, або абстрактне мислення здійснюється у словесній формі за допомогою понять, які не мають безпосереднього чуттєвого підгрунтя, властивого сприйманням та уявленням.
Найістотнішими якостями, в яких виявляються індивідуальні відмітності мислення, є самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість.
Усі якості мислення людини формуються й розвиваються в діяльності. Змістовна й відповідно організована діяльність сприяє всебічному розвитку цінних якостей мислення особистості.
 
Список використаної літератури:
 
Гальперин П. Я. Введение в психологию. – М., 1976.
Заброцький М. М. Основи психології. – Тернопіль: Богдан, 2002.
Мухина В. С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: учеб. пособие для студ. вузов. – М. : Академия, 1999.
Немов Р. С Психология / Учебник для студентов высших педагогических учебных заведений. В 3 кн. Кн 3. – 2-ое изд. – М. : Просвещение, 1995.
Петровский А. В. Вопросы теории и истории психологии. М., 1984.
Петровский А. В., Ярошевский М. Г. История и теория психологии. В 2-х т. – Ростов-на-Дону, 1996.
Фото Капча