Виконавча влада: поняття і форми організації

ВИКОНАВЧА ВЛАДА: ПОНЯТТЯ І ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ

 

Артемчук Д. О.

 

Анотація. Стаття присвячена актуальній проблемі дослідження поняття виконавчої влади. Увага приділяється вузькому та широкому аспекту означеного поняття. Дається власне визначення виконавчої влади. Здійснюється загальна характеристика форм організації виконавчої влади.

Ключові слова: виконавча влада, регламентарна влада, кабінет міністрів, контрасигнування, глава держави.

Постановка проблеми. Процеси перетворень, які останній часом набули загально-фундаментального характеру, не можуть не мати у своїй основі відповідного наукового підґрунтя. У цих умовах будь-які дослідження понятійних аспектів існування галок державної влади не можуть не мати певного прикладного характеру. При цьому слід мати на увазі, що якщо стратегію розвитку, що здійснюється в рамках реалізації законодавчої влади, можуть визначити домінуючі в суспільстві політичні сили в рамках діяльності парламенту, то поточне управління державою зазвичай покладається на органи виконавчої влади. Саме тому питання дослідження виконавчої влади набувають своєї актуальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Слід мати на увазі, що більшість праць, присвячених аналізу виконавчої влади, зосереджені в рамках наук конституційного та адміністративного права. Можна назвати фундаментальну працю відомого українського конституціоналіста В. Скрипнюк «Розвиток системи державної влади в Україні: конституційно-правові аспекти», один з розділів якої присвячений системі органів виконавчої влади в Україні [1, с. 323-387], а також праці В. Сухоноса (мол.), В. Чиркіна, В. Шаповала та ін. Серед дослідників адміністративного права можна згадати праці В. Авер’янова, М. Лапіної, Д. Лук’янця тощо.

Однак питання теоретичного осмислення виконавчої влади залишилося поза увагою більшості вищезазначених науковців. Зокрема питання поняття виконавчої влади та її основні різновиди, які б аналізувалися в контексті загальної теорії держави і права в сучасній Україні, все ще залишаються поза увагою дослідників.

Мета статті присвячується поняттю виконавчої влади, її основним аспектам та формам організації.

Для реалізації означеної мети слід вирішити наступні взаємопов’язані завдання. По-перше, на основі праць відомих правознавців дати власне визначення виконавчої влади. По-друге, розглянути виконавчу владу в широкому та вузькому аспекті. По-третє, загалом охарактеризувати форми організації виконавчої влади.

Виклад основного матеріалу. Так само, як і законодавча влада, виконавча також є різноплановим явищем. Думка про те, що виконавча влада – це гілка, яка займається «виконанням законів», є не зовсім коректною. С. Алєксєєв свого часу абсолютно вірно зазначав: «... виявилося, що в житті, особливо у зв’язку з переходом суспільства до індустріальної та постінду- стріальної епохи, діяльність виконавчих органів не вичерпується одним лише «виконанням законів». Це більш ґрунтовна та різноманітна управлінська діяльність, пов’язана з реалізацією самого суспільного призначення держави, здійсненням нею функцій. Ось чому так гостро стоїть проблема підпорядкованості та порядку формування уряду, а звідси й проблема вибору між президентською та парламентською формами правління» [2, с. 17].

Цієї точки зору дотримуються й інші правознавці. Так, В. Сухонос (мол.) вказує на те, що «для характеристики виконавчої влади більше підходить «організація виконання законів»: прийняття відповідних рішень, постанов, указів тощо, які забезпечують реалізацію нормативно-правових актів» [3, с. 168]. В. Шаповал наголошує, що виконавча влада – це «сукупність повноважень і функцій по управлінню державою» [4, с. 386].

Таким чином, можна припустити, що виконавча влада являє собою ту гілку державної влади, яка виявляється при виконанні законодавства за конкретних суспільних процесів та взаємозв’язків.

Звісно, такий підхід задовольняє далеко не всіх вчених. Як приклад, можна згадати, що ще у другій половині ХІХ ст. відомий швейцарський правознавець І. Блунчлі визнавав невдалим саму назву цієї гілки влади, і, вказуючи на її предметний характер та різноманітність форм її діяльності, наголошував, що сутність виконавчої влади далеко не вичерпується занадто загальним поняттям «виконання» [5, с. 387-388].

В працях російських дореволюційних мислителів поділ влади здебільшого розглядався в трохи звуженому контексті. Як приклад, можна згадати, що свого часу В. Гессен, критикуючи теорію поділу влади Ш. Монтеск’є, фактично ототожнював виконавчу владу з урядовою: «Тріада влад Монтеск’є опирається не на один, а на два відмінних один від одного принципи: формальному (при відокремленні законодавчої влади від урядової) та матеріальному (при відокремленні судової влади від тієї чи іншої) « [6]. Така помилка багато в чому випливала з не відокремлення структурного та функціонального поділу влади одне від одного.

На сьогодні такі погляди сповідує значна кількість правознавців. Так, відомий російський вчений В. Халіпов вказує, що виконавча влада являє собою «систему органів державного управління, що діє на основі Конституції та принципів поділу законодавчої, виконавчої та судової влади» [7, с. 64].

Водночас вже з’являються праці, автори яких все більшою мірою усвідомлюють саме функціональний характер гілок влади. Так, російський правознавець І. Коротець розглядає виконавчу владу як «один з видів державної влади, що забезпечує реалізацію прийнятих законодавчою владою законів та інших нормативно-правових актів на всій території країни» [8, с. 488].

Однак наведені визначення потребують істотних уточнень, які полягають у розкритті сутності виконавчої влади через її порівняння з державним управлінням.

За загальним правилом державне управління – це «певний вид діяльності органів держави, що має виконавчий і розпорядчий характер» і полягає «в організуючому впливі на суспільні відносини в економічній, соціально-культурній і адміністративно-політичній сферах шляхом застосування державно-владних повноважень» [9, с. 119]. Свого часу