Валютний ринок

Крім того, у вересні Національний банк України розпочав проведення аукціонів з продажу іноземної валюти без обмеження мети її купівлі. На таких аукціонах заявки уповноважених банків задовольнялися, починаючи з найвищого запропонованого курсу до найнижчого, визначеного Національним банком України як курс відсікання. У вересні було проведено чотири таких аукціони, па яких продано іноземної валюти на суму 287, 3 мли. дол. США.

На готівковому сегменті валютного ринку обсяг перевищення попиту над пропозицією в III кварталі (2, 5 млрд. дол. США) збільшився майже до рівня найбільш кризового І кварталу (2, 6 млрд. дол. США), тоді як у II кварталі він становив 0, 6 млрд. дол. США. Активні дії Національного банку України з проведення інтервенцій з продажу іноземної валюти призвели до скорочення міжнародних резервів. Водночас отримання Україною зовнішніх позик сприяло збільшенню обсягу міжнародних резервів протягом ПІ кварталу па 2, 9% (зменшення з початку року на 10, 9%) – до 28 126, 9 млн. дол. США (в еквіваленті) за станом па 01. 10. 2009, що було достатньо для фінансування майбутнього імпорту товарів та послуг протягом 5, 8 місяця. [ 8, с. 5]

Взагалі, вітчизняна економіка отримує чотири різні стимули від валютного ринку, оскільки на сьогоднішній день Національний банк України використовує чотири курси валют: офіційний, готівковий, аукціонний курс НБУ та міжбанківський валютний курс.

Так, імпортер ввозить і фактично формує свої податкові зобов'язання за офіційним курсом. Витрати імпортера формуються за курсом продажу валюти на міжбанківському ринку, що, як правило, вище офіційного курсу. Тобто, у результаті такої курсової політики доходи імпортерів для цілей оподаткування занижуються, а витрати, навпаки завищуються. Тоді як доходи експортера формуються за курсом продажу валюти на міжбанківському ринку й для цілей оподаткування прибутку підприємств виявляються вищими, ніж в імпортера. Ця різниця в підходах не тільки знижує дохід держави, але й створює переваги для імпортера порівняно з експортером.

Інший приклад – це вплив валютного курсу на обслуговування державного боргу. Відповідно до діючого порядку зовнішній борг розраховується за офіційним курсом. Але валюта для його погашення й обслуговування закуповується на міжбанківському ринку, тобто за вищим курсом. Для покриття цієї різниці необхідно передбачати додаткові кошти в бюджеті.

Ще один аспект, де використовується готівковий курс, – це відрядження закордон і нагромадження населення. Для відряджень підприємства закуповують валюту за готівковим курсом. Населення також формує свої валютні заощадження за цим курсом. У результаті такої курсової політики домашні господарства, підприємства й держава по-різному оцінюють власні активи водночас. Усе це негативно впливає на розвиток вітчизняної економіки. [ 5, с. 12]

Отже, ефективність застосування валютного курсу як інструменту зовнішньоторговельної політики зростає, коли зміни номінального валютного курсу зумовлюють відповідні зміни реального валютного курсу. Умовою стійкого зниження реального валютного курсу, необхідного для стимулювання експортних виробництв, є номінальна девальвація. Спадна динаміка реального валютного курсу відповідає вимогам Світової організації торгівлі і спрямована на лібералізацію зовнішньоторговельних операцій.

 

 

Сучасний світовий валютний ринок характеризується прискореним зростанням обсягів обігу. Сьогодні вони багаторазово перевищують потреби глобального виробництва і торгівлі у валютних інструментах. Так, щоденний оборот світового валютного ринку за останні п'ять років подвоївся і становить понад 3 трлн дол., тоді як обсяги світової торгівлі товарами і послугами не перевищують 100 млрд. дол. на день. Поряд із тим посилення нестабільності у світовій валютній системі стало закономірним результатом масштабних структурних змін, що відбувались у глобальній економіці в останні 15 років, накопичення в ній значних торговельних та інвестиційних дисбалансів. [1, с. 13]

Ми розглянемо сучасний валютний ринок України, характеризуючи зокрема 2009 рік. Можна зазначити, що ситуація у 2009 році на валютному ринку була складною і суперечливою. Можна було спостерігати як девальвацію, так і ревальвацію національної валюти.

За оцінками вітчизняних експертів, минулого року гривня стала одним із лідерів падіння серед валют ринків, що розвиваються. Так, 1 січня 2009 року офіційний курс НБУ становив 7, 70 грн. за долар (або 0, 1299 дол. За 1 грн.), тоді як наприкінці 2007 року долар коштував 5, 05 грн. (або 0, 198 дол. За 1 грн.). Таким чином, гривня девальвувала стосовно долара на 34, 4%, а стосовно євро – на 31, 2% : з 0, 1348 євро за 1 грн. до 0, 0927 євро за 1 грн. [24]

Слід згадати також, що ревальвація гривні в умовах 25-відсоткового зростання цін підприємств за перші чотири місяці 2008 року означала збільшення розриву між номінальним і збалансованим курсами української валюти, дефіциту торговельного балансу і об’єктивно – більш різку девальвацію гривні в момент кризи. Девальвація гривні була зумовлена величезним дефіцитом платіжного балансу, масовим відпливом капіталу, зменшенням експорту внаслідок відсутності попиту на продукцію українських виробників