Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Вплив камералістики на становлення фінансової та фінансово-правової наук в українських університетах ХІХ ст.

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
11
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ВПЛИВ КАМЕРАЛІСТИКИ НА СТАНОВЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ТА ФІНАНСОВО-ПРАВОВОЇ НАУК В УКРАЇНСЬКИХ УНІВЕРСИТЕТАХ ХІХ ст.
 
Н. О. Пасічник
 
У статті аналізується влив камеральної науки на розвиток фінансів і фінансового права як самостійних наукових сфер та особливості викладання камералістики в університетах українських губерній Російської імперії впродовж ХІХ ст.
Ключові слова: фінанси, фінансова наука, політична економія, фінансове право, камеральні науки, меркантилізм
Процес становлення фінансової та фінансово-правової наук в університетах українських губерній Російської імперії впродовж ХІХ ст. був детермінований не тільки зміною соціально-економічної системи і, відповідно, домінуючих фінансових інститутів, але й еволюцією парадигмальних підходів, відображених у працях науковців і практиків фінансової діяльності. З розвитком фінансових інститутів відбувалося напра- цювання принципів фінансової політики, ґенеза фінансової науки і фінансового законодавства. Теорія фінансів у процесі розвитку інтегрувала тисячолітню практику, елементи камералістики, теоретичні розробки різноманітних економічних шкіл (меркантилістів, фізіократів, класичної школи політекономії, марксизму), основи політичних теорій. Прикладними джерелами, які застосовувала, аналізувала, інтерпретувала фінансова наука, стали фінансові статистика й історія. У фінансовій науці інтеграція знань відбулася через синтезування теоретичного і практичного матеріалу різних курсів у єдиній системі. Значний вплив на становлення вітчизняної фінансової та фінансово-правової наук мали положення камералістики – вчення щодо управління державним (казенним) майном.
Першими дослідниками розвитку фінансової науки та її камеральної складової були теоретики і практики фінансової і фінансово-правової думки того часу – І. Горлов, С. Іловайський, В. Лебедєв, Ф. Мільгау- зен, І. Озеров, М. Рейтерн, І. Тарасов, Г Тіткін, І. Ян- жул та ін. Ці вчені дотримувався погляду, що фінанси є частиною камеральних наук [1, 44]. Означена проблематика досліджується і сучасними науковцями, такими, як В. Андрущенко, К. Бєльський, Л. Безгубенко, О. Ва- силик, О. Грачова. О. Козирін, В. Небрат, В. Орлик, В. Пушкарьова, І. Рукавішнікова, В. Хохуляк, О. Ялбул- ганов та ін. Проте, поза увагою більшості дослідників залишилося питання впливу наукового доробку каме- ралістів (в окремих роботах – поліцеїстів) на розвиток фінансів і фінансового права та викладання камералі- стики в українських університетах Російської імперії.
У ХУЛІ ст. фінансова наука як самостійна галузь знань ще ніде, крім Франції, не виокремилася. Зачатки фінансових знань входили до складу так званих камеральних наук (назва походить від лат. camera – кімната зі склепіннями; за часи франкських королів камерою називалося приміщення, де зберігалося приватне майно голови держави, згодом цим терміном позначали вже установу з управління державним майном [2, 19]). Становленню камеральної науки, яке простежується з ХУІ-ХУІІ ст. в Австрії та Німеччині, сприяла економічна політика меркантилізму та зростання фінансових витрат на утримання двору (держави), чиновників і військових. Фінансисти ХІХ ст та сучасні дослідники вважають, що німецькі камералісти були своєрідним відгалуженням меркантилізму, який розвивався в умовах фінансового господарства Німеччини [3, 10]. Камера- лістика як сукупність суспільних наук, зорієнтованих на теорію та практику державного управління, викладалася майбутнім державним службовцям [4, 135].
Авторами перших робіт з камералістики були М. Оссе (1506-1557), який запропонував у своєму політичному тестаменті від 1556 р. зразок уряду і управління в державі, та Г Обрехт (1547-1612) – автор твору «П’ять різних секретів політики при визначенні на службу, утриманні та збільшенні гарної поліції», опублікованого 1617 р., де він виклав проект загальної програми управління, показав особливості суспільних відносин і взаємин індивідів з державою, органами управління, адміністративними (поліцейськими) установами [5]. Термін «камеральні науки» з’явився в Німеччині ХУЛІ ст. Ним позначали сукупність знань, необхідних для належного та успішного управління камеральним (державним) майном (Kammerguter). До сфери камеральних наук або камералістики (Сатагаїіа) відносилося вчення про різні галузі промисловості, які виступали джерелами задоволення державних потреб: агрономія, гірнича справа, лісівництво, торгівля; частково приєднувалася політична економія та деякі основи державного благоустрою і вчення про способи задоволення державних потреб. [1, 44. ]. Як зазначалося в енциклопедичному словнику Брокгауза й Ефрона, сфера камеральної науки, метою якої було вивчення способів отримання максимального доходу з камерального майна, розпадалася на два види зобов’язань, що покладалися на управління державного майна: 1) економію або вивчення суто господарських, практично-технічних дисциплін (сільське господарство, лісівництво, гірнича справа тощо) ; 2) вчення про державне управління, що включало, з одного боку, науку про поліцію (вивчала засоби зростання загального добробуту), з іншого – камералістику, тобто, все те, що складає в сучасних умовах фінанси [6].
Впродовж ХУІІІ ст. наукове значення камералісти- ки зростало, створювалися кафедри камеральних наук у деяких Європейських університетах (Г алла, Франк- фурт-на-Одері, Відень, Геттінген), відтак, з ХІХ ст. камералістику почали викладати і в університетах Російської імперії. Метою вивчення камералістики була підготовка фахівців для господарської або адміністративної служби. Ринкові умови господарювання зумовили нові вимоги до фінансової системи держави, правового регулювання фінансової діяльності, органів державного управління фінансами, які, зі свого боку, для здійснення нових функцій потребували висококваліфікованих кадрів у сфері державних, корпоративних і муніципальних фінансів. Проте, не лише об’єктивні умови зародження і розвитку нових соціально- економічних відносин сприяли становленню фінансової науки, а й формування професорсько-викладацького корпусу двох нових напрямків суспільствознавчої науки – камералістики і політичної економії. Як зазначає В. Хохуляк, на той час, коли вивчення цих дисциплін запроваджувалося у вітчизняних університетах, їх формування як наукових дисциплін у західноєвропейських університетах набуло форми
Фото Капча