Відповідальність за порушення, допущені під час експертної діяльності, у кримінальному законодавстві держав колишнього СРСР

Законодавець в окремих КК пострадянських держав також передбачає відповідальність за відмову або ухилення експерта від виконання покладених на нього обов’язків, зокрема давання висновку (Киргизстан (ч. 1 ст. 331), Таджикистан (ч. 2 ст. 352), Узбекистан (ч. 1 ст. 240)). Натомість у КК України (ст. 385) кримінально караними є дії експерта, що полягають у відмові від виконання покладених на нього обов’язків без поважних причин. Звідси випливає, що експерт може відмовитись від давання висновку, якщо на це є поважна причина, і такі дії не вважатимуться кримінально караними. Кримінальні закони держав колишнього СРСР позбавлені такої вказівки. За таких умов, видається, було б доцільніше, якщо б законодавець окремих пострадянських держав передбачав відповідальність за відмову експерта від виконання покладених на нього обов’язків без поважних причин, оскільки закономірно, що останній може відмовитись від проведення експертизи через відсутність у нього необхідних знань або ж перебувати у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження чи потерпілого, що унеможливлює його діяльність і, безумовно, не може слугувати підставою настання кримінальної відповідальності.

Що ж до видів покарань за порушення, допущені в ході експертної діяльності, згідно з КК держав колишнього СРСР, то варто зазначити, що вони, як правило, істотно не відрізняються від покарань, які передбачені у КК України, за вчинення відповідних посягань. Тому коротко зупинимось на тих, які мають відмінності. Так, за КК Азербайджану за давання завідомо неправдивого висновку експерта без кваліфікуючих ознак передбачене покарання у вигляді штрафу від п’ятисот до тисячі мінімальних розмірів оплати праці, або громадські роботи на строк від ста шістдесяти до двохсот годин, або виправні роботи на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі до шести місяців. Як бачимо, законодавець Азербайджану урізноманітнив види покарання, від штрафу до позбавленням волі. Стосовно відповідальності за вчинення кваліфікованого виду відповідного посягання, то законодавець низки пострадянських держав передбачає як міру покарання лише позбавлення волі (на строк не більше ніж п’ять років за ч. 2 ст. 338 КК Вірменії; від трьох до восьми років за ч. 2 ст. 370 КК Грузії; від двох до п’яти років за ч. 2 ст. 351 КК Таджикистану). На нашу думку, така міра покарання є справедливою та відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину. Водночас загроза отримання покарання у вигляді позбавлення волі слугуватиме важелем стримування від учинення відповідного посягання. Нагадаємо, що законодавець України більш лояльно ставиться до «злочинної діяльності експертів», зокрема за давання завідомо неправдивого висновку за наявності кваліфікуючих ознак передбачає покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років. За таких умов, уважаємо, що українському законотворцю необхідно обмежити коло покарань за злочин, передбачений ч. 2 ст. 384 КК України, і встановити покарання лише у вигляді позбавлення волі.

Натомість за відмову експерта від виконання покладених на нього обов’язків передбачене покарання у вигляді штрафу (ч. 2 ст. 352 КК Таджикистану, ст. 331 КК Киргизстану, ст. 240 КК Узбекистану) й арешту до трьох місяців (ст. 240 КК Узбекистану). Видається, що таке покарання відповідає тяжкості вчиненого посягання, оскільки відмова експерта від виконання покладених на нього обов’язків лише затримує процесуальний порядок отримання доказів у кримінальному провадженні, а шкоди конкретному потерпілому не заподіює, як це має місце у випадку давання завідомо неправдивого висновку експертом.

Загалом проведене дослідження щодо вирішення проблеми кримінальної відповідальності за порушення, допущені під час експертної діяльності, дає підстави для таких висновків. Невдалими вважаємо положення кримінального законодавства держав колишнього СРСР, у яких кримінально караними є дії експерта, що полягають у відмові від виконання покладених на нього обов’язків. При цьому законодавець не вказує, що така відмова повинна здійснюватись без поважних причин, оскільки існує низка законних причин, за яких експерт об’єктивно не може виконувати покладені на нього обов’язки, що, відповідно, унеможливлює настання кримінальної відповідальності.

Найбільш удалими та вартими імплементації в національне законодавство є положення окремих статей (у КК Азербайджану (ст. 297), Вірменії (ст. 338), Киргизстану (ст. 330), Казахстану (ст. 352), Грузії (ст. 370)) щодо звільнення від кримінальної відповідальності за давання завідомо неправдивих показів. Зокрема, підставою такого звільнення передбачена добровільна відмова від учинення злочину під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи до винесення вироку чи рішення суду. Разом із тим видається, що, окрім добровільної відмови від учинення злочину, обов’язковим є врахування відсутності заподіяної шкоди для інших осіб або ж відшкодування завданої шкоди. Упровадження такого положення у КК України дасть змогу говорити про наявність заохочувальної кримінально-правової норми для осіб, котрі визнали неправомірність свого діяння.

Ключові слова: експерт, під час експертної діяльності, звільнення від кримінальної відповідальності, кримінальне законодавство, зарубіжний досвід.

Статтю присвячено аналізу кримінально-правових проблем, пов’язаних із порушеннями, допущеними під час експертної діяльності. Вивчається зміст статей, що встановлюють кримінальну відповідальність за злочинні дії експертів, у кримінальних кодексах держав колишнього СРСР. Також визначені окремі напрями вдосконалення українського кримінального законодавства в цій частині.

Статья посвящена анализу уголовно-правовых проблем, связанных с нарушениями, допущенными в ходе осуществления экспертной деятельности. Изучается содержание статей, устанавливающих уголовную ответственность за преступные действия экспертов, в уголовных кодексах государств бывшего СССР. Также определены отдельные направления усовершенствования украинского уголовного законодательства в данной части.

The scientific article isaimed at comparative-legal analysis of the issues related to the infringements committed in the course of expert activity execution. There is studied the content of articles establishing criminal responsibility for the criminal acts of expert in the criminal laws of the former Soviet Union states. Additionally, there are outlined particular areas forUkrainian criminal legislation improvement in this regard.