Внесок склоочисників у життя автомобілістів та у розвиток науки і техніки

Почався пошук ідеї, що забезпечує щільне прилягання гумової стрічки до поверхні опуклого вітрового скла. В середині 50-х рр ХХ століття був запропонований звичний зараз і іменований далі «традиційним» або «каркасних», варіант каркаса щітки склоочисника, що складається з системи «коромисел» і однієї-двох пружних пластин, розташованих усередині гумової стрічки. Після численних удосконалень він став основним і зараз такий каркас складається з 3-7 «коромисел», створює 4-8 точок притиску стрічки до скла і застосовується дуже широко. [9]

В подальшому розвитку автомобільних склоочисників можна виділити два напрямки.

Перше – це удосконалення самої гумової стрічки, що контактує зі склом і механічно очищає його. Довгі роки основним матеріалом, що використовувалися для її виробництва, була гума, що виготовляється з натурального каучуку. Однак, у зв'язку з тим, що гума тріскається на холоді, умови експлуатації різних ділянок стрічки відрізняються один від одного, оптимальні характеристики цих ділянок також різні, фірмою «Denso» кінці 1980-х рр., Було запропоновано використовувати двошарову, повністю або частково синтетичну, гуму з робочим поверхневим шаром, що був спеціальній хімічній обробці. Ця ідея була швидко підхоплена і розвинена іншими учасниками ринку. У середині 1990-х рр. «Bosch» почала випуск двокомпонентних стрічок (торгова марка «Twin»), що складаються з двох типів синтетичної гуми. М'яка гумова основа забезпечує рівномірний безшумний хід щітки, а жорстка робоча поверхня з мікрокромкой забезпечує якісне очищення скла. Трохи пізніше, для додаткового посилення жорсткості леза і поліпшення його антифрикційних властивостей, «Bosch» стала покривати робочу поверхню леза спеціальним складом на основі порошкового графіту. Такий гумовою стрічкою оснащуються, наприклад, безкаркасні «Bosch Aerotwin».

Компанія «Valeo» також не залишалася осторонь від інновацій і стала в деяких своїх щітках використовувати трикомпонентний склад стрічок, наприклад, безкаркасних «Valeo Silencio» X-TRM, в яких лезо складається з натуральної гуми, верхня частина – з більш м'якою синтетичної гуми, а вся стрічка покрита спеціальним водовідштовхувальним захисною оболонкою. Ця розробка дозволяє по-своєму врахувати різницю в особливостях експлуатації різних ділянок стрічки та поліпшити характеристики щітки, особливо в складних погодних умовах.

Друге найважливіше напрямком удосконалення автомобільних двірників – удосконалення каркаса. Необхідно знайти спосіб щільно і рівномірно притискати щітку до скла під час її руху. Адже чим більше розміри скла і складніше кривизна його профілю, тим важче за допомогою традиційного каркаса зробити це якісно по всій довжині щітки. Для цього необхідно збільшувати кількість рівнів і загальне число «коромисел» в каркасі, що веде до збільшення висоти і маси щіток, погіршує видимість і якість очищення, збільшує аеродинамічний шум і вивести з ладу всіх елементів склоочисника, та й вписати такі величезні щітки в дизайн сучасних автомобілів не просто.

Перші ідеї по заміні традиційних двірників більш витонченими і ефективними стали з'являтися в кінці 80-х років ХХ століття. Значно пізніше, коли стало ясно, що нові щітки мають хороші перспективи і можуть бути успішно використані там, де традиційні двірники не справляються зі своєю роботою, їм придумали назви, що обіграють їх головна відмінність – відсутність системи «коромисел». Їх стали називати «безкаркасні», «безарматурние», «плоскі».

Безкаркасна щітка являє собою вигнутий пружинний сталевий елемент, розміщений всередині еластичної мотузки – щітки та має профіль, який розраховують для профілю конкретного вітрового скла. Робоча кривизна щітки повинна зберігатися весь термін її служби незалежно від динамічно змінюються навантажень і температури навколишнього середовища. Ця, здається простою, пластина є насправді досить високотехнологічним продуктом і по праву є, поряд з гумовою стрічкою, найважливішим секретом високоякісних щіток.

Завдяки попередньо розрахованій кривизни профілю щітки стало можливим забезпечити значно більш рівномірний і точний притиск стрічки до скла і кращу його очищення. Як правило, такі щітки мають інтегрований спойлер, що, поряд з їх зменшеною висотою, дозволяє ще більше підвищити якість очищення на високих швидкостях і знизити аеродинамічний шум. Відсутність в конструкції щітки сполучаються рухомих елементів каркаса дозволяє не турбуватися про погіршення якості очищення скла взимку через замерзання води в шарнірах і різкого зниження їх рухливості. Зменшена висота безкаркасної щітки сприятливо позначається і на оглядовості.

Однак прогрес не стоїть на місці, і це рішення незабаром виявило свої недоліки. І зараз на багатьох нових автомобілях, особливо японських виробників з'явилися щітки склоочисника нового типу. Так звані «гібридні» щітки склоочисника. Першопрохідцем в черговий раз стала компанія «Denso». Ці щітки поєднують в собі переваги як «каркасних» так і «безкаркасних» технологій. Усередині склоочисника розташований стандартний шарнір, що забезпечує чудову прилягання щітки до скла будь-якого профілю, а жорстке гумове лезо з графітним покриттям забезпечує м'яку і більш ефективну очистку. Вся конструкція щітки повністю прихована в корпусі, що перешкоджає замерзанню води в шарнірах. [10]

 

 

Патент у сучасному житті відіграє важливу роль у формуванні культури сприйняття науки і техніки, а також сприяє її розвитку на початковому етапі. Адже у більшості випадків винаходи без патенту не знаходять шлях до визнання та не конкурують з іншими. Незамінність патентів в питаннях досягнення високого технічного рівня розробок і високорентабельної підприємницької діяльності доведена багаторічною зарубіжної та вітчизняної практикою. Це правило діє як для структурно великих, так і для малих виробників.

Що стосується склоочисників, то однозначно можна сказати, що це дійсно важливий винахід людства, а з точки зору автомобілістів – чи не найкорисніший з усього обладнання сучасного авто. Можна з упевненістю казати, що склоочисники залишили вагомий внесок в історії науки і техніки, хоч у більшій мірі своїми суперечками, патентними судами, але найголовніше – дивовижною примітивністю та простотою у технічному плані.

Я сам володар автомобіля «Волга» ГАЗ 24, 1973 року випуску, я пишаюсь цим автомобілем, особливо після того як повністю його від реставрував. Лише зараз я зрозумів, що на це авто за 70 років історії склоочисників встановлювали примітивні щітки, які мають лише 2 режими швидкості, досить підозрілу гуму, не кажучи про переривчастий режим та датчик дощу. На цьому прикладі можна продивитись доволі різкий розвиток сучасних склоочисників, які у найближчому майбутньому матимуть змогу роздавати WI-FI та приглядатимуть за вашими малими дітьми.

 

 

1. Кольберт А. Н. Перші склоочисники. – «За кермом», 1974. №4, с. 24, з іл.

2. Боровських Ю. А. Легкий винахід. – «За кермом», 1986. №11, с. 16, з іл.

3. Ковалев В. В. Обладнання автомобілів. – «Енергія», 1970. с. 46, з іл.

4. Ілюхін Ф. І. Легенди автомобілебудування. – «За кермом», 1996. №6, с 8.

5. Дорофєєв С. А. Сучасні тенденції. – «Авторевю» 2013. с. 11.

6. Жаровский С. Н. Електроніка для автомобілістів. – К. «Техніка», 1976. 40 с.

7. Джон Сібрук. Проблиск геніальності. Правдиві історії винаходів. «Флеш», 461 с.

8. Томас Ліс. Істина посередині. «Хай іглс», 240 с.

9. Соловьев Б. Б. Короткий автомобільний довідник. – М. «Транспорт», НИИАТ, 1972. 511 с.

10 Бірюков К. М. Автомобільні склоочисники. – «АвтоЦентр» 2011. С. 34.