Вступ до спеціальності конспект лекцій для студентів 1 курсу напряму підготовки 6.050301 «Гірництво»

Власну біологічну активність мають, переважно, низинні торфи (за рахунок гумінових речовин). Решта торфів, а також туфі і цеоліти, маючи значну водовбирність, можуть бути насичені розчинами різної рецептури і утворювати різноманітні добрива, поживні грунти, субстрати для вирощування рослин.

 

2. Гумінові речовини

Гумі́нові кисло́ти (рос. гуминовые кислоты, англ. humic acids, нім. Huminsäuren f pl) — неплавкі аморфні темно забарвлені речовини, входять до складу органічної маси торфу, бурого вугілля і ґрунту.

Вміст гумінових кислот у торфах до 50—60 %, землистому бурому вугіллі до 60 %, в щільному бурому і перехідному вугіллі їх вміст зменшується (до порядку 20—40 %), а в бурому і кам'яному вивітреному вугіллі складає від 0 до 100 % органічної маси. Вміст у ґрунті до 10 %.

Їх застосовують у виробництві свинцевих акумуляторів, як стимулятори росту рослин, складові частини добрив, як компоненти розчинів при бурінні свердловин, антисептики для лікування шкірних захворювань у сільськогосподарських тварин.

Запитання для самоперевірки:

1.Поглинальна здатність торфів, туфів і цеолітів та її використання при використанні зазначених копалин в якості сорбентів та субстратів.

2.Туфи як теплоізолятор, будівельний матеріал.

3.Вплив гумінових речовин на розвиток рослин.

 

Лекція № 16. Екологічна роль родовищ корисних копалин  

 

Питання, що розглядаються:

1. Екологічні системи регіонів. Мінімізація екологічної шкоди при розробці родовищ.

2. Біосферно-сумісні допустимі масштаби розробки.

 

1. Екологічні системи регіонів формуються різними складовими, і родовища корисних копалин є одним з важливих чинників.  Приміром, гранітний щит Рівненського Полісся обмежує вертикальну міграцію ґрунтових вод, що призводить до заболочування території і утворення верхових боліт.  У свою чергу природні функції боліт і торфових родовищ численні та реально впливові.  Узагальнено говорячи про підтримку екологічної рівноваги у природно-територіальних комплексах, ми, в першу чергу, маємо на увазі:

-дотримання водного балансу та гідрологічного режиму території;

-регулювання якості поверхневих і ґрунтових вод;

-підтримку характерного мікроклімату регіону;

-вплив на склад атмосферного повітря;

-створення протиерозійних, геохімічних та санітарно-гігієнічних бар’єрів;

-збереження генофонду рослинного та тваринного світу, а також процесу торфоутворення.

Мінімізація можливого негативного впливу розробки родовищ на довкілля передбачається вже на етапі проектування.  Оцінка впливу розробки родовища на навколишнє природне середовище (ОВНС) є обов’язковою складовою частиною проекту розробки родовища.  Оцінка впливу на навколишнє середовище – це визначення характеру і рівнів небезпечності усіх потенційних видів впливу об’єкту проектування на природне середовище та оцінка екологічних, соціальних та економічних наслідків цього впливу.

ОВНС виконується з метою запобігання деградації довкілля, відновлення порушених в результаті господарської діяльності природних систем, опрацювання заходів, що знижуватимуть рівень екологічної небезпеки наміченої діяльності.  До складу розділу входять наступні підрозділи:

- Підстави для проведення ОВНС.

- Коротка характеристика видів діяльності, що проектується.

- Фізико-географічна та кліматична характеристика району розташування об’єкту проектування.

- Загальна характеристика проектування в зоні його впливу.

- Дані про сировинні, земельні, водні та енергетичні ресурси і про продукцію, що виробляється.

- Перелік джерел впливів на навколишнє середовище.

- Характеристика навколишнього природного середовища і оцінка впливу на нього.

- Характеристика навколишнього соціального середовища і оцінка впливів на нього.

- Оцінка впливу проектної діяльності на навколишнє техногенне середовище.

- Заходи щодо забезпечення нормативного стану навколишнього середовища та екологічної безпеки

- Комплексна оцінка впливу проектної діяльності на навколишнє середовище та характеристика залишкових впливів.

 

2. Біосферно-сумісні допустимі масштаби розробки

Біосферно-сумісні масштаби розробки родовищ передбачають такий спосіб ведення видобувних робіт який не завдає помітної шкоди довкіллю.  В ідеальному випадку. В контексті концепції сталого розвитку, біосферно-сумісний масштаб ведення видобувних робіт передбачає можливість відновлення тієї ж кількості корисної копалини, яка була видобута за певний період.

З урахуванням тривалості утворення більшості корисних копалин (мільйони років) можна реально говорити про відновлення лише такої корисної копалини, як торф.  Інтенсивність торфонакопичення становить близько 1 мм товщини пласта за рік.  Розрахунки показують, що, приміром, в межах Рівненської області можлива організація торфовидобувних робіт таким чином і в таких об’ємах (близько 200 тис. т на рік), що темп торфонакопичення буде достатнім для повного відновлення цієї корисної копалини.

Запитання для самоперевірки:

1.Назвіть ознаки родовища корисних копалин як елементу екологічної системи регіону.

2.Що таке ОВНС і які її складові частини?

3.Що розуміється під біосферно суміними масштабами розробки родовища?

 

 

Питання, що розглядаються:

1. Види рекультивації вироблених родовищ.

2. Відновлення екологічних функцій вироблених родовищ. 

3. Відновлюваність родовищ корисних копалин.

 

При добуванні корисних копалин відкритим способом повністю знищуються ґрунтовий покрив, культурна і природна рослинність, а на зміну їм приходить "місячний ландшафт" — конусоподібні відвали, нерідко з токсичних порід, на яких нічого не росте. З цих конусів вітер здіймає хмари пилу, забруднюючи довкілля: поля, населені пункти, промислові підприємства. Відвали легко піддаються водній ерозії, забруднюючи водойми. 

Для врегулювання питань подальшого використання земель, порушених гірничорудною промисловістю, розроблено їх класифікацію, що базується