Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Виборчий процес та виборчі системи

Предмет: 
Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
5
Мова: 
Українська
Оцінка: 
План
  1. Вибори та виборчий процес: поняття та основні етапи.                                  
  2. Основні виборчі системи та їх порівняльна характеристика.
  3. Демократичні принципи виборів.
 
1.Вибори та виборчий процес: поняття та основні етапи.
З метою забезпечення народовладдя і безпосередньої участі громадян законодавство України передбачає вибори та референдум.
Вибори та референдум в Україні проводяться за такими принципами:
  • загальне виборче право - право голосу на виборах та референдумах мають громадяни, яким на день виборів виповнилось 18років, не має права голосувати недієздатний, засуджений;
  • рівне виборче право - кожен виборець має один голос тільки на одній виборчій дільниці;
  • пряме виборче право - громадяни України голосують безпосередньо з того чи іншого питання;
  • вільні вибори - виборцям забезпечуються умови для вільного формування свого волевиявлення на виборах;         
  • таємне голосування - контроль за волевиявленням забороняється;
  • особисте голосування - кожен виборець голосує особисто.
Проведення виборів в Україні регламентується Конституцією та законами України «Про вибори народних депутатів України» від 2004р., «Про вибори Президента України»(2004р.), «Про вибори депутатів  ВР АР Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»(2004р.)
Виборчий процес в Україні включає такі етапи:
  1. утворення виборчих робочих округів;
  2. утворення виборчих дільниць;
  3. формування складу територіальних виборчих комісій;
  4. складання списків виборців, їх перевірка;
  5. висування та реєстрація кандидатів у депутати;
  6. проведення передвиборчої агітації;
  7. голосування у день виборів;
8)підрахунок голосів виборців,повторне голосування і результати місцевих виборів.
Вибори поділяються:
  • за територією : а)загально-державні (вибори ВР України, Президента України ) ; б) місцеві (до обласних, районних, міських рад, голів рад);
  • за об’єктом: а)вибори до парламенту; б)на посаду Президента України; в)вибори до ВР АР Крим; г)вибори представницьких органів місцевого самоврядування;
  • за часом проведення: а)чергові; б)позачергові; в)повторні; г)проміжні;
  • за правовими наслідками: а)дійсні; б)недійсні.   
 
 2.Виборча система в Україні.
В Україні використовується мажоритарна, пропорційна та змішана (мажоритарно-пропорційна) системи.
Мажоритарна-система абсолютної більшості - перемагає кандидат, який набрав понад 50%голосів виборців,а у випадку,якщо ніхто із кандидатів у І-му турі не набрав більше 50%,до ІІ-гого виходять перші два і Президентом стає той,хто набере більше голосів.
Використовується для:
  1. виборів Президента України;
  2. сільських,селищних та міських головів,депутатів сільської та селищної ради(система абсолютної більшості: перемагає кандидат, який набрав голосів більше,ніж інші.)
Пропорційна система використовується на виборах до ВР України. Виборчі округи багатомандатні.
Змішана  (мажоритарно-пропорційна) система - використовується на виборах АР Крим, обласних, районних, міських радах. Половина від кількості депутатів певної ради обирається  за виборчими списками кандидатів у депутати від місцевих організацій, політичних партій в багатомандатному окрузі. Половина від кількості депутатів певної ради обирається за мажоритарною системою в одномандатному виборчому окрузі.
Становлення визначеного типу партійної системи є важливою умовою розвитку політичного процесу в Україні. Утвердження багатопартійності припускає не тільки формування різних політичних партій, але й утворення певних чітко структурованих відносин між ними.
Порівняльна характеристика виборчих систем
Пропорційна виборча система сприяє становленню класичної багатопартійності, тому що при ній маловпливова партія має шанс завоювати певне число місць у парламенті самостійно, тобто без союзників. Дана виборча система стимулює створення цілого ряду малих і середніх за впливом і чисельністю партій. Важливого значення при цій системі набуває подолання партією так званого "процентного бар’єру".
Мажоритарна виборча система дає більше шансів великим партіям, тому що в них більше можливостей забезпечити перемогу своїх кандидатів в одномандатних округах на основі використання свого потенціалу в різних сферах. Як наслідок, при такій виборчій системі нечисленні партії змушені формувати коаліції, виборчі об’єднання, блоки. Таким чином, ця система сприяє становленню блокової, а іноді навіть двопартійної системи.
Змішана виборча система, прийнята в нашій країні, відкриває широкі перспективи партогенеза в Україні, тому що можна припустити вплив як однієї, так і іншої вищезгаданих систем.
Дійсно, депутат, обраний по одномандатному округу, найчастіше відчуває себе не політиком загальнонаціонального масштабу, який повинен приймати стратегічно значимі для всього суспільства рішення, засновані на певній політичній ідеології, а всього лише лобістом інтересів свого регіону чи навіть округу. При цьому і виборці, як правило, розглядають депутата-мажоритарщика як представника округу, а не діяча, покликаного вирішувати загальнонаціональні проблеми, й оцінюють його роботу в парламенті виходячи з того, що зробив депутат саме для їхнього регіону, а не для країни в цілому. З такою ж міркою до діяльності депутата-мажоритарщика підходять і місцеві влади регіону, від яких часто залежить його висування й обрання. Як наслідок, такий депутат часто непослідовний і непередбачуваний у своїй парламентській діяльності і часто виявляється не готовим до прийняття рішень із загальнонаціональних проблем, оскільки бачить їх лише з позицій свого округу.
 
3.Демократичні принципи виборів.
Демократія (від  грецьк. demos — народ  і cratos —влада) —  народовладдя — одна з основних форм правління, політичної і  соціальної  організації суспільства, держави  і  влади,політичний режим, що розвивається і прогресує в історії, звичайно пов’язаний з республіканською формою держави. 
Демократія — форма, різновид держави, що характеризується визнанням народу вищим джерелом влади, обраністю основних  органів  держави,  рівноправністю  громадян  і,  насамперед,  рівністю  їх  виборчих  прав,  підпорядкуванням  меншості більшості при прийнятті рішень.                                Демократичні вибори    включають такі цінності: 
свободу, рівність, повагу прав людини і меншості, народний суверенітет, співучасть громадян в управлінні. 
Однак у світі в сучасних умовах немає держав, де б демократія на виборах  реалізовувалася повністю і могла б вважатися відносно ідеальною, зразковою формою державного політичного ладу, механізмом здійснення влади. З 226 країн світу в 79  країнах  уже  встановився  демократичний  політичний  режим. 
Виборець   в демократичній  державі це -  економічно  незалежна особистість,  яка  володіє  вільним  вибором  сфер  діяльності  і пов’язує своє буття з результатами власної діяльності. Така незалежність  досягається  тільки  в  умовах  соціально  закріпленого пріоритету особи перед суспільством і приватної власності — перед  власністю  державною. 
Економічно  незалежні  громадяни шляхом таємних, рівних і прямих виборів обирають на певні терміни представників до органів місцевого і державного управління.  Конкуренція  між  громадянами  за  проведення  представників до  органів  влади  відображається  в  змаганні  політичних  партій. Політична партія, представники якої складають більшість в обраних органах, стає правлячою, одержуючи більшість місць у різноманітних представницьких органах і займаючи ключові пости в структурах виконавчої влади. Iнші політичні партії можуть або вступати до блоку партії, що править, або створювати політичну опозицію. Так забезпечується міцна легітимація (законність) влади,  переборюється  політичне  відчуження  громадян,  що  сприяє стабільності всієї політичної системи.        Демократичні вибори забезпечують не лише захист прав більшості, а й права меншості і в виборчій системі, і в представницьких органах влади. Загальнодержавні рішення приймаються не тільки більшістю, але й шляхом досягнення консенсусу з меншістю і опозицією. Критика влади і будь-яких її представників —  атрибут  демократичного  режиму.
Безпосередня  форма  демократії допускає пряме волевиявлення народу при виробленні і прийнятті державних рішень. Це — різного роду референдуми, опитування,  народні  збори,  мітинги,  демонстрації  тощо. 
Громадяни демократичної держави, безпосередньо висловлюючись або делегуючи до влади своїх представників, беруть на себе обов’язок поважати  і  підтримувати  її,  підкорятися  її  рішенням.  Влада  ж відповідальна перед народом і підконтрольна йому. Природно, політичний  режим  існує  як  система  взаємних  політичних обов’язків влади та народу. 
Основні критерії демократичності виборів:
  • Вибори повинні бути загальними.
  • Вибори повинні бути рівними.
  • Вибори проводять за таємного голосування.
  • Періодичність.
  • Конкурентність.
  • Остаточність (легітимність).
  • Представництво.
  • Фактична участь громадян у виборах.
 
Фото Капча