Вдосконалення управління матеріально-інформаційними потоками підприємств АПК на засадах логістики

Теоретичне узагальнення існуючих в економічній науці підходів до трактування логістики дозволяє стверджувати, що під цим терміном слід розуміти сферу господарської діяльності, пов’язану з просуванням матеріальних потоків у системах постачання сировини і готової продукції, складовими якої є: 1) матеріальні ресурси та готова продукція, які формують матеріальні потоки; 2) безпосередньо логістична діяльність, яка забезпечує існування матеріального потоку; 3) інфраструктура логістичної діяльності, яка використовується для виконання комплексу операцій логістичної діяльності; 4) діяльність з управління логістикою як сферою господарювання загалом та на окремих її рівнях; 5) теорія логістики. Взаємодія цих елементів відображена на рис. 1.

 

 

Центральне місце у сфері логістики займає логістична діяльність, тобто сукупність логістичних операцій окремого підприємства чи групи об’єднаних матеріальним потоком в єдиний логістичний ланцюг підприємств, що забезпечують рух, якісні та кількісні перетворення вхідного, внутрішнього і вихідного матеріального потоку, а також рух пов’язаних із ним інформаційних потоків. При цьому основні перетворення полягають у зміні характеристик елементів матеріального потоку, в результаті чого досягають бажаних для споживача змін їх параметрів.

Основним об’єктом логістичної діяльності та об’єктом управління в логістичному менеджменті є матеріальний потік, існування якого зумовлює необхідність руху відповідних інформаційних, фінансових потоків у створюваних з метою забезпечення споживачів необхідними їм товарами логістичних ланцюгах і логістичних системах. Логістична діяльність охоплює складний комплекс елементарних (логістичні операції) та комплексних (логістичні функції) логістичних активностей. Вирішальну роль у досягненні цілей логістики відіграє засноване на її теорії управління логістикою як сферою господарювання і як комплексом логістичної діяльності в межах створюваної системи. У роботі визначено, що основним змістом управління логістичною діяльністю є вироблення та здійснення керуючих впливів на матеріальні та відповідні їм інформаційні і фінансові потоки з метою оптимізації використовуваних ресурсів в економічних потоках у межах логістичних ланцюгів та логістичних систем.

У роботі доведено, що поняття логістичної системи як об’єкта управління не є тотожним поняттю організаційної логістичної системи. Під логістичною системою (як об’єктом управління) запропоновано розуміти адаптивну економічну систему, яка утворена аграрними підприємствами та іншими суб’єктами господарювання, які взаємодіють з ними в процесі здійснення господарських зв’язків із просування матеріального потоку у сформованих за участю аграрних підприємств логістичних ланцюгах до кінцевих споживачів на основі використання наявних виробничих (у широкому розумінні) об’єктів разом із комплексом технічних засобів і спільного виконання необхідного для цього комплексу логістичних операцій, з метою реалізації їх спільних економічних інтересів шляхом оптимальної організації руху матеріальних потоків із мінімальними логістичними витратами.

Логістичну систему треба розглядати: по-перше, як певну сукупність суб’єктів господарювання, їх виробничих об’єктів, підрозділів, окремих робочих місць разом із комплексом технічних засобів, які забезпечують перетворення матеріального потоку продуктів праці певних підприємств та необхідних для їх виробництва засобів і знарядь праці з метою забезпечення потреб кінцевих споживачів продукції шляхом виконання логістичних операцій, та перетворення супровідних потоків, які забезпечують рух матеріального потоку; по-друге, як сукупність дій, які шляхом виконання логістичних операцій забезпечують послідовні перетворення елементів матеріального потоку, що отримується, споживається, трансформується, генерується виробничими підприємствами та задіяними в цьому процесі суб’єктами господарювання, а також елементів супровідних потоків у цій економічній системі.

Під організаційною логістичною системою як інструментом управління слід розуміти сукупність певних принципів, алгоритмів, механізмів керування логістичними процесами в економічних системах, які забезпечують планування, організацію, реалізацію (фізичне здійснення) та управління матеріальними й відповідними до них інформаційними потоками шляхом моделювання морфологічної і функціональної структури реально існуючої логістичної системи (як об’єкта управління) і прийняття рішень щодо форм, методів, способів, прийомів досягнення її стратегічних цілей, та використання з цією метою певних економічних ресурсів відповідно до засад логістичного підходу.

Створення та функціонування логістичних формувань у межах логістико-орієнтованого управління матеріальними потоками (логістичний підхід) орієнтується на побудову логістичного ланцюга, який би поєднував постачання ресурсів, виробництво і фізичний розподіл готової продукції за умови забезпечення синхронності ритмів всього потоку товарно-матеріальних цінностей і покрокового зростання вартості продукції під час її просування від однієї до іншої ланки цього ланцюга з найменшими загальними витратами. Тому актуальним завданням в умовах висококонкурентної економіки є дослідження витрат підприємств з урахуванням видів логістичних витрат, форм просування продукції і місць виникнення витрат, основних компонентів логістичних процесів на підприємстві, а також трансакційних логістичних витрат, які пов’язані із забезпеченням взаємодії підприємства з партнерами в ланцюгу постачань.

У другому розділі – “Аналіз змісту, стану та особливостей організації логістики на підприємствах АПК” – розглянуто стан і проблеми розвитку підприємств АПК в сучасних умовах; проведено дослідження рівня організації систем логістики та напрямів функціонування логістичних формувань.

На основі дослідження суті, видового складу, тенденцій та проблем розвитку АПК і стану організації логістичної діяльності сільськогосподарських підприємств встановлено, що сільськогосподарське виробництво утверджується як один із найважливіших і перспективних напрямів економічної діяльності в Україні. Його здійснюють в організаційних межах АПК, під яким потрібно розуміти сукупність взаємопов’язаних між собою суспільним розподілом праці галузей економіки, які відповідно до потреб суспільства і попиту населення займаються виробництвом сільськогосподарської