Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Вплив кіно на свідомість глядача

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
43
Мова: 
Українська
Ціна: 
330 грн.
Оцінка: 

ЗМІСТ

ВСТУП
1. Екранні мистецтва – зручний спосіб вторг-нення у свідомість глядача
1.1. Телевіртуальна реальність, маніпуляція свідомістю
1.2. Кіно як вид мистецтва. Кіносеміотика
1.3. Засоби зображення реальності в кіно та їх можливості емоційного впливу
2. Психологічні засади впливу кіно
2.1. Емпатія як ефект кіноестетичного зараження
2.2. Пізнання і спосіб опросторування свідомості мистецькими фактами
2.3. Пізнання – розуміння через коди національного кіно, проблеми українського кіно
3. Аналіз впливу фільмів Кіри Муратової і Федеріко Фелліні
3.1. Джерела прояву зла і механізм його пригнічення – катарсис
3.2. Сінематерапія за А. Менегетті
3.3. Глядачі для Кіри Муратової – виконавці тортур чи жертви?
3.4. Федеріко Феліні – творець жорстокої реальності
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ

 

Вступ: 

Екранні мистецтва завойовують надзвичайний авторитет. Вони є тією формою, за допомогою якої вибудовується обличчя сучасної культури і водночас наповнюється відповідними смислами. Виступаючи символічними призмами, екранні мистецтва є шляхом до свідомості і емоційної сфери глядача. Вони визначають світогляд і поведінку сучасної людини. Тому вивчення впливу кіно (одного з видів екранних мистецтв) на свідомість є зараз дуже актуальним, адже допомагає навіть збагнути першопочаткову сутність людини. Парадокс кіно в тому, що з його появою – і  з самої його появи – культура отримала особливе семіотичне знаряддя, яке дало їй змогу повернутися до первісного переживання людиною великого простору, бо первісна свідомість осмислювала світ за допомогою наявних в ньому об’єктів, “монтуючи” їх у певній послідовності.

До проблеми вивчення впливу фільмів на нашу свідомість необхідні доповнення, тобто необхідні нові факти, що дадуть можливість розширити сферу, в якій застосовуватимуться знання з даної теми.

Об’єктом мого дослідження були фільми різних жанрів і авторів.

Предмет курсової роботи – засади впливу кіно на свідомість глядача.

Мета дослідження – вивчення способів і механізмів впливу кіно, тобто взаємодії фільмів зі свідомістю людини, яка їх сприймає.

Свою увагу я сконцентрувала на такому колі питань:

  1. Маніпуляція свідомістю і телевіртуальна реальність, які є породженням науково-технічного прогресу і супроводжують життя сучасної людини.
  2. Різні підходи до вивчення кіно, а саме – найбільш важливі для моєї роботи: кіносеміотика і сінемалогія.
  3. Емпатія, сприйняття і катарсис як основні поняття, через які визначаються механізми впливу кіно на свідомість.
  4. Важливість національних кодів у фільмі, що полегшує його розуміння і наближає глядача до себе, конфлікт у розвитку українського кінематографу.
  5. Дослідження Менегетті у сфері сінематерапії через призму несвідомого людини.
  6. Майстерність великих режисерів – Кіри Муратової і Федеріко Фелліні, - впливати на свідомість глядача силою свого таланту і погляду на світ з іншої точки зору.

Найголовніші аспекти даної роботи: простеження впливу фільмів через особливі виражальні засоби, характерні для кіно як виду мистецтва, через психологічні засади, тобто сприйняття, співчуття, звільнення емоцій завдяки спогляданню, через несвідоме людини.

Сила враження від фільму деякою мірою пояснюється тим, що ми бачимо події власними очима, створюється ефект “несправжньої” реальності. Проте фільм задіює різні репрезентативні системи людини завдяки специфічним засобам зображення реальності: кольору, світла, великого, середнього, загального плану, монтажу, символу.

Співчуття, тобто емпатія, дає можливість сприймати, а точніше, перейматися почуттями героїв кінокартини не завжди через співвіднесення, пошуку точок дотику до власного життя, а й в ім’я гарного начала у людини – доброти, милосердя, співпереживання. Катарсис же пояснює сприйняття твору мистецтва переважно через “чорні” апологети – зло і агресію. Виявляється, людина може до певної міри отримувати полегшення, спостерігаючи за стражданнями інших.

У своїй праці “Кіно. Театр. Несвідоме” А. Менегетті написав про те, що людина сприймає фільм переважно завдяки несвідомим ресурсам за принципами витіснення, придушення, компенсації, проекції, асоціації, ідентифікації, раціоналізації. Менегетті [30, с. 4-20] розробив спеціальну методологію психотерапії, яка грунтувалася на психоаналітиці, проводилася у три етапи і його висновок заключається в тому, що людина вражається емоціями кіно, неусвідомлено знайшовши в них свої комплекси.

Проблемами впливу кіно на суспільство в цілому і на окрему особистість зокрема займалася Ганна Чміль, яка написала книгу “Екранна культура: плюральність проявів”, у якій розглядається насильство, смерть, еротика, національна складова в кіно з філософських і психологічних позицій. В її праці виразно звучить ідея про те, що коли людина дивиться кіно, то вона теж є дійовою особою, яка може навіть продовжити сюжет фільму в реальному житті.

Багато науковціів звертали увагу на розгляд проблеми впливу фільмів на свідомість підлітків, зокрема, Інна Лєвшина у книзі “Подросток и экран”, де авторка стверджує, що свідомість підлітка, який шукає у цьому житті орієнтири, принципи, позиції, вразливіша до подій на екрані, особливо аутсайдерських фільмів і кіно, у яких пропагується насильство.

А взагалі вплив кіно не достатньо вивчений.

При вивченні можливостей впливу кіно я використовувала такі методи як: індуктивний, аналіз, синтез, компаративний, проблемний, інтерпретаційний. Також методи, характерні для моєї роботи – метод проектування, інтроспекції, екстероспекції, спостереження.

Розгляд питання впливу кіно на свідомість дуже важливий для таких наук як: культурологія, мистецтвознавство, фільмологія, кіносеміотика, теорія кіно, естетика кіно, адже дозволяє глибше розкрити суть, призначення кінематографу, відкрити можливі альтернативні шляхи його розвитку. Знання з даної теми можуть бути доцільними в медицині, психоаналізі. Також для ефективного навчання, виховання фільми можна демонструвати у навчальних закладах, адже візуальне сприйняття є легшим, а сила образу в кіно – надзвичайною.

Здобутки в даній галузі досліджень важливі для психології, для теорії і практики комунікацій, нейролінгвістичного напрямку, адже людина через кіно має змогу спілкуватися зі світом.

 

Список використаних джерел: 
  1. Безклубенко С. Українське кіно: Начерк історії. – К.: Альтерпрес, 2004. – 192 с.
  2. Бэрон Р. Агрессия. – СПб.: Питер, 2000. – 269 с.
  3. Брюховецька Л. Мистецтво і магія кінообразу // Кіно. Театр. - № 30. – 2003. – с. 34-37.
  4. Брюховецька Л. Послання Кіри Муратової // Кіно. Театр. - № 30. – 2003. – с. 44-48.
  5. Бучко Р. Конфлікти поза українським екраном // Кіно. Театр. - № 3. – 2006. – с. 6-9.
  6. Васильев А. Фелини, сочинитель реальности // Искусство кино. – 2004. – с. 116-125.
  7. Вайда А. Кіно і решта світ: Автобіографія. – К.: Етнос, 2004. – 312 с.
  8. Венджер Н. Я. Кинематограф: шаги к рынку. Кино, прокат, реклама, методика, практика. – М., 1998.
  9. Горпенко В. Архітектоніка фільму: Кадр. Монтаж. фільм. – К.: Діти, 1997. – 232 с.
  10. Госейко Л. Історія українського кінематографа 1896-1995. – К.: KINO-КОЛО, 2005. – 464 с.
  11. Грабович І. Щастя // KINO-КОЛО. - № 32. – 2006. – с. 44-45.
  12. Десятирик Д. Муратовська шинель // KINO-КОЛО. - № 32. – 2006. – с. 13-15.
  13. Ждан В. Эстетика экрана и взаимодействие искусств. – М.: Искусство, 1978. – 355 с.
  14. Ефимов Э. Н. Искусство экрана: Истоки и перспективы. – М.: Искусство, 1983. – 283 с.
  15. Кара-Мурза С. Манипуляция сознанием. – К.: Оріяни, 2000.
  16. Кардюм А. В. Минуле, яке лишається з нами. Спогади кінематографіста. – К.: Мистецтво, 1965. – 425 с.
  17. Кинословарь в двух томах / под. ред. С. М. Юткевича. – М.: Советская энциклопедия, 1966.
  18. Константинов В. В. Экспериментальная психология: Курс для практического психолога. – СПб.: Питер, 2006. – 272 с.
  19. Кулешов Л. В. Искусство кино: Собрание сочинений. – М.: Искусство, 1987. – 457 с.
  20. Мартэн М. Язык кино. – М.: Искусство, 1959. – 291 с.
  21. Муратова К. То, что называется «кич» или «безвкусица» мне не чуждо // Искусство кино. – 2005. – с. 12-23.
  22. Ночи Кабирии: от замысла к фильму / сост. Л. А. Алова, О. Б. Боброва. – М.: Киноцентр, 1991. – 187 с.
  23. Свято, Роксоляна. Проблема другого фільму – це проблема українського кіно взагалі // Кіно. Театр. - № 2. – с. 18-22.
  24. Скуратівський В. Скільки тисячоліть кінематографу? // KINO-КОЛО. - № 32. – 2006. – с. 176-179.
  25. Українське кіно: Євроформат: Хроніки громадських обговорень 1996-2003 рр. / відп. ред. О. Г. Рутковський. – К.: Альтерпрес, 2003. – 452 с.
  26. Фрейлих С. И. Теория кино: от Эйзенштейна до Тарковского: Учебн. для вузов. – 3-е изд. – М.: Альма Матер, 2005. – 512 с.
  27. Хамитов Н. Освобождение от обыденности: Искусство как разрешение противоречий жизни. – К.: Наукова думка, 1995. – 115 с.
  28. Чміль Г. П. Екранна культура: плюральність проявів. – Харків: Крук, 2003. – 336 с.
  29. Юрій М. Ф. Соціологія культури: навч. посіб. – К.: Кондор, 2006. – 302 с.
  30. Менегетті А. Кіно. Театр. Несвідоме // http://culture.niv.ru/doc/cinema /meneghetti/index.htm.
3400
Терміново зв’язатися з консультантом:  
  Студентська консультація (066) 185-39-18      Вконтакте Студентська консультація
 або телефонуйте: 066-185-39-18, 093-202-63-01 (цілодобово).