Відносини адвоката з клієнтами

Надійний захист прав людини є вищим критерієм оцінки діяльності всіх інститутів держави, що складають систему правоохоронних і правозахисних органів. Ратифікувавши Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод, Україна взяла на себе зобов'язання забезпечити кожному, чиї права порушені, ефективні засоби правового захисту.

У юридичному механізмі захисту прав людини особливе місце посідає адвокатура, головною соціальною місією якої є захист прав людини. Рівень розвитку адвокатури є одним із індикаторів демократичності суспільства, одна з ознак стану захищеності прав людини.

Конституція України (ст. 39) покладає надання правової допомоги громадянам та юридичним особам на адвокатуру. Реалізація конституційних норм вимагає принципово нового підходу до оцінки соціальної цінності адвокатури, вироблення критеріїв ефективності її діяльності щодо забезпечення прав людини, що нерозривно пов'язано з підвищенням престижу адвокатської професії. Все це актуалізує проблему специфіки відносин адвоката з клієнтами.

Проблеми теорії та практики адвокатської діяльності досліджували такі вітчизняні вчені, як О. С. Котуха [5], А. В. Молдован [8], Д. П. Фіолевський [10] та інші. Етичні аспекти професійного правозаступництва в Україні висвітлю-валися у працях О. Д. Святоцького [4], П. М. Рабіновича [6], І. В. Головань [7] та інших вчених.

Разом з тим, незважаючи на те, що окремі проблеми основ взаємин адвоката з клієнтом були предметом дослідження багатьох науковців, їх комплексне вивчення у незалежній Україні не проводилося з урахуванням положень Конституції України, Закону «Про адвокатуру», Правил адвокатської етики, норм міжнародного права тощо, а процеси входження України до Європейського співтовариства обумовили потребу в актуалізації досліджень проблем адвокатської етики, дослідження міжнародних стандартів організації та функціонування адвокатури.