Вплив шуму на організм людини

Слуховий аналізатор являє собою спеціальну систему для сприйняття звукових коливань, формування слухових відчуттів і впізнання звукових образів. Допоміжний апарат периферичної частини аналізатора – вухо. Розрізняють зовнішнє вухо (вушна раковина, зовнішня слухова і барабанна перетинки), середнє вухо (молоточок, ковадло і стремені) і внутрішнє вухо (де розташовані рецептори, що сприймають звукові коливання).

Фізична одиниця, за допомогою якої оцінюється частота коливань повітря в секунду – герц (Гц), чисельно рівна 1 повному коливанню, що здійснюється за одну секунду. Чим більша частота коливань тиску, тим сильніший за висотою звук, що сприймається. Людина може чути звуки, при яких частота коливань тиску повітря знаходиться в діапазоні від 16 до 20 тис. гц. Діапазон коливання повітря, що сприймається різними живими істотами, різноманітний. Наприклад, кажани й собаки здатні сприймати значно вищі звуки, ніж людина, тобто їм доступний діапазон хвиль звукового порядку, частота яких набагато вища, ніж у людини. Висота звука, що суб’єктивно сприймається, залежить не тільки від частоти коливань тиску повітря. На неї впливає і сила звука, або його інтенсивність, тобто діапазон, амплітуда або різниця тиску між найвищою і найнижчою точками, що відбивають розмір тиску повітря.

Для оцінки суб’єктивної гучності сприйманого звука запропонована спеціальна шкала, одиницею виміру якої є децибел.

 

 

Зорові відчуття виникають внаслідок дії світлових хвиль електромагнітної енергії. Око абсорбує видимий спектр світлових хвиль (рис. 1).

Ми відчуваємо здебільшого основні кольори та частину їх відтінків. У Римі на руїнах мозаїчної майстерні знайдено понад 20000 створених античними майстрами відтінків основних кольорів. Це свідчить про великі можливості людини та приховані резерви її сенсорної системи.

Кожен колір спричинює в мозку людини особливу реакцію. Наприклад, голубий зумовлює спокій та задоволення; темно-голубий і зеленувато-голубий дає відчуття безпеки та захищеності.

Яскраво-рожевий колір заспокоює і навіює сонливість, змінює агресивний стан на індиферентний, пасивний. Червоний та жовтий кольори асоціюються зі сонячним світлом і домашнім вогнищем, створюють відчуття тепла.

Ми пізнаємо не лише колір, але й форму, величину та віддаленість предмета. Нашому мозку достатньо лише 0, 05 сек., щоб розпізнати об'єкт, зображення якого зафіксували очі. У цьому процесі нам допомагає зоровий аналізатор, який складається з рецептора (світлочутливі зорові клітинки сітківки у вигляді колбочок і паличок), аферентних шляхів (зорових нервів) та центру зору.

Вчений зі світовим іменем професор Е. Мулдашев на основі комп'ютерно-математичного аналізу стверджує, що зір людини водночас може сприйняти 22 параметри, які змінюються під впливом страху, тривоги, радощів, хвороб та інших факторів. Мозок людини миттєво фіксує усі зміни, отримуючи додаткову інформацію.

Певна кількість людей страждає короткозорістю або далекозорістю. Існують й інші вроджені вади зору: дальтонізм – невміння розрізняти кольори, що пояснюється послабленою діяльністю колбочок. Вперше цю ваду зору описав англійський фізик Дж. Дальтон, який сам страждав цією хворобою; гемералопія (куряча сліпота) – втрата людиною здатності бачити при поганому освітленні (вдень людина бачить нормально).

Важливо знати стан свого зору і берегти його. Здавна відомо, що очі – дзеркало душі, оскільки вони відображають стан здоров'я людини. Найменші зміни у внутрішніх органах людини позначаються на райдужній оболонці ока. Вивчає такі зміни наука іридодіагностика.

Слухові відчуття сприймаються за допомогою вуха. Завдяки слуховим відчуттям ми маємо можливість спілкуватися з іншими людьми, уловлювати різноманітні звуки, які існують навколо нас.

Звукові хвилі потрапляють у зовнішнє вухо і по внутрішньому слуховому каналу надходять до мембрани, що називається барабанною перетинкою, яка під впливом звукових коливань вібрує, передаючи звук. Ця вібрація передається у середнє вухо. Барабанна перетинка з внутрішнього боку поєднана з трьома маленькими кісточками: молоточком, коваделком і стременцем. Вони підсилюють тиск звуку, який через овальне вікно надходить у внутрішнє вухо, подібне до двох з'єднаних між собою і скручених у вигляді кола соломинок. Соломинки заповнені рідиною і одним кінцем прикріплені до овального вікна. Звукові хвилі проходять через цю рідину і зумовлюють її коливання, які подразнюють закінчення волосків відповідних слухових клітин. Подразнення передається корі головного мозку, спричинюючи слухові відчуття. У скроневих ділянках великих півкуль головного мозку відбувається глибокий аналіз і синтез звукових подразнень.

Важливо знати, що наше вухо сприймає звукові хвилі з низькими та високими частотами. Що вища частота звуку, то він сильніший. Поріг чутливості для вуха – від 16 до 20 000 Гц (табл. 3). Ми не відчуваємо ультра- та інфразвуків.

Більшість звуків, які ми щоденно чуємо, мають частоту 1000 та 4000 Гц, що є межею найбільшої сенситивності.

Другою фізичною характеристикою звуку є його амплітуда. Амплітуда характеризує висоту звуку (довжина хвиль, інтенсивність). Сильніший звук має вищу амплітуду. Для вимірювання амплітуди створили одиницю, яку назвали бел (на честь американського винахідника телефону Л. Белла). Гучність звуку вимірюється в десятках белів або в децибелах (дБ). Поріг чутливості людини для відчуття тону звуку в 1000 Гц = 0 (табл. 4).

Слід пам'ятати, що гучність звуку