Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Вірменський собор у Львові

Предмет: 
Тип роботи: 
Доповідь
К-сть сторінок: 
5
Мова: 
Українська
Оцінка: 
У Львові вірмени поселилися в часи Данила Галицького, ще в XIII ст. Вірменська громада була настільки великою, що в княжому місті було три вірменських церкви. Це були купці та майстерні ремісники – ювеліри, кушніри, саф'янники. У XIV ст., коли місто перемістилося південніше, в середмістя переселилися і вірмени. Саме тут, в 1363 р., вони побудували собор Успіння Пресвятої Богородиці. Катедральний собор побудований в традиціях вірменської архітектури за образом храму в Ані, стародавній вірменській столиці. З часом церква розширювалася. У XV ст. добудовані були південна і північна аркади, в XVII ст. – після підписання католицької унії, побудована наступна частина храму зі стрілчастими вікнами. Навколо собору знаходилося кладовище, в XVIII ст. воно було знесено і у дворику лежать тільки старовинні плити з вірменськими написами.
Над воротами Вірменського кафедрального собору – скульптура Божої Матері... В описі XVIII ст. про скульптуру написано так: «... Фігура Матері стоїть на тлі вогняного ореолу, на її голові царський вінець, а в лівій руці скіпетр, увінчаний стилізованою квіткою лілії. Марія стоїть на земній кулі, пронизаній півмісяцем. Сама земля спочиває на спині лева.
На початку XX ст. Вірменський катедральний собор реставрували і добудували останню частину, зі входом з боку вул. Краківської. Інтер'єр, зроблений тоді ж, на початку XX ст., вражає уяву. Купол найстарішої частини собору, яка зараз є вівтарною і перехідна арка, оздоблені золотою мозаїкою. Автор роботи відомий польський художник Юзеф Мегоффер. У вітрилах колон зображені ангели. Але найбільш вражаюче – це розписи на стінах. Ян Генріх Розен (художник, який іх писав) майстер був не звичайний, не традиційно він зображував традиційні сюжети. І розписи залишив незвичайні. Тут і Іван Предтеча з відтятою головою, і молода Марія на тлі Єрусалиму, і єпископ Оделон... І чумацький шлях над аркою. Що ж хотів сказати нам художник?
Вірменську церкву збудовано у другій половині XIV століття (1363-1370рр.) майстром Доре, або Дорхі та протягом століть являлася вона громадським і релігійним центром вірменської колонії у Львові. У 1367 р. церква стала соборною: у Львові був утворений єпархіальний центр вірменів Русі та Валахії. Надалі навколо церкви склався один із найцікавіших ансамблів, до якого ввійшли дзвіниця (1571 р., П. Красовський), палац архієпископа (XVIII ст.), вірменський банк (XVII ст.), монастир бенедиктинок (1682 р.), пам'ятна колона з постаттю св. Христофора та дерев'яний вівтар з композицією «Голгофа» (XVIII ст.), огорожі з брамами (XVII-XIX ст.).
Сам собор неодноразово перебудовувався: в 1437 р. навколо нього зведено відкриту арочну галерею, перероблену на північному фасаді в захристію (1671 р.), а згодом в ризницю (1731 р.). В 1630 р. прибудовано прямокутний західний неф. Після пожежі 1712 р. інтер'єр набуває бароккового характеру: тинькуються стіни, встановлюються нові вівтарі. Під час реставрації 1908-1927 рр., що здійснювалася під керівництвом архітектора Ф. Менчинського, замість розібраних житлових будинків з боку вул. Краківської розпочато будівництво західної вхідної частини, а стіни апсид декоровано стилізованими елементами, запозиченої з давньовірменської архітектури, – накладними арками та орнаментами. Із застосуванням стилізації в інтер'єрі виконані різьблена дерев'яна стеля над нефом XVII ст., орнаментальний розпис стін і вітражі (художник Я. Г. Розен), мозаїка в бані (художник Ю. Мегоффер).
Незважаючи на перебудови добре збереглося об'ємно-планувальне вирішення старої східної частини храму, яке відобразило традиції давньоруського і вірменського монументального будівництва, що сягають Візантії. Вплив вірменської архітектури позначився на формі дванадцятигранного барабана з шатровим дахом, що вивершує середохрестя. Він виявляється в ретельному оздобленні стін тесаними кам'яними плитами з вмонтованими в них хачкарами, в рисунку сталактитового фриза над аркою центральної апсиди, що зберігся в інтер'єрі. Останній був прикрашений властивим для давньоруських пам'яток фресковим розписом (XV ст.), фрагменти якого були відкриті в 1925 р. на відкосах ніші південного вікна. Окремі архітектурні деталі, епітафії та скульптури свідчать про вплив готики, ренесансу й барокко.
Вірменський катедральний собор (XIV-XV століття) – унікальна пам’ятка східної культури на європейських теренах. Досконале поєднання архітектури вірменських святинь, романсько-готичного стилю Західної Європи і староукраїнського галицького зодчества. У 1360-х роках чисельна вірменська громада у Львові розпочала будівництво свого величного храму. Сілезький архітектор Дорінґ будував церкву за зразком катедри в Ані – древній вірменській столиці на території сучасної Туреччини. Храм збудований з ламаного каменю і обличкований тесаними плитами, товщина стін сягає півтори метри. Унікальною є конструкція купола – він спирається на пустотілі ребра, викладені з глиняних глечиків. Від інтер’єру храму віє автентикою Сходу: різьблені у камені зображення стилізованих вірменських жертовних хрестів «хачкарів» з XIV-XV століть, унікальні фрески на віконних відкосах, фрагменти найстарішого монументального розпису у Львові, новіша декоративна мозаїка і розписи стін ХХ століття у стилі модерн – уся це створює неповторні форми і колористику, які годі знайти ще десь у світі.
Незрівнянне враження створює південний дворик, розташований між вулицею і собором: аркада з колонадою XV століття видає європейські архітектурні традиції. Тут збереглися рештки старовинного вірменського цвинтаря – це надгробні плити, найстарішим з яких 600 років, перенесені сюди з кладовищ інших вірменських храмів і монастирів, яких вже декілька століть не існує у Львові. Але це кладовище зовсім не типове: подвір’я храму рівно вимощене плитами, або вони вмонтовані у стіни. Зайшовши на подвір’я з боку вулиці Краківської, ви побачите праворуч і ліворуч від входу до храму намогильні плити XVI-XVII століть із добре збереженими написами. У церкві збереглася вмурована у стіну епітафія патріарха Вірменії Стефана V, який помер у Львові 1551 року. Його різьблену об’ємну постать на повний зріст виконав львівський майстер. Нагробок є найдавнішим зі збережених такого типу рельєфів.
Ще одна родзинка вірменського храмового комплексу – дерев’яна різьблена каплиця XVIII століття на подвір’ї. У каплиці міститься вівтар, що зображає муки Христа на Голгофі. У східному подвір’ї храму стоїть колона святого Христофора, поставлена 1726 року, тут же розташована будівля колишнього палацу вірменських архієпископів і вірменського банку – найстарішого ломбарду Львова. А до вірменського суду можна було потрапити через кам’яний орнаментований портал, який донині зберігся в арковому проході дзвіниці. Північне подвір’я – монастирське, бо межує з будівлею монастиря вірменських бенедиктинок XVII століття.
7 січня 2001 року відбулася перша у посттоталітарні часи літургія у капличці церкви на подвір’ї. У Львівському вірменському катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці 25 червня 2001 року молився Папа Римський Іван Павло II. У травні 2003 року відкрили вхід з вулиці Краківської, тоді ж відбулося посвячення вірменського катедрального собору верховним патріархом вірменської церкви Католікосом усіх вірмен, Гарегіном ІІ.
 
Література
 
Содомора А., Домбровський М., Кісь А. Anno Domini. Року Божого: Латинські написи Львова / Автор проекту Василь Ґабор. – Львів: ЛА «Піраміда», 2008. – 288 с.
Cielątkowska. R. Architektura i urbanistyka Lwowa II Rzeczypospolitej. – Gdańsk: Art-Styl, 1998. – S. 76. – ISBN 83-905682-7-6.
Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. Львів: Каменяр, 1987.
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев: Будивельник, 1983-1986. Том 3.
Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів: Архітектурно-історичний нарис. Київ: Будівельник.
Фото Капча