Виховання у дітей інтересу до фізичної культури

Актуальність теми дослідження. За останні роки обсяг навчального навантаження учнів загальноосвітніх шкіл зріс настільки, що викликані цим малорухомість, обмеження м’язових зусиль стають причиною захворювань різних систем організму. За період навчання у школі від 1 до 11 класу кількість хворих дітей зростає у 2-3 рази, а кількість дітей, які мають порушення постави, досягає 80-90% від загальної кількості школярів. Протидією негативним наслідкам обмеження рухового режиму дітей та підлітків є фізична культура і спорт, які можуть бути важливим чинником збереження і зміцнення здоров’я, всебічного розвитку, покращення працездатності та зниження втомлюваності, підвищення опірності організму до різних захворювань у період навчання. 

Специфіка фізичного виховання полягає в тому, що усвідомлена інформація стає мотивованим спонуканням до виконання фізичних вправ, використання природних чинників і формування такого способу життя, який сприятиме досягненню особистих і суспільних цілей. Критерієм ефективності цього процесу повинен бути рівень здоров’я дітей і підлітків, рівень фізичної працездатності і соціальної дієздатності.

Програма фізичного виховання школярів передбачає форми організації занять, які можуть певною мірою компенсувати дефіцит рухової активності, що виникає в умовах насиченого загальноосвітнього процесу. Однак в реальних умовах функціонує тільки одна форма – урок фізкультури, що проводиться двічі на тиждень. Доповненням є самостійні заняття фізичними вправами, що здійснюються стихійно у вигляді рухливих і спортивних ігор. 

Покращення фізичного стану дітей, а отже, і рівня здоров’я, можливе лише за умови проведення систематичних цілеспрямованих занять фізичними вправами, що мають тренувальні режими і носять розвивальний характер. Отже, необхідність розширювати фізкультурну спортивну й оздоровчу роботу, поліпшувати її організацію за місцем проживання і навчання є однією з актуальних проблем фізичного виховання в школі. Велике значення тут має формування в школярів прагнення до фізичного самовдосконалення.

Стан дослідження проблеми. Проблемою необхідності підвищення рівня фізичної культури як складника та характеристики способу життя займалися такі дослідники як Н. Андрощук [1], Б. Ф. Ведмеденко [4], Т. І. Дмитренко [8], Л. Журкіна [10], О. С. Куц [14], Б. М. Шиян [25] та ін. Особливості впливу мо-тивації  заняття фізкультурою аналізують Г. В. Безверхня [3], Я. І. Кравчук [12], В. М. Лисяк [15], В. Рощенко [20], С. М. Сингаєвський [22] та інші.

Об’єкт дослідження – потреби, мотиви та інтереси молодших школярів до занять фізичною культурою і спортом.

Предмет дослідження – мотивація школярів до самовдосконалення засобами фізичного виховання під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників.

Мета дослідження – обгрунтувати та розробити методичні рекомендації для підвищення мотивації школярів до фізичного самовдосконалення у системі самостійних занять фізичною культурою і спортом, що сприятиме фізичному розвитку, покращенню фізичного, психічного та соціального здоров’я.

Завдання дослідження:

• з’ясувати роль педагогічного колективу в залученні школярів до фізично-оздоровчої роботи;
• охарактеризувати озброєння школярів знаннями, уміннями та навичками, їх застосування;
• проаналізувати процес планування завдань з фізично-оздоровчої роботи;
• визначити основні принципи організації самостійних оздоровчих занять;
• дослідити інтерес до занять фізичними вправами учнів початкових класів у самостійній роботі.

Методи дослідження. До методів дослідження відносяться теоретичний аналіз та узагальнення даних спеціальної літератури; вивчення документальних матеріалів; спостереження; анкетування; методи математичної статистики.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи склав 35 сторінок.