Відчуття та сприймання як початкові процеси пізнання об’єктивної дійсності

Предметність як особливість сприймання має велике значення для регуляції поведінки. Цеглина і блок із вибухівкою можуть мати однаковий вигляд і сприйматись на дотик однаково, але за призначенням вони абсолютно різні. Зазвичай ми визначаємо предмети не за зовнішнім виглядом, а відповідно до того, як ми їх застосовуємо на практиці, або за їхніми основними якостями.

Предметність відіграє важливу роль і в подальшому формуванні самих перцептивних процесів. Коли виникає розбіжність між зовнішнім світом і його відображенням, суб'єкт має шукати нові способи сприймання, які забезпечать правильне відображення.

Цілісність та структурність

Сприймаючи певний об'єкт, ми виділяємо його окремі ознаки, сторони, властивості й водночас об'єднуємо їх у єдине ціле, завдяки чому в нас виникає його цілісний образ.

На уроках хімії учень набуває знань про властивості різноманітних хімічних елементів: дізнається про питому вагу кожного з них, про колір, структуру, запах тощо. Усі ці дані про окремі хімічні властивості синтезуються в загальні знання і зумовлюють цілісне сприймання хімічного елемента в сукупності його властивостей.

Кожен елемент образу сприймання набуває значення лише у співвідношенні з цілим і визначається ним. Сам образ сприймання також залежить від особливостей його складників. Так, при сприйманні нового навчального матеріалу школяр стежить за змістом пояснень учителя. Для осмисленого цілісного сприймання матеріалу учневі важливо збагнути зв'язок між словами і фразами. Цілісне сприймання відповіді учня теж виникає після того, як він висловив свої знання в мові. Пояснення вчителя і відповідь учня мають певне смислове значення, не притаманне окремим звукам і словам, з яких складається їхня мова.

Сприймаючи предмет, ми осмислюємо його як єдине ціле, що має свою структуру. Під час розмови по телефону деякі звуки ми чуємо нечітко, але розуміємо суть розмови. Так, на основі набутого досвіду й знань людина об'єднує окремі елементи у процесі сприймання в цілісний образ, надає їм певної структури, сформованості.

Гештальтпсихологи пояснюють цілісність сприймання не об'єктивною цілісністю предметів та явищ, а внутрішніми якостями «духу», його первісними цілісними структурами. Вони стверджують, що в акті сприймання удосконалюється своєрідне формоутворення, надається цілісність та структурність предметам, що відображаються. Цілісність – лише суб'єктивна якість, що виникає в рефлекторній діяльності. З погляду гештальтпсихології, у сприйманні хаотичність світу перетворюється на певні структури, вкладається в певні форми, внаслідок чого предмети й виступають як цілісні.

«Сприймання – це реконструкція світу», стверджують гештальтпсихологи. Ця теорія пояснює сприймання як спонтанний процес (тобто такий, що виникає сам собою) і фактично ігнорує існування відчуттів як перцептивного відображення окремих якостей і властивостей предметів та явищ об'єктивної дійсності.

Константність

Під константністю розуміють відносну постійність величини, форми, кольору предметів, що сприймаються при зміні відстані, ракурсу, освітленості.

Якщо предмет, який сприймають на деякій відстані, віддалений від того, хто сприймає, то відображення предмета на сітківці зменшується як у довжину, так і в ширину, тобто зменшується і його площа, а тим часом у сприйнятті образ збереже в певних межах приблизно ту саму, властиву предметові величину. Так само форма відображення предмета на сітківці буде змінюватися при кожній зміні кута зору, під яким ми бачимо предмет, проте його форма сприйматиметься нами як більш-менш постійна.

Константність сприймання наявна при зоровому сприйманні форми й кольору предметів. Наприклад, коли науроці малювання учні розглядають набір овочів на столі, кожен сприймає їх під своїм кутом зору. Але образи цих предметів зберігають постійні розміри.

Класна дошка сприймається чорною, стеля – білою, обкладинка зошита – синьою і при яскравому освітленні, і при тьмяному, і при електричному, і при денному світлі.

Механізм константності не природжений. Людина, яка прожила все своє життя в одноповерховому будинку, потрапивши на верхній поверх висотного, не може розпізнати людей, автомобілі, оскільки вони їй здаються дуже маленькими. Водночас мешканці цього будинку бачать усі об'єкти внизу без спотворення їхніх розмірів.

У К. Чуковського описано випадок, коли трирічна дівчинка подивилася на дах багатоповерхового будинку і, побачивши майстра, що його ремонтував, закричала: «Мамо, дістань мені он ту ляльку!»

Константність сприймання забезпечується досвідом, що набувають у процесі індивідуального розвитку особистості, і має велике практичне значення. Якби сприймання не було константним, то при кожному кроці, повороті, русі, зміні освітленості ми не могли б розпізнавати те, що було відоме раніше.

Апперцепція

З попереднім досвідом людини пов'язані і її інтереси, настанови, прагнення, почуття, погляди і переконання, які також впливають на сприймання нею предметів і явищ навколишньої дійсності. Відомо, що сприймання малюнка, мелодії, кінофільму в різних людей не однакове. Трапляються випадки, коли людина сприймає не те, що є, а бажане їй.

Апперцепція – це залежність змісту і спрямованості сприймання від досвіду людини, її інтересів, ставлення дожиття, настанов, знань.

Апперцепція – одна з найважливіших особливостей сприймання. Сприймає не саме собою око, не ізольоване вухо чує звук, не окремо язик розрізняє смакові якості. Усі види сприймання здійснює конкретна жива людина. У сприйманні завжди виявляються індивідуальні особливості, бажання, інтереси, ставлення людини до предмета чи явища. Так, ідучи лугом, ботанік може звернути увагу на різноманітні рослини, сукупність яких дає повну структуру трав'яного покриву ґрунту. Художник-пейзажист залишиться байдужим до цих об'єктів, натомість його увагу приверне співвідношення кольорів, що утворюють живописний пейзаж цієї місцевості.

Цікавими є досліди американського психолога А. Еймса з «перекошеною кімнатою». Вона побудована таким чином, що завдяки використанню правил перспективи створює таке саме зображення на сітківці ока, що й звичайна прямокутна кімната. Коли в «перекошеній кімнаті» розміщують які-небудь об'єкти, то спостерігач сприймає їх спотвореними в розмірах (наприклад, доросла людина здається меншою, ніж маленька дитина). Напевно, люди настільки звикли до нормальних прямокутних кімнат, що в сприйманні спотворюються швидше об'єкти, поміщені в «перекошену кімнату», аніж сама кімната. Цікаво, що жінки не сприймають своїх чоловіків у цій кімнаті з якимись змінами, а як звичайно, а кімнату бачать спотвореною.

За наявності суперечливої інформації перцептивна система має зробити вибір. Результат вибору зумовлюється попереднім досвідом людини; добре знайомі предмети «перекошена кімната» не спотворює. Знайомство з кімнатою шляхом обмацування приводить до поступового зменшення ефекту спотворення інших предметів, і зрештою сама кімната починає сприйматися правильно, тобто перекошеною.

 

 

Визначте, які властивості сприймання проявляються в таких ситуаціях:

1. Коли ми бачимо схематичне зображення будь-якого об’єкта (наприклад, людини), то без труднощів визначаємо його.

На це впливає зорова властивість, завдяки якій ми формуємо цілісний образ предмета. Завдяки мисленню і набутій інформації, ми можемо віднести цей об’єкт до сформованих образів.

2. Пасажир літака, пролітаючи над землею, бачить різні об’єкти (будинки, ліси, водойми, поля тощо) зменшеними за розміров, але без труднощів визначає, що це за об’єкти.

На це впливає бінокулярний зір та ще використовується предметна властивість, тому що кожний предмет має не тільки свої обриси форми, а також своє індивідуальне призначення у світі людини.

3. Заходячи у ресторан, зазвичай, ми дивимося на тарілку з боку, а не зверху. Однак сприймаємо їх як круглі, а не еліпсоподібні.

На дане сприйняття впливають предметність і константність. Предметність допомагає нам мати закінчений образ, який ми зустрічаємо в повсякденному житті і знаємо, як їм користуватися. А константність забезпечує відносну стабільність навколишнього світу, до якого ми звикли, відображаючи єдність предмета та умов його існування.

4. Розмовляючи по телефону, ми не бачимо співрозмовника. Але, як правило, можемо визначити за голосом знайому людину.

В нас це виходить завдяки слуховому відчутті. Так, як цю людину ми бачили в житті, чули, як вона розмовляє, наш мозок закріпив її голос і образ у своїй свідомості. Тому, нам легко впізнати особу.

5. При спогляданні незнайомого предмета ми намагаємося знайти спільне з уже знайомими об’єктами і віднести його до певної групи або категорії.

Це є цілісне сприйняття нами конкретного предмета, маючи вже здобуті знання, які відтворює наш мозок, після обробки зорової інформації.

6. Лікар-онколог під час екскурсії у Лувр помітив, що на одній із картин зображена жінка, хвора на рак молочної залози.

У цьому випадку лікар скористався зоровою властивістю і вибірковістю сприйняття. Він пам’ятає, як виглядає хвора молочна залоза, тому з легкістю зміг виявити хворобу. Саме завдяки вибірковості сприйняття.

7. Знаходячись у приміщенні, ми чуємо певні звуки, що лунають знадвору, наприклад спів птахів. Ми без утруднень можемо визначити, що це цвірінькає горобець, чи каркає ворона.

В даному випадку, знову ми використовуємо наше слухове сприйняття, яке взаємодіє з нашою свідомістю. Наш мозок може легко відтворити цілісну картину, тому що вже знає ці звуки. Тому нам легко їх впізнати.

8. Чекаючи на зупинці автобус, людина поїде саме у тому, маршрут якого їй потрібен.

Тут спрацьовує набута нами інформація та адекватність сприйняття. Мозок відтворює нам маршрут, за допомогою згадуванню та мисленню. Також нам допомагає вибірковість, бо ми поїдемо тільки на конкретному нам автобусі, який нам потрібен, не звертаючи уваги на інші автобуси, які будуть проїжджати повз нас.

 

 

Отже, роль відчуттів у житті і пізнанні реальності дуже важлива, оскільки вони становлять єдине джерело наших знань про зовнішній світ і про нас самих.

Відчуття не є єдиною формою відображення світу. Більш високі форми чуттєвого пізнання, сприймання та уявлення, не можуть бути зведені до суми або комбінації відчуттів. Кожна із форм відображення має своєрідність, але без відчуттів, як початкової форми відображення, неможливе існування будь-якої пізнавальної діяльності. Відчуття є джерелом наших знань про світ і про нас самих.

Сприймання залежить від попереднього досвіду людини. Що більше людина обізнана з певним об'єктом, то повнішим, точнішим і змістовнішим є її сприймання цього об'єкта.

Узагальнуюючи, хочу зробити висновок, що відчуття – основа пізнавальної діяльності, умова психічного розвитку, джерело побудови адекватного образу світу.

 

 

1. Психологія / Загальна психологія – Максименко С. Д.

2. Нуркова В. В., Березанська Н. Б. Психология: Учебник М., 2004 Гл.

3. Андреєва Г. М. Соціальна психологія/ Г. М. Андреєва. – М. : Аспект Пресс, 2007